Мiсто Славута

  Завжди, коли я чую скарги російськомовних на українізацію, я сумно посміхаюсь та пояснюю, що те, на що вони скаржаться . ніякою українізацією не є. Та викладаю аргументи, які абсолютно невідпорно діють на всіх, з ким я будь-коли розмовляла на цю тему. Пропоную ці аргументи вашій увазі в "зведеному" вигляді.
  ... Я народилася та прожила до 14-річного віку в абсолютно російськомовному місті Керчі, в яке мої в дитинстві україномовні, але зрусифіковані батьки переїхали за кілька років до мого народження. Уроки української в школі були, але внаслідок відсутності співбесідників та мовної практики я володіла мовою виключно пасивно . все розуміла, але спілкувалася вкрай погано. Свідчу, що ніякого негативного ставлення до української мови в школах Керчі наприкінці сімдесятих . початку вісімдесятих років не було, а ті учні, яких батьки "відмазували" від вивчення української мови, вважалися в шкільному середовищі тупоголовими кретинами. Адже найцікавіші книжки були в книжкових магазинах та в біліотеках саме українською мовою, і не знати української . означало самого себе "обікрасти". Можливо, це мені так пощастило, але і моя вчителька начальних класів, і вчителька української в середній школі . були дуже притомними жінками, які чудово знали і дуже любили українську мову та літературу.
  Коли мої батьки повернулися до себе на батьківщину, в Херсон, я стикнулася з тим, що середньостатистичний мешканець цього міста розмовляє жахливим суржиком, а україномовних людей вважає бидлом та селюками. Виключенням були нечисленні національно-свідомі, які якраз наприкінці вісімдесятих і почали з'являтись. Притомних шкіл в місті було дуже мало, але мене вразило те, яким способом вдалося відсікти гопоту та блатоту від єдиної в місті школи з поглибленим вивченням англійської мови . її просто зробили школою з українською мовою навчання! Саме в цю школу я і пішла в 9-10 класи . туди набирали дітей, які добре вчилися та хотіли "підтягнути" англійську мову . в один російськомовний клас з усього міста. Я закінчила б цю школу зі срібною медаллю, аби не... незадовільна оцінка з поведінки, але це зовсім інша історія, яка не стосується змісту статті;)
  Українську мову "всерйоз" я вивчила вже в Москві, десь на другому курсі універу, бо мені набридли кпини на тему "Ви, хахли, самі сваєй мови нє знаєтє!"
  Але моя історія, звісно ж, виняток. То що ж треба було робити і вкрай необхідно робити зараз, аби якщо не українізувати, то хоча б забезпечити лояльність до української мови серед російськомовного населення України?
  Все дуже просто.
  Якщо б хтось дійсно хотів українізувати російськомовні регіони та розпочав це робити ще на зорі незалежності України, ця проблема вже й близько не стояла б. Бо що може бути простішим за українізацію, якщо в неї інвестується хоч трохи бабла, яке використовується з толком? Наприклад, в Севастополі/Донецьку/будь-якому супер-російськомовному місті відкриваються дитячі садочки, за звичайну оплату, таку саму, як і в інших садочках міста. В них . найкраща їжа для дітей, найцікавіші іграшки, найлагідніші виховательки та найдбайливіші нянечки . всі без винятку україномовні. Голову даю навідріз . батьки наввипередки віддавали б туди своїх діточок, логічно розмірковуючи, що дитині перш за все потрібні турбота та любов; російської мови і вдома не бракує, а знати зайву мову . ще нікому в житті не завадило... Так само, відкриваються школи, бажано . спеціалізовані, з поглибленим вивченням іноземних мов/права/фізики-математики тощо. Звичайно ж, з найкращим чином обладнаними кабінетами, з найпритомнішими вчителями, без поборів з батьків на ремонти/подарунки/інші звичайні пункти побиральництва. У когось є сумніви, що в такі школи, в яких всі вчителі спілкувалися б виключно українською, здавали б своїх дітей практично всі "просунуті" родини?... В маргінальних районах з'являються безкоштовні секції боксу/боротьби/ножового бою/будь-якого цікавого для юної бездоглядної гопоти виду спорту. Ці секції ведуть круті мужики . звичайно ж, чисто україномовні, які цікавляться не лише спортивними досягненнями занедбаних власними батьками пацанів, а й їхніми життєвими труднощами на кшталт "тато бухає, мама вбивається на трьох роботах, а у мене трабли в школі і нічого вдягнути на побачення з сусідкою". Пацани регулярно їздять на збори та на змагання... Аналогічно . відкриваються безкоштовні секції фітнесу/аеробіки/спортивних танців/будь-якої іншої цікавої для дівчаток-підлітків фігні, чисто україномовні тренерки яких цікавляться не лише спортивними успіхами малолітніх гопниць, а й здатні дати їм корисні поради з приводу косметики/використання протизаплідних засобів/психостатевих проблем... Люб'язні, суто україномовні тітоньки та дядечки передпенсійного чи пенсійного віку віку сидять в безплатних консультаційних центрах та вислуховують проблеми своїх ровесників, виступаючи в ролі не лише дєльних консультантів з приводу всіляких пенсій/квартплат/спадщини/іншої старечої трєбухи, але й "вільних вух" для самотніх, закинутих родичами людей... Прилавки завалені якісною книжковою макулатурою по бросових цінах, написаних вишуканою українською мовою, з захоплюючими сюжетами. Для жінок . всіляка туфта на безсмертну тему "любіла я, страдала я, а он, падлєц, сгубіл мєня"; для мужиків . бойовики, для обох статей . детективи та фантастика. Для діточок . чудові підручники з усіх предметів та кращі зразки жанру а-ля "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", але на порядок дешевші, бо видавці україномовної книжкової продукції мають шикарні пільги...
  Перелік подібних заходів українізації можна продовжувати безкінечно. Сутність цих заходів . в тому, що вони є абсолютно ненасильницькими, і люди, які б добровільно відвідували б вищеописані садочки/школи/спортивні секції ще в 90-х роках, вже понароджували б десятки тисяч абсолютно лояльних до української мови та культури дітей. Абсолютно зрозуміло, між тим, чому подібні, абсолютно логічні та єдино дієві заходи з українізації НЕ вживалися, а натомість . квітла і квітне буйним цвітом та профанація, на яку цілком справедливо скаржаться мешканці російськомовниї регіонів. Ось чому: на садочках, школах, секціях тощо НЕМОЖЛИВО ЗКОМУНІЗДИТИ, РОЗДЕРИБАНИТИ ТА ПОПИЛИТИ БАБЛО, яке з року в рік виділяється тіпо на українізацію!
  Шо нєясно?
  А між тим, "на двомовність" грошей в країні немає і в найближчі стопіцот років не буде. Ті, хто ратує за "другу державну" не за бабло чи заради політичних спекуляцій, а по нєвєдєнію, відразу прозріли б, якщо б спробували аутентично перекласти хоча б пару статей будь-якого нормативного акту, та уявили б, ЯКИЙ масив юридичної та іншої документації слід було б перекласти заради цієї "святої" мети! Про інші аспекти двомовності я навіть не кажу.
  При всьому при тому, я вважаю, що кожна територіальна громада повинна мати право визнати офіційною на своїй території будь-яку мову, на додачу до державної української, якщо відповідні заходи, пов'язані з таким визнанням, фінансуватимуться з місцевого бюджету. Коли після всіх цих пояснень я на завершення бесіди стверджую, що Ющенко ходить в вишиванці та займається всілякою іншою шароварщиною замість справжньої українізації виключно для того, аби навішати лохам локшина на вуха та попилити бабло на псевдо-українізації, зі мною зазвичай погоджуються навіть найнаївніші та найдовірливіші. Те саме стосується і "україночки Капітельман", і всієї іншої "тіпо проукраїнської" шушвалі, яка має доступ до розпилу "українізаційного" бабла.
  Але ж наша країна . це країна наївних, вухастих лохів, які нездатні хоч трохи подумати моском замість того, аби хавати висєри пропагандонів. Нагнітання "національного" питання . це безпрограшна "фішка" і для "тіпо українізаторів", і для "тіпо борців з українізацією", яких насправді в цьому житті цікавить бабло, тільки бабло, та нічого, крім бабла. З бюджету, який наповнюють лохи, які влаштовують криваві хохлосрачі на тему "ужОсів українізації"...
  ...Я люблю українську мову за неї саму, тому і спілкуюсь нею при будь-якій слушній нагоді. Вона класна і прикольна, якщо звикнути та "вговоритись", да. Я також горда тим, що навигадувала вже декілька неологізмів . нічого старшного, що не завжди цензурних;) Бо мова повинна бути живою, повинна розвиватись та слугувати засобом спілкування та розуміння, а не для засобом дерибану та пєару покидьків та наволочі, що стравлюють людей між собою.

  Тетяна Монтян
  pravda.com.ua