Щиросердно вітаю славутчан з 2000-ттям Різдва Христового і Новим Роком. Молитовно бажаю вам доброго здоров’я, людського щастя, миру, радості, благополуччя та великих і благословенних успіхів на благо нашого українського народу. Усією своєю думкою, своїм побожним почуттям, своїм серцем полинемо разом з дивною звіркою у Віфлеєм, де народився Христос Господь. Разом з пастирями поклонимося Богомладенцю Христу Богу, а разом з волхвами принесемо свої дари: віру - тверду, як золото, правдиве християнське життя - як кадило, теплу і щиру молитву - як смирну. Нехай же благословенний Господом і оспіваний ангелами мир панує по всій землі і любов - між усіма людьми.
З любов’ю, митрофорний протоієрей о.Микола Бочкай, благочинний Славутського району, настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці м.Славути, Київський Патріархат.
СЛІДОМ ЗА ПРОКУРАТУРОЮ - СУД
У минулих числах ми рзповідал читачам,як міжрайонна прокуратура намаглась змусити і припинити вихід інформаційного вісника "Наше слово". Тепер за цю сраву взялись у міському суді за позовом тих, кому не до подоби випуск вісника. Спробуємо розібратись, в чому справа, бо це ще один приклад дотримання прав людини і і громадянина. Отже, у ст.34 Конституціх України записано: "Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження сваїх поглядів і переконань". Кожен має право вільно збирати, зберігати, впкористовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вубір". Отже, здається, тут все зрозуміло. Далі - Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". В ньому, зокрема п.2 ст. 14, йдеться про таке: "Державній реєстрації не підлягають інформаційні матеріали та документація, що видаються... організаціями з метою використання їх у своїй діяльності. Ми навели це тому, що як прокуратура, так і суд намагаються знайти порушення законодавства там, де їх немає. Навмисне чи ні, але у цих правоохоронних органах читають закони не до кінця, а у частині, де треба обгрунтувати власні дії. Це підтверджусться ще й тим, що надані зразки інформаційних видань: "Народна солідарність" (м.Київ), інформаційний бюлетень львівської обласної організації партії "Реформи і порядок", аналогічне видання профспілки підприємців з Харкова, не мають реестрації, і взагалі таких проблем там не виникає. У Славуті місцеві правоохоронці з прокуратури та суду вважають по-своєму, хоч закон не змінюється в залежності від того, де його читають. Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок - для ліквідації можливості висловлювати іншу точку зору в Славуті до цього залучаються прокуратура і суд. Ким саме - ми будемо знати найближчим часом. А поки що хотілось би нагадати ст.21 Конституції України -"права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними".
ЧИЄ ЦЕ ПРАВО?
Дивні речі відбуваються в деяких місцях району. Ось у с.Довжки вирішили люди, що хочуть мати Українську Православну Церкву Киіїського Патріархату. Підстави усі для цього є - у Основному Законі України, - зокрема, у ст.35 йдеться: "...кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відрсав-ляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести репігійну діяльність". Здавалось, усе ясно. Однак на практиці це далеко не так. 11 грудня ц.р голова селянської спілки П.Г.Кондраток та голова сільської ради В В.Бабяцький скликали збори у селі, де вивішували питання - 6ути тут церкві УПЦ Київського Патріархату. Це при тему, що у тій же статті Конституції України йдеться і про таке: "Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави". Отож, замість обговорення дійсно гострих проблем села та спілки, йшлось про саму "найгострішу". До того ж, яка не є сферою впливу ні зборів, ні посадових осіб, які їх проводили. Ще одним питанням зборів виявилось таке - знімати освячені і встановлені хрести громадою УПЦ Київського Партірахату і замінити своїми, УПЦ Московського. Річ у тім, що 4 грудня в селі 6ули встановлені хрести. Як і належить за українськими традиціямм, на в’їзді в кожне місто чи село споконвіку ставились хрести. Ставились до тих пір, поки до влади не прийшли "воинствующие агеисты". Як виявилось, у с.Довжки вони "воинствуют" і до сих пір, хоч нібито вже не є атеїстами. Однак хрестів тут не ставили, хоч вже 8-й рік як. Україна надала можливість відроджувати те, що було знищено. Виявилось також, що має значення і те, хто хрест освятив і ставив. Якщо громада УПЦ Київського Патріархату, то хрест можна зняти. Ось такі виявляються українці, які вважають себе християнами. І ще одне. Питання міжконфесійних стосунків у селі намагаються вирішувати посадові особи шляхом - кого більше, той і має більше прав. Так було на цих зборах, так є і по відношенню до надання приміщення під церкву громаді УПЦ Київського Патріархату. Це всупереч ст.36 Конституції України, де записано: "Усі об’єднання громадян рівні перед Законом". Отож, чи 10 проти 100, чи якась інша пропорція, а права одні, як би не хотілося комусь це змінити. Ось така вийшла реальність дотримання прав людини і громадянина у с.Довжки. Здається, до цього вже точно не має відно-щення Президент України та її незалежність, як на усі випадки існує стаідартна відповідь у вищезгаданих керівників. Навчитись дотримуватись прийнятих законів дійсно необхідно. Ось і оді це і буде сучасний керівник, його і люди швидше зрозуміють. Порушувати і обходити закони дуже добре засвоїли за останні 10 років. Отже, змінюватись треба, або не заважати іншим.
КІНЕЦЬ АТОМНОЇ ЕРИ?
Європа закриває атомні реактори, всюди з’являються плани виведення АЕС з експлуатації, спротив чинять лише Франція та Росія. Наприкінці 20-го століття атомна енергетика припиняє своє існування у розвинутих країнах. Слідом за США, де нових реакторів не будують вже майже два десятиліття, а старі виводять з роботи десятками, Європейський Союз також рішуче просувається до остаточної відмови від атомних технологій. Лише Франція до останнього експериментувала з атомними технологіями, бо АЕС в цій країні забезпечують біля 70% електроенергії. Однак і остання "атомна фортеця" дала глибоку шпарину - правляча коаліція соціалістів підписала угоду про об’єднання із зеленими, в якій одна з умовс об’єднання - відмова від будівництва нових реакторів. Австрія відмовилась від атомної енергії біля 30 років тому внаслідок всенародного референдуму. Те ж саме зробила Данія. Цим шляхом пішла і Німеччина, де третина електроенергії виробляється АЕС. У найгіршому випадку останньою датою стане 2027 рік, однак декілька старих реакторів буде зупинено у 2002 році, і це рішення вже прийнято. У 1999 році уряд Бельгії вирішив розгючати розробку плану виведення АЕС з роботи. Найстаріші установки будуть зупинені до 2002 року. Швейцарія майже 10 років тому вирішила на референдумі не будувати нових реакторів. У 2000-му році відбудеться новий референдум з питання виведення з експлуатації АЕС. Можливо, це буде 2014 рік. При цьому три найстаріші реактори будуть зупинені у 2002 році. Швеція не дозволяє своїй атомній енергетиці змінити результати референдуму, на якому було вирішено припинити ядерну енергетику до 2010 року. У 1999 році шведські атомники подали кілька позовних заяв до уряду з метою відтягнути дату закриття АЕС, однак усі спроби завершились невдало. Перший шведський реактор планується зупинити у 2000-му році, другий - у 2001-му. Нарешті, в Голандії уряд вирішив зупинити всі реактори в 2002-2005 рр. На сході Європи процес закриття реакторів йде набагато повільніше і пояснюється переважно бажанням багатьох країн вступити до Європейського Союзу. Угорщина і Чехія узгодили з ЄС термін виведення з експлуатації діючих реакторів. Переговори між Євросоюзом та Словаччиною і Литвою виявили, що обидві країни закриють по 2 старих реактори в період 2003-2008 рр. Болгарія також веде переговори з ЄС про початок закриття обох реакторів до 2006 р., хоча ЄС просить зробити це раніше. На території колишнього СРСР лише дві країни продовжують пов’язувати своє майбутнє з "мирним атомом" - Росія та Україна. Україна, скоріше за все, розділить долю Болгарії, Литви та Словаччини і в найближчі п’ять років почне думати про згортання атомного комплексу. Можна передбачити, що багаті країни будуть пропонувати Україні все більші і більші суми, що врешті-решт поставить хрест на АЕС в країні Навіть сьогоднішні спроби відмовитись від від зобов’язань закрити ЧАЕС треба розцінювати як спробу отримати від цього більше. Така політика дає взаємний успіх - бідна країна закриває старий реактор в обмін на чергові кредити та внески, а західні політики отримають від ліквідації "зарози зі Сходу" необхідні їм політичні бали. Росія як і Україна, опиниться в аналогічній ситуації. По суті, агонія російської атомної енергетики енергетики вже йде кілька років. У 2010 році 25 а 29 російських реакторів відпрацюють свій ресурс. Мінатом робить усе, аби продовжити термін експлуатації реакторів першого покоління, однак грошей на усіх не вистачить. Маосве закриття атомних блоків почнеться в Росії не пізніше 2010-го року. Якщо трапиться важкої (5-6 рівня за шкалою INES) аварії на одному з старих реаторів. Тоді все почнеться значно швидше.
ОБЕРЕЖНО, ВАШЕ ЗДОРОВ’Я
Як правило, в житлових приміщеннях (не кажучи зже про офіси), чимало електроприладів, кожен з яких створює власне електромагнітне поле. Однак, якщо на роботі з цим ще можна якось миритися, то в житловому приміщенні, де цілком природньо людина відпочиває, такий фон неприпустимий. З часом він накладає відбиток на фізичний стан та психічне здоров’я мешканців, порушує сон, збуджує неовову систему тощо. Отже, приберіть з спальні працюючі від електромережі прилади. Перш за все, в ній не місце телевізору та комп’ютеру (їх екрани заряджаються статичною електрикою і мають вплив на мікроклімат протягом 24 годин після вимкнення). У крайньому випадку розмістіть ці електроприлади подалі від ліжка. При збільшенні дистанції вдвічі інтенсивність опромінення скорочується в чотири рази. При цьому не застосовуйте надто довгих електрошнурів - плутаючись, вони випромінюють сильне магнітне поле. Трижильний дріт проводки, вкладений під штукатурку, безпечніший від двожильного. Заземлення електооприлада різко знижує електромагнітне навантаження у приміщенні. Власникам радіотелефонів краще перебувати подалі від антени. Наприклад, для телефонів 15-вольтної мережі базпечною вважається відстань у 30 см. В закритих приміщеннях навантаження зростає - металеві конструкції відбивають випромікення і тому рекомендується встановлювати зовнішню антену (в авто - обов’язкозо).
Місто