Місто
Відео
Фото
Будинки
Вулиці
Голод-1933
Поле пам'яті
Парк
Кладовища
OTC
Соціум
Промисловість
Бібліотеки
Туризм
Готелі
Музей
Транспорт
Утка
Документи
ВЕЗ "Славута"
Спорт у місті
Steal league
Приколи
Близнюки
Район
ТП "Край"
Дослідження
Славутчани
Храми
Школи
Українська Повстанча
Ліси
Преса про місто
Політика
Мистецтво
Лінія фронту
Новини
Гостьова книга
Online-Бібліотека

ПОШУК
Для пошуку потрібно
використовувати
не більше одного слова
або його частини







Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Соціум:   Тема роздiлу Протест Старість - не радість Пікнік на узбіччі Бандитизм процвітає! Рада підприємців Краще їздити, аніж ходити Ніби революція 2006р. Пам'ятники i проекти День Злуки Спадкоємці та нащадки? Діагноз хвороби 2015р.

Краще їздити, аніж ходити

  Взятися до написання цієї статті мене спонукала тупикова ситуація з перевезенням пільгових категорій пасажирів міським автотранспортом загального користування та відверте небажання представників славутської влади налагодити конструктивний діалог із приватними перевізниками.
  Вивчивши настрої доведених до відчаю підприємців (кожен з них має чималенький, далеко не погашений банківський кредит!), насмілюся одразу заявити про те, що якщо найближчим часом проблема рентабельності міських пасажирських автоперевезень не буде розв'язана, то непривабливу перспективу ходити пішки можуть отримати всі без виключення славутчани!
  І якщо для більшості представників міської влади подібна перспектива не представляється якоюсь екстраординарною (через наявність власних автомобілів, наприклад), то для людей похилого віку вона буде вкрай небажаною...
  Так, задля об'єктивності слід зазначити, що сьогодні питання невідшкодування автоперевізникам їхніх фактичних втрат за перевезення пільгових категорій громадян залишається не вирішеним на рівні всієї Держави. Проте лише в Славуті органи місцевого самоврядування намагаються законсервувати існуючий стан речей у взаємовідносинах із підприємцями замість того, аби запропонувати останнім розумні, продиктовані часом компроміси. Адже ситуація склалася дійсно критична. З одного боку, відповідно до п.8 ч.2 ст.7 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи місцевого самоврядування забовязані забезпечити компенсацію втрат автоперевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів. З іншого, визначені українським законодавством пільги не підкріплені належним фінансовим ресурсом. Але ж приватний перевізник не може до безкінечності перевозити пільговиків за власний рахунок! Криза вдарила не лише по малозахищеним верствам населення, алей по підприємцях також. Цю об'єктивну реальність повинні нарешті усвідомити як представники славутської влади, так і всі категорії пасажирів. Щоденне утримання одного автобуса ПАЗ-32054 вартістю 248 тисяч гривень обходиться перевізникам в 505 гривень 58 копійок. Разом із тим, невідшкодована підприємцям сума за перевезення пільговиків зростає немов на дріжжях та на сьогоднішній день складає 1 млн. 459 тис. 373гр.! Згідно з даними відповідних перевірок Славутського управління праці та соціального захисту населення, за чотири неповних роки (2006й-2009й) приватними перевізниками перевезено 4 млн. 410 тис. 200 пільговиків. Натомість відшкодовано грошової компенсації за перевезення 2 млн. 410 тис. 105 пільговиків. Отже, перевезення 2млн. 95 пільговиків підприємцям "простили"...
  На відміну від Славутської, Шепетівська міська влада ще в минулому році спромоглася якщо не розв'язати ідентичну проблему з хронічною невиплатою автоперевізникам грошової компенсації за пільгові перевезення, то принаймні уберегти останніх від повного припинення своєї підприємницької діяльності. Своєчасним рішенням Шепетівського міськвиконкому був переглянутий графік руху "пільгових автобусів", що в свою чергу дозволило не лише підвищити рентабельність перевезень, але й помітно розвантажити пасажиропотік.
  Так, таке рішення шепетівської влади збільшило для пільговиків (які і надалі воліли їздити безкоштовно) проміжок часу очікування "свого автобуса" в середньому від 15 до 60 хвилин. Проте, незважаючи на тимчасові незручності, люди цілком слушно вирішили, що краще все ж таки їздити, аніж ходити.
  То чим ми гірші за шепетівчан?.. На сьогоднішній день їхній досвід є одним із адекватних, і, головне законних(шепетівська прокуратура визнала правомірними дії виконавчого комітету шепетівської міської ради) інструментів у боротьбі з наслідками фінансово-економічної кризи.
  У свою чергу, нашій владі залишилося лише взяти цей досвід на озброєння та не допустити зупинки пасажирських автоперевезень в Славуті.

  Коментар

  Ігор Піголь