Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Євреї Славутчини:   Славута Шалом, славутчани Євреї Славутчини 1941-1944

ЄВРЕЇ НА СЛАВУТЧИНІ

  Тому, хто знає Славутчину у повоєнні роки, може здатися, що в цьому краї євреї жили лише у місті, а в сільській місцевості вони ніколи не поселялись. Але це далеко не так.
  Віками, аж до лихоліття 1941-1942 рр.у єврейські родини проживали майже в кожному селі. Найбільше - в селах Старий Кривин, Дожвки, Манятин, а Красностав, Киликиїв, Ганнопіль і Берездів були єврейськими містечками. В цих населених пунктах, як і у Славуті, більшу частину жителів складали євреї.
  З 7398 жителів Славути у 1892 році єврейське населення становило 4000 чоловік.
Кількість єврейських сімей в селах Ганнопільського району, який пізніше ввійшов до складу Славутського, у 1927 році характеризується такими даними:

П/П

Село

Проживало сімей

Проживало євреїв

1.

Бачманівка

1

6

2.

Берездів

206

понад 1000

3.

Великий Скнит

4

22

4.

Великий Правутин

3

12

5.

Ганнопіль

258

1313

6.

Довжки

12

54

7.

Досін

1

2

8.

Дяків

2

11

9.

Клепачі

3

12

10.

Красностав

190

934

11.

Киликиів

79

360

12.

Кутки

1

6

13.

Лисиче

1

7

14.

Манятин

4

22

15.

Малий Скнит

4

13

16.

Марачівка

3

13

17.

Мирутин

1

8

18.

Мухарів

3

19

19.

Нараївка

2

9

20.

Ногачівка

1

2

21.

Печиводи

2

7

22.

Піддубці

3

15

23.

Селичів

1

11

24.

Сьомаки

2

9


  У 1932 році на території сучасного Славутського району проживало 100499 чоловік, в тому числі євреїв-9332, з них у сільській місцевості - 4437.
  У Славуті з 1754 року діяла відома на Волині хасидська друкарня по випуску релігійної літератури.
  Про широке заселення нашого краю у XVIII столітті євреями засвідчує факт, що в містечко Ганнопіль після 1760 року перемістився центр однієї з релігійних течій в іудаїзмі хасидизму. Ця течія народилась на Поділлі і широко поширилась на Волині, вона відображала інтереси бідняцьких єврейських верств сільського населення. І сьогодні могила місцевого цадика Дов Бера (1704-1772рр.) на сільському єврейському цвинтарі є місцем паломництва хасидів світу.
  В місті в XIX столітті існувала релігійна школа - хедер, де єврейські діти оволодівали основами іудаїзму. У 1933-1934 роках з п’яти шкіл міста три були єврейськими. Існували єврейські школи в 1932-1938 роках в селах Ганнопіль, Берездів, Красностав і Киликиїв.
  У 30-роках в Славуті при індустріальному технікумі і вечірній школі існували єврейські відділення, діяла єврейська профшкола. В період колективізації в селах Ганнопіль і Берездів були створені єврейські колгоспи. У селах Красностав і Ганнопіль існували єврейські сільські ради. Завдяки своїй згуртованості і взаємній підтримці євреї району мало постраждали в роки голодомору, але їх не обминули репресії 1937-1939 р.р.
  Страшна участь чекала євреїв Славутчини в роки фашистської окупації 1941-1942 р.р. Масові розстріли мирних жителів єврейської національності почались уже в липні 1941 року, коли було розстріляно багато євреїв, що проживали в місті і в селах району. Повністю знищено єврейське населення сіл Красностав і Киликиїв. Згодом в селах Ганнопіль і Берездів було створено концентраційні табори - гетто, куди поміщали євреїв з навколишніх сіл. У березні 1942 року всіх залишених в живих перегнали в гетто міста Славута. Старих, немічних знищили зразу по прибутті, біля 200 немовлят кинули живими у криницю. Всіх інших розстріляли у червні 1942 року на околиці міста.
  Врятуватись від смерті пощастило одиницям. На території району розстріляли все єврейське населення Славутчини. На околиці села Нетішин, в районі залізничної станції Славута, на Лисій горі та в інших місцях розстріляно декілька тисяч громадян єврейської національності, привезених сюди з міст Остріг, Ізяслав та інших місць.
  Згідно акту Державної комісії по розслідуванню злодіянь фашистів на окупованій території на Славутчині розстріляно, закатовано понад 12 тисяч мирних громадян єврейської національності.
  В пам’ять про ці жертви в Єрусалимі встановлено дошку, на якій викарбувано назви колишніх єврейських містечок Славутчини: Ганнопіль, Берездів, Киликиїв, Красостав і Славута.
  Євреї Славутчини, яких встигли призвати в діючу армію, успішно боролись з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни. У січні 1942 року в боях за Москву здійснив подвиг виходець з Славута Л.X.Паперник (1918-1942р.р.), за що посмертно удостоєний звання Героя Радянскього Союзу. Житель села Красностав Мотель Зайгерман став повним кавалером солдатського ордена Слави. 290 громадян Славутчини єврейської національності загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Їх імена занесені на пам’ятні обеліски в селах району і в М.Славуті.
  Після звільнення території району з-під окупації прибулі з евакуації та з інших територій євреї селились у М.Славута.
  Детальніше про життя і трагічну долю євреїв Славутчини - в наступних розділах цієї повісті.