Мiсто Славута

До тебе, Україно,
  Наша бездольная мати,
  Струна моя перша озветься.
  І буде вона урочисто і тихо лунати,
  І пісня від сердця поллється.
  Леся Українка

  На світі існують такі речі, без яких наше серце - святий храм усього найпрекраснішого і наймилішого у житті - стає ніби темною пусткою. Саме на пустелю без оазису перетворюється воно, коли в ньому не горить вогонь величного почуття - любові. Без неї людина втрачає сенс всьому, а, отже, втрачає і своє буття. Але сам Бог велів, щоб впродовж свого життєвого шляху кожна людина пізнала на собі і скушувала цей райський плід, що має назву "любов".
  Любов до матері, любов до свого ближнього, любов між чоловіком і жінкою - це чисті і ніжні почуття, вони є настільки прекрасними, що можуть своїм яскравим світлом, яке випромінюють, пронизати будь-яку темряву в найтемнішому куточку людського серця. Проте найперше місце в цьому списку мають посідати теплі синівські почуття до своєї рідної країни, відданість їй. Для нас, українців, єдиною і неповторною є лише одна держава - Україна.
  Україна... Здається, ніби геніальний музикант торкнувся клавіш свого фортепіано, звідки полинули, чарівні звуки прекрасної мелодії, яка заполоняє слух. Від одного лише цього слова, в якому бринить музика смутку і жалю, хочеться любити Україну ще сильніше і палкіше. Цю країну трагедій і краси, країну, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країну гарячої любові до народу і чорної зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю.
  Україна - велика ріка, в якій ми - краплинки. Щоб ріка наша була могутньою і ще більшою, а її течія - стрімкою і сильною - ми повинні для цього стати просто гідними і національно свідомими громадянами своєї держави. Не потрібно забувати того, звідки ми родом, де наше коріння, необхідно глибоко знати історію свого
  народу, його мову, культуру. Особливо це стосується нас - майбутнього нашої держави. Ми повинні здобувати міцні знання, щоб в подальшому житті України могли використати їх разом зі своєю працею і здобутками. Саме від нас залежить, яким буде майбутнє нашої неньки-України, а також наших нащадків.
  Крана, в якій ми живемо, повним правом заслуговує на краще життя. Вона стільки вистраждала, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми повинні пишатися нею, гордо називати себе українцями і не соромитися цього. Пригадаймо слова справжнього сина України Т.Шевченка:
  Свою Україну любіть, любіть її...
  Во время люте,
  В останню тяжкую мннуту
  За неї Господа моліть.
  Тож давайте будемо гідними своїх предків, любімо рідну землю так, як заповів великий Тарас, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову.
  Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Карнаух Вікторія,
  учениця 11-А класу ЗОШ І-ІІІ ст. N6.

  Вчитель:
  Бунда Г.С.
  Славута - 2003р.