Можна було б проігнорувати допис читача В.Гапонюка або, як він себе іменує - координатора громадсько-політичного об'єднання демократичних сил "Наша Славутчина" (цікаво лише, хто входить до цього об'єднання, та в яких органах влади воно зареєстровано?), опублікований на першій сторінці міськрайонної газети "Трудівник Полісся" від 20 грудня 2012 року, якби за "епохальними" роздумами автора (не здивуємось, що не лише його!) не стояла така кількість бруду, маніпуляцій, хворобливих інсинуацій та домислів по відношенню до міської влади.
З усього видно, що мучить і не дає спокою дописувачу авторитет нинішнього міського голови, якому славутчани двічі поспіль на виборах міського голови виявили беззаперечну довіру та підтвердили її на виборах до Верховної Ради України. Бо ж чим іншим пояснити таку відверту неприязнь чоловіка, який сам тричі підряд пробував обиратися на цю відповідальну посаду, щоправда, з дуже плачевним результатом.
І ось тепер він один, бо всі славутчани "сплять летаргічним сном, або пліткують пошепки на кухнях та автобусних зупинках" (цитата), заходився розвінчувати "злі наміри" міського голови та депутатів міської ради, які "давно зайняли страусину тактику" (цитата). Тож аби припинити "експерименти над міською громадою" (цитата), Гапонюк взявся за перо, абсолютно не сумніваючись при цьому, що його опус, чи пак допис, буде опублікований в "Трудівнику Полісся". До речі, подібні випадки не є поодинокими, але до цього ми звернемося нижче.
Отже, анітрішечки не переймаючись достовірністю фактів (бо кому це важливо, головне - начепити побільше ярликів і нехай потім доводять протилежне!) автор так і сипле "відкриттями". І ставки єдиного податку для підприємців Славути міська рада затвердила максимальні (насправді - на рівні середньообласних, а до цього вони 4 роки взагалі не переглядалися!). І не почув Василь жодних обґрунтувань вартості тарифів на послуги водопостачання та водовідведення під час ініційованого міською владою громадського обговорення (не почув, бо він сам та ще четверо галасливих "активістів" просто не дали можливості фахівцям міськводоканалу обґрунтувати свої пропозиції; натомість всі необхідні економічні обґрунтування та розрахунки були заздалегідь оприлюднені в місцевих ЗМІ). І ніяк не може зрозуміти дописувач, чому в обласних центрах тарифи на водопостачання та водовідведення нижчі, ніж у Славуті... То, може, для нього тарифи наших сусідів будуть більш переконливим аргументом: Шепетівка - 8,9 грн; Острог - 9,09 грн; Ізяслав - 9,2 грн; Корець - 19,2 грн. До речі, на громадські слухання щодо проблем міської лазні та пасажирських автоперевезень, Гапонюк взагалі не з'явився. Але то вже, як кажуть, деталі.
А ще, ну вже зовсім "заплутався" координатор із ринковими відносинами. Адже ніколи міський ринок не перебував у комунальній власності міста, як це стверджує автор. Це була власність Славутського районного споживчого товариства, яке в наступному і розпорядилось своїм майном. А торговельна площа по вул.Я.Мудрого (земельна ділянка для ведення комерційної діяльності) якою, до речі, декілька місяців керував і сам Гапонюк, через торги на конкурсних умовах була передана в оренду приватній структурі ТОВ "Універсалінвестцентр". І вже відвертим наклепом у виконанні Гапонюка звучить теза про нібито виділення з місцевого бюджету 300 тис.грн. для будівництва торгівельної площі по вул. Я.Мудрого, що належить ТОВ "Універсалінвестцентр". Насправді, це ТОВ "Універсалінвестцентр" вклало близько 300-т тис.грн. власних коштів (!) у благоустрій зазначеної торгівельної ділянки. І ні виконавчий комітет Славутської міської ради, ні сама міська рада не мають жодного стосунку до цього приватного підприємства. Більше того, втручання органів місцевого самоврядування в господарську діяльність суб'єктів господарювання заборонено чиним законодавством України! То чи не знає про це "відомий юрист"?
І таких, м'яко кажучи, "домислів", у Гапонюка багато. Бо гроші на облаштування тротуарної плитки, як пише автор, із міського бюджету також не виділялись. Натомість, це зроблено коштом одного підприємця. І коні, на яких здійснюється патрулювання міста інспекторами ДПС та займається 60-т(!) підлітків у кінному клубі, також придбані за благодійні кошти. Все це задокументовано і в разі потреби можна легко перевірити. Тож на підставі чого, і головне задля чого(!) дописувач Гапонюк подає неправдиву інформацію, говорячи про нераціональне використання бюджетних коштів?
Далі, ще краще. Бо якщо "будівництво подіумів із тротуарної плитки та влаштування світильників для підсвічування нижньої білизни жінок" (цитата), про що автор так смакуючи пише, можна сприймати як прояв хворобливої уяви громадського координатора, то натяки на порушення міською владою законів та фінансової дисципліни - це вже звинувачення, що мають бути підкріплені фактами. В іншому випадку, за умисне оприлюднення недостовірної інформації передбачена юридична відповідальність. Чи Вам, пане координатору, підприємцю і "юристу-практику" за сумісництвом, цього не знати? Адже жодних фактів порушень вимог чинного законодавства з боку міської влади Ви так і не навели. Чому? Чи не тому, що їх просто не існує? До слова, знаєте як їх ретельно шукали, особливо останні два роки, витратили на їх пошуки багато сил, залучили десятки фахівців з усієї України... Втім, нічого не знайшовши, були як і Ви зараз, дуже розчаровані.
І, насамкінець, повертаємось, як і обіцяли, до дражливої теми - причини появи цієї брудної та упередженої статті дописувача під рубрикою "Право на думку".
Уважно аналізуючи позицію газети "Труднівник Полісся" під час виборчих перегонів: "хвалебні оди" та багатотисячні тиражі в підтримку одного кандидата; замовчування або ж одна лише критика на адресу іншого (міського голови); вибірковість підбору матеріалів на користь провладної партії та чиновників від неї, - не дає нам підстав вважати цю газету об'єктивною та незаангажованою. Ще вчора позиціонуючи себе інтелектуальним та високодуховним виданням - сьогодні - "Трудівник Полісся" переступив грань, за якою розпочинається "бульварна преса". Сумно, але особиста неприязнь редактора до міського голови взяла гору над професіоналізмом та журналістською етикою, і низькопробна брехня стала "титульним матеріалом" випуску.
Тож на наше переконання, основна мета такого "матеріалу" аж ніяк не встановлення істини та відновлення справедливості, а дискредитація міського голови та всього депутатського корпусу в очах громади.
На жаль, в цій історії Гапонюк наївно вважає себе "безстрашним героєм". Між тим, головний редактор "Трудівника Полісся" вміло використала "опозиційність" автора в своїх цілях. А ще, за цим всім, прослідковується демарш "третьої сили", яка дуже зацікавлена в підриві особистого авторитету міського голови та принципової позиції депутатів міської ради. І тут, як мовиться, всі засоби згодяться...
З огляду на сказане, випливає відповідь на ще одне гнівне запитання, поставлене дописувачем, а саме: навіщо міська рада заснувала свою газету "Вісті громади"? Відповідь проста: не можуть інтереси громади ставитись в залежність чиїхось особистих амбіцій та політичних замовлень. Коли міськрайонна газета "Трудівник Полісся" є необєктивною, коли вона свідомо ігнорує основоположні принципи журналістики, рівність доступу до ЗМІ (як приклад, принципове небажання редактора надрукувати спростування колишнього працівника газети Тетяни Скрипнюк), - має бути альтернативний друкований орган, де можна розміщувати матеріали, в яких думка автора не завжди співпадатиме із позицією редакції.
Відтак, ми вимагаємо надрукувати цю нашу відповідь на брутальний випад авторів (тут не описка, саме - авторів!) у визначені Законом терміни, в повному обсязі, так само - на першій сторінці газети "Трудівник Полісся". Разом із тим ми залишаємо за собою право надрукувати нашу статтю у газеті "Вісті громади". До того ж, ми будемо всіляко сприяти, аби й інші відмовні матеріали таки побачили світ.
Місто
Новини