Мiсто Славута

  Ющенко іде на вибори президента з небаченою для України церемонією. Забудьте про снодійні з'їзди у залах. Місце дії . Співоче поле у Києві, що поруч із Печерською Лаврою. Чисельність мітингу ніхто не може визначити точно. Загалом Співоче поле вміщує 35 тисяч осіб. Воно було заповнене вщент. Кажуть, ще частину людей зупинили на верхніх ярусах, щоб не створювати тисняву. Частина стараннями влади не доїхала до Києва. Всі пагорби помаранчеві від передвиборчої символіки . "Так! Ющенко!" Жодного партійного прапору. Оскільки перед вами . "кандидат від народу".

  Сам мітинг дуже короткий. Перед початком . концерт. Особливо символічна пісня "ВВ" під назвою "Політичний рок". Написана вона була ще за радянської перебудови. Є там такі слова: "У кишені шо? У кишені шиш!" Часи змінилися, очікування людей залишилися на тому ж рівні. Але найдивніше . у всіх присутніх на мітингу той самий ентузіазм кінця 1980-их років.

  Під фанфари на сцену виходить Ющенко. Перед цим на секунду зупиняється і цілується з дружиною Катериною. Потім промова, де найголосніші оплески на такій передвиборчій обіцянці: "Корупції буде покладено край! Всі будуть рівними перед законом! Бандити сидітимуть у тюрмах!".

  Виступ Ющенка закінчується вибухом оптимізму: "Я прийняв рішення . я іду у президенти. Ось моя заява! Я виграю вибори! Моя перемога . це перемога усіх! Скажіть усім, повернувшись додому . я вірю в Україну, я знаю свій обов.язок, разом ми переможемо!"

  Після цього Ющенко збирається іти зі сцени, але раптом про щось згадує. Виносять український прапор. Ющенко застібує ґудзика на піджаку і опускається перед полотнищем на коліна. Тричі його цілує.

  Потім спускається зі сцени і ще раз отримає благословення від священників (напередодні він сповідувався . до речі, у священників Московського патріархату, оскільки поблизу села Ющенка Хорунжівки немає УПЦ КП). Потім хода до Центрвиборчкому. Беруть участь соратники майже у повному складі . немає тільки Тимошенко. За словами Турчинова, у неї . запалення легенів.

  Мітинг під ЦВК . ще один сеанс вражень. Найбільше . акцію веде Зінченко. Особливо неочікувано в його виконанні виглядає дерегування натовпом, переможне скидання рук і речитатив: "Ю-щен-ко! Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!" Місяць тому не знайшлося б людини, яка могла б уявити таку його поведінку. Або його обійми з депутатами-нашоукраїнцями після мітингу.

  "Ющенко . "вірю"! Подивіться в очі Ющенку! Чи є сумнів, що він вірить?! Вірить у Бога, в батьків, в Україну! Ющенко . "знаю"! Це людина, яка була на чолі Нацбанку і уряду. І ви знаєте, яким прем'єр-міністром він був! "Можемо"! Все залежить від нас! 31 жовтня відбудеться подія, яка у новітній історії порівнянна лише із здобуттям незалежності у 1991 році", - таким способом Зінченко розшифровує малозрозуміле лого передвиборчої кампанії "Вірю, знаю, можемо".

  Так само дивно виглядає промова Миколи Мартиненка. Він . керівник групи "Разом", секретар коордради виборчої коаліції за Ющенка і один із найменш публічних людей навколо Ющенка. За чотири сесії роботи в цьому парламенті він мав один виступ тривалістю 12 секунд.

  Мітинговий дебют Мартиненка виявився на заздрість опозиціонерам із стажем: "Коли в п'ятницю Янукович виступав у парламенті, ми бачили страх у його очах! Соратники подарували йому жовтні квіти . це символ розлуки. Сьогодні ми починаємо панахиду по цьому режиму Януковича-Кучми!".

  Щоправда, ця риторика не поєднувалася з костюмами опозиціонерів, які всі як один пішли у народ в краватках і піджаках. Виключенням стали лише Плющ у вишиванці та ще один новоохрещений мітингар . депутат Морозов, якого можна вирізнити у сесійній залі за недепутатськи довгим волоссям.

  "Главным мотивом моего похода в политику стал стыд. За власть. Когда нам власть рассказывает, что мы не должны идти в Европу, потому что нас там не ждут... В шахматном клубе тоже не ждут футболистов". Морозов виступав нетрадиційною для мітингів Ющенка мовою: "Я . русский. Мне надоели защитники, которые рассказывают бредни о "Нашей Украине". Двуязычие . повод власти расколоть общество".

  Потім до мікрофону пішли "ветерани" опозиційного руху. Тарас Стецьків звернувся до 30-тисячного мітингу під Центрвиборчкомом: "Якщо влада посміє зняти Ющенка з реєстрації, то завтра сюди прийде у десять разів більше людей! Якщо вона буде фальсифікувати вибори . то тут стоятимуть мільйони!".
  "Зараз ми ідемо збирати підписи, і через місяць їх принесе до Центрвиборчкому у три рази більше людей. Кожен підпис за Ющенка . це крок до перемоги! Що ми повинні зробити 31 жовтня?! Проголосувати і прийти сюди! І ми не підемо з цієї площі, поки не отримаємо результати виборів. І нехай ЦВК чує, і Кучма теж!"

  Сумнівно, що до гаранта долетіли ці слова його колишнього радника на початку 1990-х Тараса Стецьківа. Однак Центрвиборчком точно почув. Фотоапарат одного із прихильників Ющенка вловив момент, як керівник ЦВК Сергій Ківалов із вікна спостерігав за дійством на своєму ґанку.

  40-градусний трофей

  Якби він визирнув на годину раніше, коли мітинг ще не зібрався, то побачив би іншу цікаву сцену. У різних місцях площі стали збиратися купки підлітків із однаковими чорними поліетиленовими пакетами. Першим на сполох став бити депутат Гринів.

  "В чім проблемы, расслабтесь! Мы здесь отдыхаем", - відповідала малолітня братва на питання, що вони тут роблять і чому у них в кульках повно пляшок горілки. Тут же було помічено кілька людей у жовтих майках "Так! Ющенко!" Зроблені один до одного, як майки агітаторів, вони відрізнялися лише кольором . не помаранчевий, а жовтий. (Як виявилося, одягнуті у такі ж фальшиві футболки самозвані "прихильники Ющенка" були авторами провокації під "Українським домом", де проходив з'їзд Компартії.)

  Усунути шанувальників горілки від Центрвиборчкому кільком депутатам і їх помічникам не вдалося. Раптом через кілька хвилин на сцену вийшла інша "бригада". З десяток одягнутих у все чорне бритоголових силою позабирали у провокаторів пляшки. Ця друга братва поскидала горілку "Трофей" у сміттєві урни і так само зникла туди, невідомо звідки з'явилася.

  На цьому єдиний вибухонебезпечний момент мітингу вичерпався.

  Безсмертного . у бій

  Акція висунення Ющенка кандидатом в президенти була тестом для його команди. Кажуть, коли в "Нашій Україні" виникло напруження через критику начштабу Романа Безсмертного . а було це в часи приходу Зінченка на керівника виборчої кампанії Ющенка . Безсмертний пообіцяв 4 липня довести, на що він справді здатен. І продемонструвати організаційну силу очолюваного підрозділу.

  Висунення Ющенка саме "від народу", а не на з'їздах партій, мало нарешті стати протиотрутою від іміджу ставленика націоналістів, який останні місяці формує Ющенку телебачення Медведчука.

  Крім того, зібрання людей на співочому полі мало велике агітаційне значення. Якщо на церемонію дійсно приїхали з усіх 35 тисяч населених пунктів України, то тоді в кожному з них з'явилося по одному потужному агітатору. Чим віддаленіше село . тим сильніше синдром "Я Леніна бачив". І тим переконливіша аргументація у очах сусідів. Однак і не це було головною метою акції.

  Масове висунення Ющенка в президенти було попередженням владі . боротися із фальсифікацією виборів буде не він, а самі люди. Особливо прозоро заявив Стецьків . у день виборів під Центрвиборчкомом відбудеться мітинг прихильників Ющенка. І відмінність між даними ЦВК і паралельного підрахунку відразу дає старт подіям за мотивами "грузинського сценарію".

  Головний недолік, який кидався у очі на висуненні Ющенка . це те, що він читав промову з аркуша. Однак пізніше стало зрозуміло . це дозволило зробити його виступ динамічним. Таким чином у Ющенка проявився рішучий напор і до того приховувана самовпевненість. І що виглядало так само дуже незвично.

  Данило Побут, УП , 5.07.2004, 02:49