Туризм:  Дитячий туризм Річка Утка
Річка Утка
Вода - друг людини.
Якщо ж з нею поводитись
недбало і не берегти,
вона може перетворитися в
підступного і лихого ворога
Якщо ви любите природу, то очевидно, не раз бродили берегами річок. До них манить далечінь водних просторів, смарагдова зелень заплавних лук, золотисті розсипи піщаних пляжів. І якщо ви людина спостережлива, то не могли не помітити головного, що річки живі істоти. Вони перебувають у постійному русі, живуть, тільки життя їхнє своєрідне і самобутнє.
Хіба буває вона однакова протягом усього року?
Весною повноводна і часто розливається, затоплюючи все навкруги. Взимку накривається крижаною ковдрою і спить до весни, аж поки не скресне лід.
Багато на світі річок і всі вони різні. У кожної річки - свій характер, "почерк", "паспорт" і цілий ряд тільки їй властивих рис та особливостей. З кожною миттю, з кожним своїм кроком річка змінюється.
Людину здавна цікавили загадки, що їх на кожному кроці ставила перед нею природа, і вона витратила тисячоліття на те, щоб поступово розгадати багато які з них. Хіба не є дивовижним, що струмочок, який бере початок між горбами Тернопільщини не висихає, а котить свої води до річки, яка відкриває йому свої обійми.
Як відомо великі річки утворюються з малих. Наше рідне місто може похвалитися аж двома річками, це - Утка та Горинь.
Горинь - так важко було серед плетива струмків знайти початок цієї ріки. Згодом, коли вчені детально вивчили гідрографічне "гілля" її верхів'їв, виявилось, що Горинь починається між горбами на висоті 345 метрів над рівнем моря у селі Волиці Кременецького району на Тернопільщині.
Річка, протікаючи вздовж західного краю Українського кристалічного щита, перетинає біля Славути і Острога вузьку смугу Малого Полісся, поспішаючи до її головної водної артерії - Прип'яті.
Польський дослідник природи С.Толпа писав, що Горинь навіть на Поліссі мало подібна до поліської річки; течія порівняно швидка, береги сталі, чисті соснові ліси, вздовж річки тягнуться піщані дюни.
Ліси навпроти Славути так тісно охоплюють долину Горині, що заплавні луки місцями майже відсутні. І хоч тепер ліси відступили від річки, все ж районний центр цілком виправдовує свою назву: слово "Славутин" означає гарна, мальовнича місцевість.
Тихо тече через Славуту, розливаючись широкими плесами ставків, річка, з якою тісно пов'язана історія нашого міста. Вона є окрасою мальовничої Славути, місцем відпочинку її мешканців. У писемних згадках XIX століття про неї пишуть як про безіменну річку, перетяту трьома греблями. Йдеться про річку з дещо дивною для української топоніміки назвою - Утка. Вона так заховалася у тіні славної Горині, що окремі автори в минулому у своїх замітках вважали її за річку Горинь.
Ця річка, довжина якої близько 30 кілометрів, бере свій початок у 32 кварталі Хутірського лісництва Славутського держлісгоспу, в лісових хащах і болотах між селами Червоний Цвіт і Романів Шепетівського району, протікає через село Романіни, перетинає наше місто зі сходу на захід і за 400 метрів на захід від Славути впадає в обійми повноводної Горині. Початок р. Утка
Рішенням сесії обласної ради народних депутатів від 17.12.1993 року N3 заболочену частину витоку річки Утка площею 20 гектарів оголошено гідрологічною пам'яткою місцевого значення.
Непроста історія назви річки. Назва річки Утка не має історичних коренів, її не ієнує в довідниках і на більшості карт.
Цікаво, що на протязі 30км Утка має декілька назв:
1. На карті Хутірського лісного масиву від 1922 року річка іменується як Кривава (на карті "Крівава").
Серед жителів сіл Корчик, Романів, Хутір існує легенда про походження назви річка Кривава. За легендою, під час татаро-монгольської навали в цих лісових хащах сталось побоїще і пролилося стільки людської крові, що вона вимила русло річки Кривавої.
Однак є більш peaлістичне пояснення такої назви річки. У її витоках вода має червоне забарвлення, бо тече по грунтах з великим вмістом заліза, між коріння вільх, яких тут росте багато. Те, що грунти в тому районі багаті на залізо, засвідчує і такий факт: в селі Романіни тривалий час працював чавунно-ливарний завод на місцевій сировині.
2. На схемах водозаборів комбінату "Будфарфор" Утка біля впадіння в Горинь
річка називається Богушівкою.
3. В районі Шепетівського моста річка має назву Вила, так як розгалужується на три русла.
4. Став, де зараз розташований міський пляж називається Деражня по назві центральної вулиці міста, що проходить вздовж річки (вулиця Деражнянська, нині вулиця Леніна).
5. За нижнью греблею біля Суконної фабрики річка досі має незрозумілу назву - Кемпа.
6. Коли ж і за яких обставин виникла назва річки Утка? У 1946 - 1947 роках у краї проводились лісовпоряджувальні роботи, уточнювались карти лісових масивів. Виконував цю роботу лісовпорядник на прізвищі Уткін, який, ймовірно, увіковічив себе у такий спосіб, назвавші річку Уткою.
У Славуті існує легенда про те, що князь Роман Сангушко розводив на річці качок, від чого річку на звали Уткою. Але ця версія не має жодних підтверджень, адже така назва річки з'явилась лише 50 років тому.
Русло річки Утки хвилясте і тече вона здебільшого по заболоченій території, а також у лісовій і польовій зонах. У верхів'ї по берегах річки є більше десятка цілющих джерел, які живлять річку. Одне з них - "Свята криничка" - оголошено гідрологічною пам'яткою місцевого значення.
Близько 5 кілометрів річка протікає на території міста Славути, тому вона є доступним і наглядним об'єктом для дослідження антропогенного впливу. Ширина річки не більше 4 метрів, за виключенням ставків.
Русло річки в межах міста перетяте трьома греблями, яки утворили три ставки: Верхний - напроти заводу "Будфарфор", Середній - де зараз розташований міський пляж, та Нижній біля Суконної фабрики. На Середньому ставку в 1915 році князем Сангушком був побудований триповерховий цегляний млин.
На Нижньму ставку за часів Сангушко розташовувався парк, посеред ставку були острови, росли величезні старі верби, були побудовані альтанки для відпочиваючих, організовувалось катання на човнах. Через став був перекинутий місток довжиною близько 100 метрів, який називався "Довгим". На човнах катались ще після війни. Зараз Нижній став існує тільки в пам'яті людської. А посеред великої заболоченої ділянки тече струмочок шириною до 5 метрів, який називається річкою Утка. Залишилась ще й назва містка, але нині "Довгий місток" має довжину всього 15 метрів.
Отже пора бити на сполох: водне плесо Утки за останні десятиліття зменшилось вдвічі, глибина - втричі.
Русло річки Утка перетинають 6 мостів з насипами, через які проходять 2 залізничні колії ( лінія Здолбунів - Київ та під'їзд до комбінату "Будфарфор") та 4 автомобільні дороги з твердим покриттям.
На березі річки Утка в межах міста Славути розміщені 4 підприємства:
- комбінат "Будфарфор";
- КП Славутський пивоварний завод;
- ВАТ "Славутський хлібозавод";
З AT "Славутська суконна фабрика".
Комбінат "Будфарфор", "Пивоварний завод", ВАТ "Суконна фабрика" здійснюють забір води для технічних потреб з річки Утка.
На території дворогосподарства приватного сектора в прибережній зоні річки Утка високий рівень підземних вод, що спричиняє їх витікання на поверхню, а тому в річку відбувається змив отрутохімікатів, а також попадання побутових стічних вод, що також впливає на загальний стан води.
Згідно СТ.38 Водного Кодексу України прибережна захисна смуга для малих річок становить 25 м. Але при забудові території міста історично склалося так, що ця відстань не витримана і в прибережній захисній смузі проводяться деякі види забороненої діяльності. Тут часто влаштовуються літні табори для худоби, будуються дачі, гаражі, стоянки для автомобілів, влаштовуються звалища сміття, накопичуються рідкі та тверді відходи виробництва, що негативно впливає на чистоту вод річки Утка.
Всі ці великі та менш потужні підприємства є боржниками перед річкою, природою в цілому. Тож, прийшов час віддавати борги, повертати їх самій річці, аби врятувати її від загибелі, очистити від багаторічного намулу, що утворився внаслідок виробничої діяльності. Здебільшого через людську недбалість під впливом складних і тривалих фізичних, хімічних та біологічних процесів, за участю мікроорганізмів формуються донні мікроорганізми.. Де раніше була вода, з'явилися земноводні рослини, хвощі, моховиння, очерет. Восени вони відмирають і дедалі більше засмічують гирло річки. Узимку під льодом розкладаються, всмоктуючи кисень з води, що спричиняють загибель тієї дрібної риби, яка ще тут водиться. Це чи не найбільша проблема Утки. Адже синьо-зелені водорості, які все більше її "завойовують", маленькі й безпечні лише на перший погляд, їх розмноження призводить до погіршення смакових якостей води й виникнення неприємного запаху біля водойм, призводить до зменшення кисню у воді і виділення токсичних газів метану, сірководню, аміаку, інших отруйних речовин.
Звичайно, громадськість міста Славути ще намагається активно протистояти такому ставленню до довкілля. Кілька років поспіль з ініціативи та за участю громадсько - політичного об'єднання "Демократична Славутчина", керівників і учнів Екологічного центру школярів, ЗОШ N2 здійснюється очищення гирла річки Утка від всякого мотлоху.
Справа забруднення річок зрушилась з мертвої точки в наш час лише після депутатських звернень до всіх можливих природоохоронних, й не лише, організацій та установ. З'явилися навіть ідеї здійснити на Утці будівництво гідропарку, а на місці "Довгого містка" звести оригінальний, арочної конструкції місток. На жаль, ці проекти поки що залишаються на папері.
До депутатської комісії міської ради з питань охорони навколишнього середовища внесено питання щодо створення парку - там, де Утка впадає в Горинь. Нині тут чималий пустир, який заріс верболозами до самої води. Щоб перетворити цю закинуту ділянку в оазу, потрібні не такі вже й великі кошти.
Не буде перебільшенням сказати, що малі річки України гинуть. Загальна кількість їх зменшується, а вода в них стала небезпечною для нашого життя. Малі річки потребують нашої уваги і турботи постійно, а справді врятувати їх можна лише спільними зусиллями, тим більше, бо хіба не спільними зусиллями ми їх губимо? Адже маленька річка Утка входить до гідрологічного басейну річки Горинь, яка живить своїми водами найбільшу річку країни - Дніпро.
Здоров'я річки дуже вразливе. Вона чутливо реагує на вирубання лісів у заплавах, розорювання берегів, звалища побутового сміття, бензинові плями від вимитих на березі приватних автомобілів.
Наші річки стали такими з вини людини, яка не зуміла поєднати темпів технічного прогресу з ритмом життя природи.
Що можуть зробити у цій справі одна людина чи група людей? Багато, якщо не сидіти, склавши руки. Можна розпочати з простого: звільнити декілька метрів берега від сміття, розчистити джерело чи струмок, посадити на березі річки кілька дерев чи кущів.
Декілька років тому біля центрального пляжу облюбували місце декілька пар лебедів. Тепер це місце в Славуті, куди приходять жителі і гості міста, щоб помилуватися граціозністю і красою цих птахів. І хочеться вірити що з покращенням стану річки вони залишаться у нас ще на довго.
Роботу виконали члени гуртка "Географи-краєзнавці", учні ЗОШ I-ІІІст. N1
1. Ковальчук Марина
2. Косік Юрій
3. Капуста Ірина
4. Попчук Тетяна
5. Поліщук Михайло
6. Краля Андрій
7. Бондарук Богдан
Керівник гуртка Слівіна Алла Олександрівна
Науково - дослідницька робота здійснювалась під час літньої експедиції 2005 року в рамках Всеукраїнської акції "Ріки мого дитинства".
Адреса: 30000, пров.Партизанський, 8, м.Славута, Хмельницька область, Центр туризму i краєзнавства
Використана література
1.Ковальчук С.І. Пам'ятки природи Хмельниччини. - Львів, 1985 р.
2.Ковальчук С.Ф. Славута. Минуле i сучасне. - Київ, 2000р.
3.Над Горинь - рікою. - Львів, 1977 р.
4.Газета "Трудівник Полісся" N12, 25.03.2005 року.
5.Зелені шата Славутчини. - Шепетівка, 1998р.
6.Муралов О.А. Великі, могутні, живі. - Київ, 1984 р.
7.Довкілля Хмельниччини і стан його охорони. Підсумки роботи держінспекції екоресурсів та природного середовища в Славутському районі за 2002 рік.
8.Казимирова Л.П. Білик Р.Г. Екологічна освіта на Хмельниччині. - Кам.-Подільський, 2001 рік.
|
Фото
