Всiм вiдомо, що таке клятва Гiпократа. На жаль, слова, якi б мали закладати основу журналiстської етики, вiдсутнi як такi. Саме цi нюанси знову змушують повернутися до вже згаданої статтi в "Трудiвнику Полiсся" - "Новiй Українi - нова влада". Звiсно, все найголовнiше вiдбувається там, в столицi, в гiршому випадку - в обласному центрi. Це там нова влада; а в нашiй провiнцiї все давно визначено - хто директор музею, хто редактор газети, хто начальник лiсгоспу. Мiняти можна лише прапор - i то на деякий час; але мова не про те. Власне, йдеться про два моменти: по-перше, панiчне намагання колишньої номенклатури утриматися в крiслах, i по-друге - про методи, якими це робиться. Звiсно, поливати брудoм одне одного не виходить - в синьо-бiлому багнi всi; тому обраний дещо простiший метод - вирахувати, хто з учасникiв подiй на Майданi отримає вiдповiдальнiсть i владу, а хто - нi. Пiсля чого почати славити перших i поливати брудом других. Достоту як в 1991 роцi. А суддi хто? Про суддiв (одного з них) вже йшлося - заступника редактора газети В.Пархомчука.
I от мiтинг на пiдтримку кандидатури Володимира Скоморохи на посаду голови райдержадмiнiстрацiї, органiзований Конгресом Українських Нацiоналiстiв - партiї з багатолiтньою iсторiєю - "перетворився" на таке собi збiговисько осiб, що рвуться до пiльг, зiбране якоюсь громадською органiзацiєю. Нiби подiя одна - а iнформацiя, яку отримують люди, зовсiм iнша (принагiдно хочеться згадати "прогнози" журналiстiв "прозрiлого" центрального телебачення, що пророкували ганебний скандал коалiцiї "Сила народу" при затвердженнi прем'єра i заткалися вiдразу пiсля консолiдованого майже 100% голосування учасникiв колишньої опозицiї). Це до того, що нормальна дискусiя подана так, що люди, читаючи в своїх вiддiлених селах таку писанину, зiтхатимуть - "ну от, знову пани чубляться". Спасiба таварiщам iз редакцiї.
Тому що далi може бути гiрше. Тому що для перефарбованих це єдиний шанс утриматися при годiвницi (про моральнiсть не йдеться). Парадоксально, але за такого розкладу основний удар знову-таки впаде не на тих, хто фальсифiкував вибори i ламав людей через колiно - саме вони можуть стати "палкими захисниками"...
I наснилося менi...
..."Хочете працювати двiрником?" - запитала мене жiнка в приймальнi. -"Тодi сходiть в мiську комiсiю з питань розслiдування злочинiв режиму Кучми - це тут, поруч - i принесiть довiдку..."
...Перший, кого побачив в примiщеннi комiсiї - мер мiста М.Полiсюк в яскраво-помаранчевiй краватцi. Злiва вiд нього сидiв директор музею С.Ковалюк, праворуч - начальник пенсiйного фонду Р.Пивоварюк. Далi за столами, зробленими з недавно зрiзаного останнього славутського дубу, сидiли всi члени тiньового штабу колишнього кандидата Я. Окремо засiдав протоiєрей отець Петро Мельниченко - вiн брав аркушi з величезної купи плакатiв з молитвою за кандидата "Я", котрi роздавав свого часу в храмi, i ретельно замальовував портрет колишнього претендента чорним маркером. Бiля самих дверей сидiв представник мiсцевої преси Пархом'юк з диктофоном.
"Що робив 22 листопада?" - грiзно запитав мер.
"Я... той... на Майданi..." - розгублено вiдповiдаю...
"I це в той час, коли всi тут присутнi захищали вибiр народу в своїх кабiнетах!"- сказав мер. "I такi люди, як ви, тепер претендують на високу посаду двiрника! Що скажете, святий отче?"
"Спалити на Майданi" - лагiдно каже отець Мельниченко, продовжуючи малювати маркером.
"Ну, це, мабуть, занадто... Пропоную - нехай представник преси напише про кандидата звинувачувальну статтю, а посаду вiддамо комусь бiльш гiдному. Хто проти? Всi за! Одноголосно! Свободєн!"
I останнє, що я роблю перед тим, як зачинити за собою дверi i прокинутися - дiстаю з кишенi гранату Ф-1 i кидаю в кабiнет, де сидять отi майже iрреальнi персонажi. I прокидаюся вiд звуку вибуху...
...Це - просто ранок. Просто починається ще один день. Сподiваємось - таки нової України.
Місто
Новини