Мiсто Славута

  Там, де тополі шумлять в унісон з мелодією вітру, де грає хвилями могутній Дніпро, де синіє чисте небо і сміється колосся пшениці, розкинулась неозора, ясноока моя Батьківщина.
  Та теперішній стан України просто жахає. Здається, що важка невиліковна хвороба заполонила всю державу і не дає їй навіть вільно дихати. Таке враження, що мільйони шкідників знищують по маленьких частинках єство України.
  Ми часто нарікаємо на нашу владу, що депутати нічого не роблять для покращення життя народу, а їхня головна мета - збагатитися за рахунок простих людей. Але хто ж обирав наш уряд, хто віддавав за нього свої голоси? Самі ж ми. Не задумуючись над своїм вибором, більшість українців надала перевагу тій партії, яка найбільше рекламувала себе. І рідко хтось заглиблювався у зміст її політичної програми.
  Ми часто боїмося заперечити щось у відповідь людині, яка займає вищу посаду, ніж ми, тому часто залишаємося ні з чим. А якщо маємо дещо більші достатки, ніж інші, то взагалі замовкаємо і стаємо байдужими. І ця байдужість проявляється скрізь і в кожному.
  Ми настільки звикли, що нас жаліють, що ставляться до нас, як до жебраків, що вже й не хочемо щось змінювати. А міняти потрібно. І, в першу чергу, своє ставлення до України, свої вчинки і погляди.
  Потрібно запитати себе, чи довго ми будемо йти тією стежкою, що може завести нас у небуття, і ніхто не знайде потім сліду. Ми навіть втратили віру у краще майбутнє.
  Потрібно згадати всіх славних наших героїв, що свою діяльність протягом життя присвятили Батьківщині. Це і славний гетьман Б.Хмельницький, і Т.Г.Шевченко, і І.Котляревський, і М.Грушевський.
  Наші сучасники також робили все для благоустрою нашої держави, для її розвитку. Це, зокрема, В.Чорновіл.
  Він був справжнім сином України. В його серці горів вогонь патріотизму, а душа була наповнена Любов.ю до рідної землі. Місією життя В.Чорновола було прагнення, щоб Україна стала незалежною могутньою державою.
  Потрібно, щоб всі українці взялися за руки і голосно промовили рідною українською мовою, що ми - не раби, ми ще зможемо підвестися на ноги і вийти з мороку біди і розчарувань, що заполонив державу!
  Необхідно взяти прапор-символ достатку і злагоди і зробити крок по шляху, що приведе нас до сили і міцності України, до її могутності!
  І тоді сяятимуть дитячі усмішки, і буде любов і взаєморозуміння в родинах, і не хворітимуть пенсіонери, і буде грати на сонці золоте колосся, і буде звучати щира пісня, і полине слава про Україну по всьому світі!

Біла Тетяна,
  учениця 11-А класу ЗОШ N6.

  Вчитель:
  Бунда Г.С.
  Славута - 2003р.