І цього року таку математичну дію взяли за основу автори міського бюджету. Дефіцит майже у 1 млн. гривень і сподівання, що почне давати прибутки відкрите акціонерне товариство рубероїдного заводу. Лише одне. А що ж інші? Отже, купа соціальних проблем і брак надходжень грошей. Міська лазня, в яку вже вгатили силу силенну коштів, знову не запрацює, бо цього разу помилились проектувальники з котельнею. Двісті тисяч гривень виділено на ремонт доріг у місті та ще сто тисяч на придбання асфальтозаводу. Чи зміниться, хоч трохи, ситуація з станом доріг? Оплата праці освітян і тепер вже частково стан медичного обслуговування навряд чи покращиться. Заборгованість з виплатою пенсій не зменшиться, а. скоріше, навпаки. Бажаючі знову отримають можливість платити за комунальні послуги в рахунок пенсії чи зарплати. Чи можливо це змінити? На рівні міста, не поглядаючи на область чи столицю, не згадуючи Президента, уряд чи ще когось. Ще в грудні минулого року депутатська група «Демократична Славутчина» запропонувала міському голові та керівникові місцевих податківців відповісти на декілька запитань стосовно наповнення місцевого бюджету. Однак і на цей час ці питання лишаються без відповіді. Через 3,5 місяці після подачі ще однієї пропозиції міській раді депутатською групою на лікування дітей-славутчан, хворих на лейкемію, було зібрано 512 гривень. Це сума одноденного ринкового збору, хоч вона повинна була бути мінімум вдвічі більшою. Отже лише на цьому прикладі можна пересвідчитись - кошти є, потрібно лише хотіти їх збирати. Доречно також згадати і виступ на IX сесії начальника відділення Пенсійного фонду В.Коберника. На запитання - коли будуть вчасно виплачуватись пенсії, -пан Володимир цілком слушно зауважив - тоді, коли будуть вчасно виплачувати зарплату. Так зокрема, комбінат «Будфарфор», замість відрахувань до фонду у 100 тисяч гривень, у січні сплатив 10 тисяч, а ще один платник - АО «Прогрес», замість 22 тисяч взагалі не вніс нічого. Однак, є й інші шляхи. За паливо для котельні заводу залізобетонних конструкцій ХАЕС надає заліком. 700 тисяч гривень. Це до того. що дехто ніяк не може зрозуміти . як можна пов’язати добудову блоку N2 атомної станції та соціальні потреби міста. Нарешті, ще про одне наповнення міського бюджету. Це створення в межах міста вільної економічної зони, 25 березня ц.р. депутати двох комісій міської ради погодились, що потрібно шукати вихід із скрути і у цьому напрямку. Минув місяць, а робоча група для розробки документації обгрунтування І створення самої зони не існує. Отже, або у міській раді та її виконкомі не розуміють, що їм пропонується, або там декого влаштовує ситуація - подовше не платити пенсії та зарплати грішми. Так само не має розвитку і пропозиція керівника Асоціації підприємців міста та району В.Гапонюка. Знову - погодження двох депутатських комісій міської ради провести в якості експерименту (протягом 6 місяців) зниження розмірів плати фіксованого патенту на право ведення торговельної діяльності в середньому до 25-30 гривень, однак далі . ніякого просування вперед. Ось так, не знають у міськвиконкомі таких дій, як додавання та множення. Через це, прикро, але факт. і страждають славутчани.
НАРОДНОМУ ДЕПУТАТУ УКРАЇНИ С.БУРЯКУ
Звертаємо Вашу увагу на необхідність: - внесення змін до тексту Закону України «Про основні засади соціального захисту інвалідів». Згідно з ним, інвалідам повинні надаватись або створюватись робочі місця на підприємствах усіх форм власності. При цьому у випадку, якщо підприємство не надає робочі місця інвалідам, то за кожного до обласного Фонду інвалідів сплачується відповідна сума. Ми пропонуємо Вам поставити питання: кошти. що вносяться до обласного Фонду, направляти цільовим призначенням на потреби інвалідів, які проживають у місті. Це питання, до речі, актуальне не лише для Славути; - пропонуємо також внести пропозицію для прийняття закону про страхове медичне обслуговування. На даний час прийняття такого закону вкрай необхідне, бо практично платити за лікування можуть одиниці; - пройшов перше читання проект Закону України «Про реабілітацію та забезпечення прав осіб з числа національних меншин, що зазнали репресій та були депортовані з території України». Яка його доля зараз? - чи підтримуєте Ви ідею наповнення місцевого бюджету, а потім робити перерахування до обласного та державного бюджетів?
ДО СЛАВУТСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
Для реальної участі співзасновників у формуванні напрямків діяльності газети «Трудівник Полісся», пропонуємо: - ввести до складу редколегії газети по одному представникові від кожної постійної депутатської комісії. Просимо повідомити де і ким обговорювалось питання кандидатур для нагородження: А.Фрідмана, генерального директора АО «Прогрес», відзнакою Президента України орденом «За заслуги» III ступеню та представлення В.Мальчук до звання «Заслужений журналіст України»? Звертаємо увагу на транспортну проблему .дістатись до обласного центру. Пропонуємо вийти з клопотанням продовження залізничного маршруту Хмельницький-Шепетівка до Славути. Це дасть можливість надійніше діставатись з північного регіону області до місця розташування усіх адміністративно-територіальних установ та закладів жителям міста. Міська рада виступила одним з співзасновників міськрайонного радіомовлення. Однак вже 4 місяці воно не працює. 9 березня закінчився термін конкурсу отримання ліцензії на право мовлення проводовим радіо, проте немає ніякої інформації про поновлення його роботи. Коли почне роботу радіомовлення І куди будуть направлені 3,5 тис.гривень, що закладені у міський бюджет на поточний рік?
Кожен народ має власну мову. Це-доводити не має потреби. Однак, українцям, користуючись майже 350-річною відсутністю державності, намагаються довести, що їх мова практично схожа з російською, а тому потреби розвитку немає. Такою була проблема і на початку XX століття. Ось як писав тоді Михайло Грушевський: «... з XI віку, тому 800 літ s більше, як Ярославові сини в Києві панували, вже добре видно, що не однакова була мова на Україні і в великоруських північних сторонах. Писали тоді змішаною, слов’янською мовою, домішуючи і народного говору, і видно, що інший він був в українських сторонах, інакший у великоруських. З часом та народна мова все більше відмінялася, кожда в свій бік. І все менше ставала схожа між собою, і так виробилася теперішня українська мова і теперішня великоруська, що інакше звуть її руською, московською. Українська мова така ж стара споконвічна як і великоруська. В найстарших часах ті дві мови не тільки були близькі між собою, але і до тої книжної мови якою тоді писано. Вона була досить близька і зрозуміла народові чи в Київі, чи в Новгороді, і народня мова і там і тут не так далеко ще від неї відбігла, як потім. Але дедалі, народня мова все більше відбігала від сеї книжної мови, кожна в свій бік. Книжня мова силкувалася держатися вірно своїх старих церковних взірців, а народня відмінялася. І так великоруська мова народня все більше ріжнилася і від народної української мови і від своєї книжньої, яка уживалася у тих сторонах, через те книжня мова ставала все меньше зрозумілою для народу. Ся стара книжня мова зісталася в церковному ужитку (мова церковна, слов’янська), в письменстві ж призначеним для народу та всяким діловодстві, для зрозумілості, починаючи писати мовою зближеною до народної на Україні до української, в великоруських сторонах - до великоруської. На Україні така нова українська книжня мова починає свідомо ширитися в XVI віці. в Великоруси так само, і ще скоріше. Правда, і тут і там учені люди (з духовних особливо) довго тягли до старої церковної мови та вважали, що тільки нею годиться писати про поважні речі. Та живе житє все таки брало перевагу над мертвою церковною мовою, народня мова входила все більше в книжне уживання і заносилося на те, що поруч старої церковної мови розвинуться дві живі народні літературні письменські мови - одна великоруська, друга українська. Так воно і сталося напевно, і не було 6 ніяких теперішніх суперечок, чи бути українській мові, чи ні. Та зайшли перешкоди, які припинили розвій літературної, письменської української мови. Доля неоднаково служила мові українській і мові великоруській. Великоруській було легше. Великороси мали свою державу, мали повну змогу розвивати свою мову і письменство. Українці жили під Польщею і було їм з тим далеко тяжче. Але ще тісніше стало українській мові, як українську церкву піддано московському патріархові, після того, як Україна з’єдналася з Москвою. Московське духовенство завело цензуру над українськими книжками, а далі від царя Петра почалися заборони - заборонено друкувати книжки українською мовою, а в школах українських почали заводити великоруську мову. Так от саме тоді як великоруська мова, за царя Петра, стала входити все ширше до уживання письменське, літературне, шкільне, а стара церковна мова зіставалася в уживанні церковнім, - разом із тим припинено розвій книжної української мови. Заваджували всякі російські порядки на Україні, і з ними великоруська мова стала все більше ширитися на Вкраїні, а книжня українська мусила завмирати» Автор назвав видання «Про українську мову і українську школу». Вийшло воно у Києві 1913 року. Однак актуальності не втратило і тепер.
ПАМ’ЯТНІ ДАТИ. КВІТЕНЬ.
3.04.1918 р. - народився видатний сучасний український письменник Олесь Гончар. 5.04.1710 р. - у Бендерах козаки обрали гетьманом Пилипа Орлика. 10.04.1898 р. - народився Степан Скрипник, Святійший Патріарх Української Автокефальної Православної Церкви - Мстислав. «В вирішальну у бутті нашого народу годину віддаймо себе в обійми нашої матері - Церкви Української. ... об’єднаймось І станьмо під її омофором, зміцнені взаємною любов’ю та готові до тяжкої праці,..» 11.04.1999 р. - Великдень. 17.04.1873 р. - пішов із життя відомий український композитор і співак Семен Гулак-Артемовський. 25.04.1913 р. - помер Михайло Коцюбинський - видатний український письменник. 26.04.1986 р. - катастрофа на Чорнобильській АЕС. 28.04.1943 р. - у Львові проголошено формування дивізії «Галичина» - провісника Української Національної Армії часів другої світової війни. Кожний вояк УНА розпочинав присягу словами: «Присягаю Всемогучому Богові перед Святою Його Євангелією і Животворящим Христом, не шкодуючи ні життя, ні здоров’я, скрізь і повсякчас під Українським Національним Прапором боротися із зброєю в руках за свій Народ і свою Батьківщину-Україну». 29.04.1918 р. - Чорноморський військовий флот підняв українські прапори. 30.04.1918 р. - Павла Скоропадського проголошено гетьманом України.
Місто