Отже, 20 липня вiдбулася "зустрiч iз громадськiстю" президента ПЕК "Енергоатом" та голови обласної ради. Мова, власне, про якiсть питань рафiнованої громадськостi та вiдповiдей на них. Скажiмо, працiвниця апарату Славутської РДА - завiдуюча органiзацiйно-кадровим вiддiлом - поцiкавилася проблемами довезення людей iз сiл на мiсце роботи (будмайданчик) та впорядкування населених пунктiв. Було б зрозумiло, якби таке питання задали представники отих самих сiл (яких на зустрiчi не було) - а так видається, що чиновник цiкавиться в iншого чиновника, яким чином той подбає про людей. Або не подбає. Можна зробити висновки, що питання блокiв 3-4 вже вирiшено. А питання зворотної дороги для евакуацiї, джерела фiнансування соцiально-економiчного розвитку, використання обладнання 20-рiчної давностi мали вiдповiдь про невизначенiсть фiнансування, неспроможнiсть вирiшення через рiвень прийняття т.iн.
Поговорили про все - i нi про що.
***
Не чiпали б Святого Володимира
До 28 липня, дня вшанування рiвноапостольного князя Володимира, невiдомий автор (тому що стаття в "Трудiвнику Полiсся" без пiдпису) умiстив свiй варiант подiй 988 року.. Безiменний iнкогнiто пише, що грецькi священики за правлiння Володимира принесли до Київської Русi саме православ'я. Власне, подiл на християнство схiдного обряду (грецьке) i захiдного (римське) вiдбувся у 1054 роцi. Так що не обирав Володимир православ'я - вибiр був мiж iудаїзмом, iсламом та християнством. Пiсля чого автор згадує про унiатiв, яки вели боротьбу з православними. Хоча унiя була укладена мiж православними та католиками - отже, виходить, що тi, хто унiю утворив, ворогували мiж собою. При цьому замовчується факт, що головна проблема переслiдування українського православ'я - вiдсутнiсть української держави. I винуватцi цього були як на пiвночi, так i на заходi вiд України.
Щиро тiшить, що "Трудiвник Полiсся" на чолi з редакторкою панi Мальчук залишається вiрним оборонцем Московського Патрiархату. Власне, заслужена журналiстка руками анонiмного автора налаштовує славутчан виступити проти будiвництва у Славутi храму Української Греко-Католицької Церкви. I якi високi слова анонiма - "зрада, анафема, унiя" тощо. I плювати на Конституцiю, яка надає право вiльного вiросповiдування. I плювати на розпалювання мiжнацiональної ворожнечi.
Характерно, що панi Мальчук є редактором газети, спiвзасновниками якої є мiська та районна ради. Отже, або заслужена журналiстка, користуючись службовим положенням, вирiшує якiсь власнi проблеми, роздмухуючи ще один конфлiкт, або ж Б.М.Семенюк (секретар мiської ради), В.Ф.Прилуцький (заступник голови районної ради), Л.А.Трофiмюк (заступник голови райдержадмiнiстрацiї) - себто, постiйнi представники в редколегiї - або не знають iсторiї держави, або не вiдають, що написано в законодавствi України.
***
Активiсти ви нашi
25 липня 2006 року невiдомi зняли з гранiтної брили мiж гастрономом "Полiсся" та магазином "Лiлея" погруддя А.З.Одухи. На мiсце подiї приїхала цiла група мiлiцiянтiв на чолi з начальником райвiддiлу. Звiсно, того ж дня пам'ятник був вiдновлений.
Нагадаємо, що у травнi цього ж року було спаплюжено пам'ятник воякам УПА бiля Стриган. Там же була побита людина. I туди начальник мiлiцiї не виїжджав. Обмежилися дiльничним iнспектором - i наступним закриттям справи.
***
Думки вголос
Дякую за можливiсть бути почутими. Вiрю, що ваша позицiя буде й надалi вiдповiдати задекларованим принципам свободи слова, незалежно вiд того, яка полiтична сила знаходиться при владi.
Не плач, Юля! Зате ти красива...
Дивнi справи твої, Господи! Те, що не спромоглися створити помаранчевi протягом трьох мiсяцiв, злiпили бiло-синi за лiченi днi. Фiнансовi та фiзичнi можливостi регiоналiв просто вражають. Хоча ефективнiсть антикризової коалiцiї викликає черговi сумнiви, а новоспечену опозицiю в образi "бiлого братства" по-людськи жаль. Ну, не очiкували вони такого реверансу вiд "найчеснiшого полiтика України", не для того купували собi "прохiднi" мiсця в дорогому блоковому списку. Що ж, тепер нiчого не вдiєш. Адже сьогоднi сам Сан Санич вирiшив стати "миротворцем" (бо ж мiсце Литвина звiльнилося) i об'єднати розколоту країну. Прикро, але як би не намагалася Юлiя Володимирiвна переконати хоча б власних однопартiйцiв у необхiдностi проведення акцiй "громадського протесту" проти захоплення влади бiло-синьо-рожевими, люди на майдани не вийшли. Були, щоправда, кволi спроби заблокувати рух київського транспорту та нечисленнi мiтинги в Iвано-Франкiвську та Львовi. Була наруга над жовто-блакитним прапором, яким, немов чохлом, вкрили свої "робочi" мiсця юлiанцi. Проте цi заходи не викликали широкого резонансу в суспiльствi. А чи не правда? Було б цiкаво спостерiгати. Наприклад, у нас, на мiсцевому рiвнi, як очолюють стрункi колони протестуючих тимошенкiвцiв - С.Буряк i А.Фрiдман, як, протестуючи, голодує представник БЮТ В.Кардаш, як ночують в бiлих наметах В.Сидор та подружжя Дзюнiв, як, знову ж таки на знак протесту i в знак солiдарностi з своїм лiдером, складають свої депутатськi повноваження П.Душкевич, Є.Сабiнська, Б.Семенюк, В.Прилуцький... Нiчого подiбного славутчани не спостерiгали. Не дочекалися вони i публiчних роз'яснень (замовчав навiть галасливий громадсько-полiтичний тижневик фiрми "Прогрес") вiдносно того, якою ж буде тепер полiтика "бiлого братства" на мiсцевому рiвнi i чи варте крiсло Прем'єр-мiнiстра України цiни, яку нам пропонує заплатити за нього "сердечна" полiтична сила?
Iгор Пiголь, Славута.
***
З днем дурня!
З "днем дурня" нас, дороги спiвгромадяни!
Такий довгоочiкуваний багатьма "консолiдаторами" i такий логiчний з огляду на всю помаранчеву iсторiю акт "морально-полiтичної капiтуляцiї" "нової влади" перед "злочинним режимом" . ВIДБУВСЯ! Незрозумiлим на сьогоднi остається лише один - принциповий для "маленького українця" момент, який нiяк не вписується в хитросплетiння Унiверсалу Нацiональної Єдностi. Отже: як бути з "бандитами", котрi так i не сiли в тюрми? Адже, якщо цi "бандити" - зовсiм не бандити, а чеснi й поряднi люди, з якими (як бачимо) - можна мати серйознi справи, то ким насправдi є тi, хто скомпрометував їх в очах суспiльства i таким чином - здобув полiтичну владу в державi? Чи не правда, є досить дивним, наприклад, те, що ми й досi не почули прiзвищ виконавцiв отруєння(?) Вiктора Ющенка, не побачили на лавi пiдсудних фальсифiкаторiв президентських виборiв 2004р., замовникiв убивства Георгiя Гонгадзе i т.д... Можливо, вже прийшов час представникам "нової влади", а за ними й нам з вами, принаймнi вибачитись перед командою Вiктора Федоровича за чисельнi й необґрунтованi наклепи?! Очевидно, доведеться виправдовуватись не тiльки перед ними... Невдовзi на Батькiвщину повернуться справжнi полiтичнi в'язнi - Боделани, Бакаї, Бiлоконi, Засухи, Щербанi... Репресованим патрiотам - також потрiбно вiддати "належну шану...".
До речi: за що ми там на майданах стояли?
Так, програвати необхiдно вмiти! Але чи не забагато програшiв на долю одного народу?! Сьогоднi, чимало "помаранчевих чиновникiв", разом iз усiлякими полiтичними пристосуванцями, що мали необережнiсть змiнити колiр в обмiн на шкiрянi крiсла, катастрофiчно втрачають апетит i сон... Перспектива залишитися "без нiчого", та ще й (боронь Боже) з пiдпискою про "невиїзд" - сумна й нерадiсна.
Тому не сумнiвайтеся: ми з вами ще станемо свiдками нових кульбiтiв "української полiтелiти", яка за роки незалежностi перетворилася на справжнiй "кольоровий пластилiн" - на жаль - вiтчизняного виробництва.
А поки що: з черговим "днем дурня" нас, дорогi спiвгромадяни! I з днем "єднання" вас шановнi брати-олiгархи!
Місто
Новини