Мiсто Славута

Вячеслав Чорновіл - один із небагатьох в Україні, кого знали практично всі.
  Хтось його обожнював, хтось ненавидів, хтось ставився до нього стримано, але важко знайти когось, хто був би до нього байдужий. Це підтверджує те, що він був непересічною особистістю, яка впливала на формування свідомості в суспільстві. Особистістю, яка багато в чому визначала ті процеси, які відбуваються в Україні.
  О. Лавринович.

  Наша думка, наша пісня
  Не вмре, не загине!
  Ось де, люди, наша слава -
  Слава України!
  Т.Г.Шевченко

  Рідна ненька Україна... Скільки тобі довелося пережити, йдучи тернистим шляхом до визволення, до незалежності. Скільки твоїх героїв положили свої буйні голови на олтар волі. Сагайдачний, Полуботок, Орлик, Хмельницький, Грушевський - це вони, та багато інших українців, закладали підвалини нашої держави. Чи є ще на Землі нація, яка б протягом століть крок за кроком йшла до Незалежності? Я вважаю, що ми, молодь України - її майбутнє, маємо краще знати історію нашого державотворення та пишатися нею.
  Історія має свої ритми, кожному періоду властиві свої ідеї, свої лідери. Одні йдуть у безвість, інші назавжди залишаються в пам’яті, про них пишуть книжки, народ складає пісні, слава про них лине з покоління в покоління. Я вважаю, що В’ячеслав Максимович Чорновіл став саме тим героєм, який назавжди увійшов в історію нашої України. Його життя вже стало легендою, воно поза часом, у вічності. Його ім’ям нині названі вулиці, школи, бібліотеки. Шкода, щоправда, що у нашому місті лише меморіальна дошка на стіні районного будинку культури нагадує нащадкам про велику Людину. Я вважаю, що було б доцільно, аби його ім’ям назвали вулицю, присвоїли кращій школі його ім’я. Я б з гордістю могла сказати, що навчаюсь у школі імені Героя України, видатного будівничого української державності, лауреата Шевченківської премії В.М. Чорновола. Адже лише заради України, її світлого майбутнього жив В’ячеслав Максимович і тепер ми, віддаючи йому шану, маємо подбати про те, щоб пам’ять про нього залишалася в наших серцях.
  Конкурс, на суд якого я виношу свій твір, має на меті національно-патріотичне виховання підростаючого покоління. Але про яке національно-патріотичне виховання молоді можна говорити, якщо в Славуті є вулиці Дзержинського, Леніна, Щорса, але немає вулиці, яка носила б його ім’я? Воно стало загальновідоме лише наприкінці 80-х - початку 90-х років і ми повинні спокутувати гріх перед поборником честі і правди, волі і незалежності, за роки гонінь та переслідувань.
  Працюючи над твором, мені довелося багато перечитати матеріалів, пов’язаних з життям і боротьбою Чорновола. Я згадаю лише кілька років з його життя в хронологічному порядку:
  1963-65 роки - слюсар і столяр на будівництві Київської ГЕС, власний кореспондент газети "Молода гвардія", аспірант Київського педінституту. 1965 - звільнений з роботи за участь у правозахисному русі. У серпні 1967 року - засуджений на 3 роки ув’язнення за книги "Правосуддя чи рецидиви терору" і "Лихо з розуму". З 1973 року - заслання в Якутії. З 1980 року - заарештований утретє, вирок - 5 років ув’язнення. З 1985 року повернувся в Україну ... і влаштувався кочегаром...
  Мені здається, що коментарі тут зайві. Він як птиця Фенікс відроджувався і ставав на шлях боротьби. Я вражена Чорноволом як Людиною, Політиком. Він був багатовимірним, справді загальнонаціональним лідером, яким має пишатися Україна. Вивчаючи матеріали, пов’язаним з В’ячеславом Максимовичем, мене вразила його сила духу, воля до боротьби, його енергійність. Яку ж внутрішню силу потрібно мати, аби вистояти на цьому нелегкому шляху! Він був щиро відданий виборюванню незалежності України, його сила була в цілковитій відданості своїй справ. Я не знаю в Україні таких людей, котрі кожну секунду свого життя присвятили б політиці. Нічим іншим, окрім політики, він не займався і не цікавився. Ще змолоду В’ячеслав Максимович відмовився від кар’єри науковця, а став політиком. Я вважаю, що Боже провидіння послало його на Україну, і якби в історії нашої держави було більше таких людей, то й ми за роки незалежності побудували б набагато розвиненіше суспільство. Нам потрібно докласти багато зусиль, аби пам’ять про нього не залишилася лише в учнівських творах, чи на газетних шпальтах з нагоди річниць. Ми повинні змінити свій світогляд, аби його віра в майбутнє незалежної України, його справа проросла добробутом всіх українців. В світі рахуються з сильними державами, а сили бувають різні і одна з них та, на яку наголошував В’ячеслав Максимович, - сила національного духу та патріотизму. І він був носієм тієї сили. Шкода, лише, що йому було так мало часу дано на цій землі.
  Кожен смертний. І В’ячеслав Чорновіл колись мав померти. Від голодування в табірному карцері, чи від серцевого нападу, чи - врешті - від старості. Але той, хто провадить людськими долями, розсудив інакше.
  Він вижив у мордовських таборах, бо був потрібний Україні, яка ще цього не знала. Його хворе серце витримало емоційне й фізичне навантаження кінця 80-х, бо українській революції потрібен був лідер. Трагічна випадковість забрала його з життя. Він пішов із життя, так, як і хотів, - швидко й на бігу. Але його політичне життя триває.
  ...66 років тому народився В’ячеслав Чорновіл - славний син великого народу, який своє невгамовне, бунтівне серце без останку віддав на олтар боротьби за незалежність України. Він народився, щоб жити вічно!
  Вивчаючи його біографію, спогади його друзів я усвідомила, що хочу так вчитися, жити, що, якби мені випала нагода звітувати Чорноволу, я могла б не опускати очі і сміливо сказати, що я намагалася бути гідною донькою України. І це не гарні слова задля твору. Для себе я остаточно усвідомила, що я не поїду в "Італії" та "Португалії", а докладу всіх зусиль, аби ми знали свою історію, своїх героїв, пишалися своїми, а не чужими, традиціями, берегли те, що є і будували Україну, про яку мріяв її Герой - В’ячеслав Максимович Чорновіл!
  Хочу закінчити свій твір словами великого Тараса:

  "Будеш, батьку, панувати,
  Поки живуть люди.
  Поки сонце з неба сяє,
  Тебе не забудуть."

  Слава Україні! Герою Чорноволу - слава!

Шевчук Катерина,
  учениця 8-В класу ЗОШ N3 м.Славута.

  Вчитель:
  С.О.Мартюк.
  Славута - 2003р.