Одним з найважливіших історичних питань є проблема втрат Радянського Союзу у Другій Світовій війні, оскільки до сих пір не має точних даних про це. Щоправда, є певні дані про військові втрати, які хоча й не розкривають усієї кількості втрат, але все ж таки...
Хоча найбільші людські втрати у Другій світовій війні поніс Радянський Союз, однак протягом перших післявоєнних десятиріч сама тема радянських втрат знаходилася під суворою забороною: усі документи були засекречені, заборонені були будь-які дослідження з цієї тематики, офіційних же цифр радянських втрат просто не існувало. Лише на початку 1946 року було проголошено, що загальні втрати (армії та населення) у війні становили біля 7 мільйонів громадян. 15 років по тому, у 1961 році, була названа цифра у 20 мільйонів. До речі, з книг та журналів присвячених статистиці німецьких втрат у тій війні можна скласти невеличку бібліотеку, у той час як про втрати Радянського Союзу не було жодних спеціальних розробок.
У 1960 р. було видано фундаментальне дослідження історика Бориса Урланіса, присвячене проблемам людських втрат у роки Другої світової війни. Цікаво, що, визначаючи втрати німецької сторони, даний дослідник на 25 сторінках (!!!) визначає військові втрати Німеччини не лише по рокам, але навіть по фронтам, регіонам, видам збройних сил, при цьому базуючись на десятках наукових досліджень німецьких, англійських, американських, радянських (!!!) дослідників. Не менш точно даний дослідник пише про військові втрати Італії, Румунії, Угорщини, Франції і т.д. При чому у деяких випадках втрати наводяться з точністю до однієї людини.
Однак у цій книзі є один цікавий момент. Коли Б.Урланіс доходить до цитування втрат Радянського Союзу - усі цифри зникають. Наводиться лише одна (!!!) цифра - "Члены партии всегда находились на самых ответственных и тяжелых участках борьбы с врагом. Только в первый год войны 400 000 коммунистов отдали свою жизнь в боях за Родину. Уже одна эта цифра говорит о масштабе жертв, принесенных советским народом на алтарь победы" - і це все!
Але подивимося на одне з найкращих радянських видань - "Историю второй мировой войны" у 12-ти томах, авторами якої було більше 20-ти Маршалів СРСР та академіків. З майже 500 сторінок 12-ого тому, присвяченого виключно підсумкам Другої світової війни, людським втратам та демографічним наслідкам війни присвячено лише дві, так - дві сторінки.
У 1985 році до 40-річчя Великої видано було ще одну велику працю - "Энциклопедия. Великая Отечественная война. 1941-1945". Цікаво, що в цій книзі точно підраховано, скільки було знищено чи вивезено з теренів Радянського Союзу станків (175.000), молотів та пресів (34.000), ткацьких станків (45.000), скільки було знищено худоби у сільському господарстві - 7 мільйонів коней, 17 мільйонів корів, 20 мільйонів свиней, 27 мільйонів кіз та овець і т.д. Але про людські втрати говорилося лише одне - що держава втратила більше 20 мільйонів громадян, або ж що "наш народ дорого заплатил за победу".
І лише у 1993 році було опубліковано перше статистичне дослідження Г.Ф. Кривошеєва про втрати Радянського Союзу. Згідно цього дослідження, за роки т.зв. Великої Вітчизняної війни (враховуючи й бойові дії на Далекому Сходу проти Японії) загальні демографічні втрати становили для збройних сил Радянського Союзу разом з прикордонними та внутрішніми військами 8 мільйонів 668 тисяч 400 чоловік (вбитими, зниклими без вісти, тими, що потрапили в полон та не повернулися з нього, померли від ран та хвороб). При цьому армія і флот втратили - 8.509.300 чоловік, внутрішні війська - 97.700 чоловік, прикордонні війська та НКВС - 61.400 чоловік. У це число не ввійшли ті 939.700 військовослужбовців, які помилково були записані на початку війни як зниклі без вісти, а також 1.836.000 колишніх військовослужбовців, що повернулися з полону після війни.
Однак сучасні дослідження вказують на ще більш масштабніші втрати. Отже, станом на 22 червня 1941 року у лавах Червоної армії, ВМФ, ПВО, прикордонних військ та НКВС знаходилося 5.798.148 військовослужбовців. Крім того, ще було 74.945 військовослужбовців та військових будівельників, що проходили службу у цивільних формуваннях. Загалом за чотири роки війни (виключаючи тих, хто був двічі мобілізований), до лав Червоної Армії призвано було 29.574.900 чоловік, а разом з кадровим складом ця цифра становить 34 мільйона 476 тисяч 752 чоловіка. Грандіозна цифра, якщо врахувати, що усе населення Німеччини, Австрії та Чехословаччини на початок війни складало лише 24,6 млн. осіб чоловічої статі віком від 15 до 65 років.
До цього слід додати, що у більшості сучасних досліджень не враховано було 4 млн. осіб народного ополчення, більша половина якого загинула під час оборони Москви, Ленінграда, Смоленська, Києва, Одеси, Севастополя, Сталінграда тощо. Не враховано також 500 тисяч військовослужбовців, призваних, але не зарахованих до бойових частин і які загинули на шляху до місць збору. Не враховано також 2.924.300 чоловік, які не повернулись з гітлерівського полону. Слід відзначити, що протягом війни у полон німцями було взято 5 700 тисяч червоноармійців.
Але подивимося що втратила фашистська Німеччина:
Згідно даних Центрального бюро підрахунку втрат особового складу збройних сил при Генеральному штабові збройних сил Германії, з 1 вересня 1939 року по 31 грудня 1944 року Німеччина втратила:
а) Сухопутних військ (разом з військами СС) - 1.750.281 чоловіка вбитим чи померлим від ран, 1.609.698 осіб зниклими ми без вісти чи взятими в полон;
б) Військово-морський флот - 60.029 осіб загиблими, 100.256 зниклими без вісти чи взятими в полон.
в) Військово-повітряні сили - 155.014 чоловік вбитими чи померлими від ран, 148.450 осіб зниклими без вісти чи взятими в полон.
Отже, загальна чисельність втрат Німеччини за цей період - 1.965.324 чоловік вбитих чи померлих від ран, 1.858.404 чоловіка зникли без вісти чи потрапили в полон. За період же від 1 вересня 1939 року по 9 травня 1945 року гітлерівська Німеччина втратила 2.230.324 військовослужбовців загиблими та 2.870.404 зниклими без вісти чи взятими в полон.
Ось декілька цікавих прикладів. Під час захоплення Польщі у 1939 р. Німеччина втратила 16.343 чоловіка вбитими та 320 зниклими без вісти, при захопленні Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу у 1940 р. втрати склали - 45.774 вбитих та 635 зниклих без вісти.
Військові ж дії проти Радянського Союзу для Німеччини обійшлися (з 22 червня 1941 року по 30 листопада 1944 року) у 1.419.728 вбитих та померлих від ран, 997.056 осіб зникли без вісти чи потрапили в полон на полях битв. Для порівняння: Червона Армія (не враховуючи прикордонні війська, НКВС, ВМФ та ПВО) за цей же час втратила 10.472.300 чоловік тільки вбитими! Отже, Радянський Союз платив за смерть одного німецького солдата смертю 5 своїх. Так, у лютому-травні 1945 року Червона Армія втратила померлими та вбитими лише під час санітарної евакуації 557.643 чоловік. Щоб читачу було цікаво - протягом війни гітлерівська Німеччина з союзниками втратила 2,7 млн. чоловік вбитими, Радянський Союз зі своїми союзниками по Східній Європі майже 11 млн. чоловік (тобто маємо співвідношення 1:4).
Ще більш жахливо ці цифри виглядають у порівняні з технічними втратами.
На рахунку німецької льотної ескадрильї JG.51 на вечір 22 червня 1941 року числилося 129 радянських літаків, знищених на землі, 57 збитих у повітряних боях бомбардувальників та 12 винищувачів. Так, в журналі запису бойових дій JG.51 записано: "Впертість радянських льотчиків та їх неосвіченість вже стало приказкою, вони не вміють уклонятися від вогню зенітної артилерії, не роблять ніяких захисних маневрів, коли на них нападають німецькі винищувачі. Їх втрати просто колосальні. Часто з групи, яка брала участь у нальоті на наші позиції, не залишалося жодного літака. Але вони летять знову і знову. Залишається лише качати головою з-за безсенсності їх жертв". Нижче наводимо табличку з найкращими асами-льотчиками Радянського Союзу та гітлерівської Німеччини:
Пілот
Перемоги
Пілот
Перемоги
1. Кожедуб І.Н.
62
1. Хартман Еріх
352
2. Покришкін А.І.
59
2. Баркхорн Еріх
301
3. Гуляєв Н.Д.
57
3. Ралль Гюнтер
275
4. Речкалов Г.А.
61
4. Кіттель Отто
267
5. Євстигнєєв К.А.
54
5. Новотний Вальтер
258
6. Ворожейкін А.В.
52
6. Батц Вільгельм
242
7. Глинка Д.Б.
50
7. Вайзенбергер Тео
238
8. Скоморохов Н.М.
54
8. Рудорфер Еріх
222
9. Колдунов А.І.
47
9. Бер Генріх
220
10. Попков В.І.
41
10. Ерлер Хайнц
220
Разом:
537
Разом:
2595
Врахувати необхідно той факт, що у табличці також наведено перемоги, отримані радянськими пілотами при допомозі інших літаків, у німецьких же льотчиків - це чисті перемоги у боях "сам на сам". Що цікаво, німецькі льотчики вважали, що перемога при допомозі іншого літака не є перемогою і тому ніколи не зараховували їх у свій актив.
Ще жахливішими даними ми оперуємо по бронетанковим військам Радянського Союзу.
Ось список найкращих танкістів Радянського Союзу:
1.Лейтенант Дмитро Лавріненко (воював на танку Т-34) - знищив 52 танка та штурмових гармати.
2.Ст. лейтенант Зиновій Колобанов (танк КВ) - 22 танка.
3.Лейтенант Семен Коновалов (танк КВ) - 16 танків та 2 бронеавтомобіля.
4.Лейтенанти Олексій Силачев та Максим Дмитрієв - по 11 танків кожний.
5.Лейтенант Павло Гудзь (танк КВ) - 10 танків + 4 протитанкових гармати.
6.Старший лейтенант Володимир Хазов - 10 танків.
7.Лейтенант Іван Депутатов - 9 танків, 2 штурмових гармати та 3 бронетранспортери.
8.Старший сержант Іван Любушкін (танк Т-34) - 9 танків.
9.Старший лейтенант Дмитро Шолохов - 8 танків.
А це найкращі німецькі танкісти:
1.Майор Міхаель Віттман (воював на танку "Tiger I") - знищив 138 радянських, американських та англійських танків, 132 радянських та американських самоходних гармати (САУ).
2.Лейтенант Отто Каріус (танк "Tiger I.) - 150 радянських танків та САУ.
3.Молодший лейтенант Карл Броманн (танк "Tiger II") - 66 радянських танків.
4.Старший сержант Ернст Баркманн (танк "Panther") - 60 радянських та американських танків. За успішні дії проти радянських військ отримав псевдонім - "Вітебський тигр".
5.Сержант Еріх Маусберг (танк "Tiger II") - 53 радянських танки.
Слід відзначити, що у 1941-1942 роках на один німецький танк припадало по 3 радянських танки, а на період 1943-1945 років це співвідношення зросло до 4 радянських танків на 1 німецький. Особливо жахливі втрати понесла Червона армія під час т.зв. Курської дуги (липень-серпень 1943 року). Якщо втрати німців склали 1.280 танків та штурмових гармат, то радянські війська втратили лише одних танків 6.064. Отже, співвідношення втрат є 5 радянських танків на 1 німецький. Якщо ж врахувати, що у цій битві німецькі війська намагалися прорвати висококласну оборону радянських військ, то стає зрозумілим, що Червона армія утрималася лише за рахунок того що людей кидали в бій, не рахуючись з втратами. Причиною цього є низький технічний стан армії Радянського Союзу. Так, наприклад, як відзначив нарком танкобудування В.А.Малишев: "Победа в Курской битве досталась нам слишком дорогой ценой. Неприятельские танки могли вести уничтожающий огонь по нашим с расстояния 1500 метров, наши же могли поразить врага на дистанции не более 500 метров. Образно выражаясь, противник имеет руки в полтора километра, а мы всего в полкилометра. Кроме того, сказалась отвратительное ускоренное производство танков. Танки Т-26 при попадании 88-мм снаряда буквально рассыпаются на части..."
Читаючи ці сухі рядки виникає питання: "Як же так? У нас було більше ресурсів і ми з такими втратами перемогли цю маленьку Німеччину. Чому?" Адже загальний ресурс, наприклад, танків у Німеччини на початок війни складав лише 3.200 одиниць, у той час як у радянського Союзу - 22.600. Загалом протягом війни Німеччина виробила 49.500 танків та гармат, а Радянський Союз - 131.700. Чому ж?
На початок Другої світової війни Червона Армія майже повністю втратила свій командний склад. Наприклад, на 1 лютого 1941 року 12,4 % офіцерів Червоної Армії не мали ніякої військової освіти; 24,6 % пройшли лише прискорені офіцерські курси; 55,9 % мали за плечима середні військові училища і лише 7,1 % мали вищу військову освіту. Перевірка, проведена восени 1940 року генерал-інспектором піхоти ЧА А.К.Смирновим, показала, що, з 225 командирів полків, викликаних на збори при Військовій академії ім. М.Фрунзе, жоден не мав академічної освіти, 25 чоловік закінчило лише військові училища та 200 чоловік - прискорені курси молодших лейтенантів. Більше того - з 16 командуючих ВПС військових округів держави лише 2 мали вищу освіту, 11 - середню, 3 - початкову загальну (!!!) освіту. До початку війни репресовано було 4 керівників радянських ВПС: Я.І.Алксніс (арештований в 1937 році, розстріляний в 1938 році), А.Д.Локтіонов (арештований на посту командуючого військами Прибалтійського Особливого військового округу в лютому 1941 року), Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант авіації Смушкевич Я.В. (арештований на посту помічника начальника Генштаба по авіації в лютому 1941 року), Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант авіації Ричагов П.В. (арештований в квітні 1941 року). Троє останніх були без суду розстріляні в жовтні 1941 року. Але самому жахливому розгрому було піддано військову науку і вся система військової освіти: знищено було повністю усіх начальників військових академій, 69 % професорсько-викладацького складу (до 1940 року). Така ситуація не могла не відбитися на загальній підготовці радянських військ. Адже, наприклад, для того, щоб пустити молодого радянського льотчика в перший бій, вистарчало провести 9 тренувальних годин в небі, а німецькому - 300 польотних годин в підготовчій школі та ще 150 польотних навчальних годин в спеціальних учбових ескадрильях.
А що вже говорити про технічний та моральний стан радянської армії під час війни! Ось, наприклад, лише одне з багатьох донесень початку війни: - "С начала войны по 10 октября с.г. Особыми отделами НКВД и заградотрядами войск НКВД по охране тыла задержано 657.364 военнослужащих (!!!), бежавших с фронта... По постановлениям Особых отделов и по приговорам военных трибуналов расстрелян 10.201 человек, из них перед строем - 3.321. Зам.нач. Особого отдела НКВД СССР комиссар Госбезопасности 3-го ранга Мильштейн."
Таблиця втрат Радянського Союзу та Німеччини станом на 10 липня 1941 року.
Загальне співвідношення.
Червона Армія
Вермахт
Співвідношення
Особовий склад
815.000
79.058
10,31:1
Гармати та міномети
21.500
1.061
20,25:1
Танкі та штурмові гармати
11.783
Підбито - 1.374 Безповоротні втрати - 350 Введено до ладу після ремонту - 1.024
33,66:1
Літаки
4.013
826
4,86:1
Таблиця співвідношення збройних сил СРСР та Німеччини
станом на 22 червня 1941 року.
Загальне співвідношення.
Кількість танків у Червоній Армії та Вермахті на 1 червня 1941 р.
Червона Армія
Вермахт
Танк (тип)
Загальна кількість
(Боєздатних)
Танк (тип)
Загальна кількість
(Боєздатних)
Т-35 (важкий)
59 (48)
Не має аналогів
КВ (важкий)
504 (501)
Не має аналогів
Т-34 (середній)
892 (891)
T-IV (середній)
613 (572)
Т-28 (середній)
481 (292)
Штурмова гармата III
377 (377)
БТ-7М (середній)
704 (688)
T-III (середній)
1.113 (1.090)
БТ-7 (середній)
4.563 (3.791)
T-III (середній)
316 (235)
БТ-5 (легкий)
1.688 (1.261)
T-35(t) (легкий)
187 (187)
БТ-2 (легкий)
594 (492)
T-38(t) (легкий)
779 (754)
Т-26 (легкий)
9.998 (8.423)
T-II (легкий)
1.204 (1.159)
Т-40 (легкий)
132 (131)
Самохідна гармата
38 (38)
Т-38 (легкий)
1.129 (733)
Протитанкова самохідна гармата
202 (202)
Т-37 (легкий)
2.331 (1.483)
Т-I (легкий)
1122 (877)
T-27 (легкий)
2.376 (1.060)
Командирські
341 (330)
Су-5
28 (16)
Не має аналогів
Загалом
25.479 (19.810)
Загалом
6.292 (5.821)
За червень 1941 р. в СРСР було вироблено 305 танков, в Німеччині - 312.
Кількість літаків у Червоній Армії та Вермахті станом на 22 червня 1941 р.
Червона Армія
Вермахт
Співввідношення
Винищувачі
9.881
2.249
4,4:1
Бомбардувальники
6.887
2.642
2,6:1
Розвідники
1.934
823
2,3:1
Штурмовики
57
-
Інші
5.729
1.138
5:1
Загалом
24.448
6.852
3,6:1
Співвідношення збройних сил на теренах України станом на 22 червня 1941 р.
(Війська СРСР складалися з Київського особливого військового округу
та Одеського військового округу, Німеччини - Групою Армій "Південь")
СРСР
Німеччина
Співвідношення
Кількість дивізій
91,5
61,5
1,5:1
Особовий склад
1.412.136
1.508.500
1:1
Гармати та міномети
26.580
16.008
1,7:1
Танки й САУ
8.069
1.144
7:1
Літаки
4.696
1.829
2,6:1
Станом на 1 травня 1942 року
Червона Армія
Вермахт
Співвідношення
Особовий склад
11.000.000
9.000.000
1,2:1
Гармат і мінометів
83.000
82.000
1:1
Танків і САУ
10.000
7.000
1,4:1
Літаків
11.300
10.000
1,42:1
Станом на 1 листопада 1942 року
Червона Армія
Вермахт
Співвідношення
Особовий склад
6.600.000
6.200.000
1,1:1
Гармат і мінометів
78.000
56.000
1,4:1
Танків і САУ
7.000
6.400
1,1:1
Літаків
4.500
3.500
1,3:1
(Пояснення: сд - стрілецька дивізія, мд - механізована дивізія, тк - танковий корпус, бр - бригада, мхк - механізований корпус, оап - окремий артилерійський полк, ад - артилерійська дивізія, пд. - піхотна дивізія, тд - танкова дивізія, мд - моторизована дивізія, ПА - піхотна армія, ТА - танкова армія, ВФ - військовий флот.)
Місто
Вступ