Місто
Район
ТП "Край"
Дослідження
Візитка міста та району
Бібліографія
Проект "джерела"
Презентація
Голодомор 32-33
ОУН на Славутчині
Джерела з історії
Геральдика
Карти
Нетішин
Нетішинський музей
Села району
Пам'ятки Славутчини
Статті про місто і район
"Сангушківські читання"
Славута військова
Авторська сторінка
Історія міста в фото
Малюнки Н.Орди
Славутчани
Храми
Школи
Українська Повстанча
Ліси
Преса про місто
Політика
Мистецтво
Лінія фронту
Новини
Гостьова книга
Online-Бібліотека
Подiлля news

ПОШУК
Для пошуку потрібно
використовувати
не більше одного слова
або його частини







Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Нетішин:   Село заснував Нетіша Давні господарі Нетішина Історія Нетішина Спогади Нетішин у XXст. Нетішинська ГЕС Сучасний Нетішин Художня школа Схід-Захід Весна 2008 2013р. 2014р. 2015р.

Cело заснував Нетіша...
(До походження топоніма "Нетішин")

  Князь К.І. Острозький (1460-1530) від дружини Тетяни Гольшанської (померла в 1522 р.) мав сина Іллю (1511-1539). Друга дружина Олександра Слуцька народила йому сина Костянтина-Василя (1525-1608) та доньку Софію (померла в юному віці). Старший, Ілля, в лютому 1539 року одружився з Беатою Костелецькою і в тому ж році, 19 серпня, помер, зазнавши травми на весільному рицарському турнірі з майбутнім королем Польщі Сигізмундом Августом, сином короля Сигізмунда І Старого.
  Величезними багатствами Острозького князівства старший син Ілля володів номінально, без затвердження королем батькового заповіту. Спадкові маєтки ще довгий час не могли бути розділені тому, що молодшому, Костянтину-Василю, на день смерті батька було тільки 4 роки. Поділ же міг відбутися лише після настання його повноліття, яке Костянтин Іванович призначив на день виповнення йому 15 років. Це сталося в 1541 році. І в цьому ж році відбувся на основі інвентарів 1540-1541 р.р. перший поділ земель князя К.І. Острозького між Костянтином-Василем, вдовою Беатою Костелецькою та її донькою Гальшкою Острозькою, котра народилась після смерті батька. Новий, другий, більш конкретизований розділ земель відбувся 12 травня 1542 року. Він встановив межі "третини" володінь Б.Костелецької і "двох третин" її доньки Гальшки. Серед десятків сіл, які надано княгині Б.Костелецькій, у листі-наданні знаходимо "Нетішин з Солов'єм", а між селами Гальшки - "Кривин, Бараньє, Головлі..." Це села-сусіди.
   Характерно, що перший і другий поділи іменувалися поділами земель князя К.І. Острозького. В листі-наданні короля Сигізмунда ІІ Августа знаходимо село Нетішин. Отже, це село, згідно з актом переділу, вже існувало, принаймні на дату смерті князя -1530 рік. Князь-син Ілля, хоча й не був офіційним власником батькових добр, номінально володів усім князівством, в тому числі і селом Нетішин, на правах старшого сина. Це - найбільш ранні відомі власники Нетішина (усіх, за даними документів, було 24). Глибше, скажімо, до часів князя Івана Острозького (помер в 1465 р.), документальна історія цього волинського села не проглядається. Хоча "історичне" чуття і слов'янська назва "Нетішин" підказують, що село могло бути засноване в кінці ХІV - на початку ХV ст.ст.
  Коли й у зв'язку з чим виникла назва цього поселення, документально поки що не встановлено. Існує чотири версії щодо походження лексеми Нетішин: 1) легенда про незадоволення якогось князя Острозького цим селом: "...воно мене не тішить"1; 2) раніше ніби було "Нетечин" - болота, вода не тече2; 3) від власних імен "Нетиша" або "Нетіша"; 4) село не тихе, а бунтівливе. Щодо останньої версії, то є історичні відомості, що саме таким характером відзначалися жителі сусідніх сіл Кривина3 і Вельбівного4, стосовно ж нетішинців, то це лише припущення. Як же писалася і вимовлялася назва села на основі відомих нам документів? 1) документ за 1542 р., лист-введенння до певних маєтностей кн. Беати Костелецької: "... z Netyszynem y z Solowy..."5; 2) документ за 1546 р., позов Б. Костелецькій: "Чоловєк дєй твой з Нєтишина..."6; 3) поборовий реєстр за 1577 р.: "Nietieszyn"7; 4) поборовий реєстр за 1583 р.: "Nietyszyn"8; 5) документ за 1603 р., склад земельних володінь кн. О. К. Острозького: "сєло Нєтишин" - по-староукраїнськи9; 6) інвентар 1620 року маєтків князів Острозьких: "Nieteszyn"10; 7) поділ маєтків князів Острозьких від 1621 року: "...siolo Nietoszyn"11; 8) мапа Нетішинського фільварку за 1813 р.: "Mapa Folwar[ku] Neteszynskiego 1813 r."12; 9) "Планъ инвентарной земли крестьянъ собственниковъ д: Нетишина, составленъ в 1865 году"13; 10) карта Острозького повіту Волинської губернії за 1868 р.: "Нетешинъ"14; 11) плани чиншевих земель Якова Блажієва Гонгали та інших від 1895-1896 р.: "Нитишинъ"15 тощо.
  Бачимо, що цей топонім не мав ані сталого написання, ані, відповідно, сталої вимови ні в польській, ні в російській мовах. А в староукраїнській - мав. Отже, навіть польською - є шість варіантів написання і вимови цієї назви, російською - три, староукраїнською - один. Варто згадати про ще один варіант вимови назви цього села: Никішин. Так його називали16 та називають і тепер жителі самого Нетішина та деяких навколишніх сіл, зокрема Мощаниці, Милятина Острозького району. Ці факти явно суперечать довідці з Центрального державного історичного архіву у Львові про те, що впродовж 350 років (чому 350?- Автор.) назва села мала одну сталу форму Nietyszyn (польською мовою вимовляється Нєтишин)17. До речі, чомусь саме так твердо "Нетишин" вимовляють назву села, а тепер міста жителі Кам'янця-Подільського, принаймні ті, котрі відомі автору цих рядків.
  Польська транскрипція, бачимо, не є сталою (можливо, просто через неграмотність авторів тих чи інших документів; зрештою, тоді й не існувало таких чітких граматичних законів, як тепер). Отже, найдавніші польські документовані варіанти неможливо взяти за основу, бо вони всі різні. Лишаються наступні - староукраїнські за 1546 і 1603 рр.: "Нєтишин" (Нєтішін). Бачимо, шо цей варіант найбільше відповідає сучасному українському "Нетішин".
  Тепер придивімось і прислухаймось до місцевої версії вимови назви села - Никішин. Говірці даного регіону властиво ставити [к] замість [т] в деяких словах, наприклад, "кісто" замість "тісто", "кільки" замість "тільки", "кісно" замість "тісно" й тому подібне. Це просто штрих до характеристики діалекту. Але ж діалект прийшов з глибини віків. Отже, хоча офіційно варіант "Никішин" не зафіксовано (принаймні, автору це невідомо), він існує, і навіть тепер. Крім того, в цьому мощаницько-милятинському і навіть нетішинському діалекті всюди замість частки "не" і префікса "не-" фігурує "ни" ("ни-"): ни буду, ни чую, нихай тощо, в тому числі і Нитішин (Никішин). Це є звичайне явище, притаманне ненаголошеній фонемі /е/. Автору пригадується такий вислів, почутий років сорок тому в с. Мощаниця: "Ни кішить мене ця дитина...", - бідкалася мама з приводу хворобливого вигляду маляти. Тож коли в основі назви "Нетішин" все-таки лежить слово "тішити", - заміна (не змішувати з чергуванням!) фонеми /т/ на - /к/ в даному діалекті цілком можлива, чого не скажеш стосовно слів "текти" і "тиша": "кекти" і "киша" - тут так не говорять. Відтак варіанти "Некечин", "Некічин", "Некишин" відпадають. Отже, і дві версії щодо походження назви "Нетішин" можна відсторонити. Вибрати одну з-поміж двох останніх - "не тішило село князя Острозького" чи назва все-таки походить від імені першого поселенця, осадника (звідси - "усадьба") - не складає труднощів. Адже навіть є можливість визначитися і з його ім'ям.
  Село в той час, як до нього добирався якийсь князь, уже мусило мати назву, не могло бути безіменним. Це, звичайно, припущення, але, погодьтеся, дуже ймовірне.
  Щодо форми субстантивованого присвійного прикметника "Нетішин" ("Нетешин"), то вона як в часи Київської Русі, так пізніше, а також і тепер на наших землях є поширеною. Наприклад, Київ - город Кия, Василів - город Василя, Харків - город Харка, Петроград - Петров град, Нетішин - осад Нетіши. Нетіша осів і зробив собі осад або двір. (Б. Грінченко подає також слово "осадище" - село). Потім ще хтось поселився поруч...
  Характерно, що в ті часи назви поселенням давалися і ставилися як присвійні прикметники переважно у формі чоловічого роду, називного відмінка, однини. Наприклад, Гриців18 (чий?). Але чому, скажімо, не Грицьове? Тому, нагадуємо, що назва у формі присвійного прикметника стояла разом із словами "град", "город" - від слова "городитися" ("обгороджуватися"), або "осад" - від: "осядати", тобто поселятися. Потім слова "город", "осад" в більшості випадків в мові випускалися (хоча подекуди і збереглися). Відтак присвійний прикметник субстантивувався і з іменного присудка перетворювався в іменник власної назви. Потім осад (двір), як правило, ставав осадищем, тобто селом чи містом, як і у випадку з Нетішином, але первинна назва осаду в чоловічому роді форми середнього роду, властивої для села чи міста, не набирала (хіба що у випадках спеціального перейменування).
  Отже, походження назви цього села на 99,99 відсотка, як кажуть спеціалісти, патронімічне. Щодо різниці між варіантами "Нетішин" і "Нетишин", то, на перший погляд, вона не суттєва. Насправді це не так. Адже, погодьтесь, староукраїнський корінь "тіш-" чи російський - "теш-" належать словам "тішити" і "тешить", котрі означають радувати. А корені "тиш-" (в російській - "тиш-") знаходяться, відповідно, в українській "тиші" і російській "тишине". Тому якщо добиватися українського варіанту "Нетишин", то це свідомо чи не свідомо проводити версію з "тишею" - характером жителів села. А якщо виводити "Нетишин" від імені "Нетиша", "Нетихий" (за прикладом "Немири"), то, нагадуємо, в слові "тиша" неможлива заміна /т/ на /к/. Це по-перше. А по-друге, староукраїнський документ за 1546 р. свідчить про корінь "-тіш-", а не "-тиш-". Отож, що ім'я першого поселенця було "Нетіша", ймовірно майже абсолютно. "Нетіша" - це дитина, яка не потішила батьків своїм народженням (подібно до "Неждан").
  Є одне цікаве свідчення, яке без коментарів подамо нижче. Подамо без особливої надії підтримати нашу версію, бо для цього його замало. Але вдумливий дослідник, познайомившись із цим свідченням, напевно скаже: "Тут щось є..." Ось воно: "К приходской Вельбовской церкви принадлежит приписная села Нетишина. Последнее заселилось на берегах Горыни в недавния времена; еще помнят и теперь указывают место, которое занимал первый поселившийся здесь житель"19.
  А виводити чи підтверджувати назву села від польського "Нєтишин" нема жодної потреби і дуже ризиковано, оскільки ми нарахували шість варіантів написання поляками цієї назви, в тому числі і "Нєтєшин", що дуже близько до російського "Нетешин". Поляки вже "озвучували" і пробували писати назву, яка була до них. Вони її не давали. Тому як можна спиратися на один з їх граматичних варіантів?
  На думку автора, ніякої політики в назві "Нетішин" по-українськи чи "Нетешин" - по-російськи нема. Просто по-українськи - "не тішити", а по-російськи - "не тешить". Зміст, нагадуємо, в обох випадках один: не приносити радості. Тільки це зовсім не стосується села, ані тим більше міста Нетішина. Багато людей знайшли в ньому радість...
  Що стосується роздумів про походження назви "Нетішин", то автор не вважає, що сказав останнє слово і поставив крапку в дослідженні "нетішинської загадки". Для цього потрібні додаткові джерела. Проте, здається, лексико-семантичні, граматичні і морфологічні обґрунтування походження лексеми "Нетішин" не лишають місця для сумнівів.
  
  Примітки:
  1 Равчук Г.Р. Острог і його околиці.-Львів, 1960.-С.102.
  2 Макаренко П. Чи справді назва Нетішин означає село-біда? //Подільські вісті.-15 квітня.-1999.
  3 Dunin Karwicki J. Wedrowka od zrodel do ujscia Horynia.-Krakow, 1891.-S.67-70.
  4 Рафальский Л. Путешествие по Острожскому уезду Волынской губернии в 1864/5 году. Приложение к 13 Волынских Епархиальных Ведомостей.-[Почаев], 1872.-С.126-127.
  5 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі - ЦДІАУК).-Ф.256.-Оп.1.-Спр. 8.-Арк. 4 зв.; у публікації цього документа у додатках до статті І.Тесленка "Акт поділу володінь між кнг. Беатою з Костельця і кж. Гальшкою Острозькою 1542 року як джерело з соціально-економічної історії Острозької волості" (Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: міжвідомчий науковий збірник /Редкол.: Р.Я.Пиріг (голова) та ін.-К., 2001.-Вип.3: Джерелознавчі дисципліни.-С.115.) допущено помилку у відчитанні назви села Нетішина: у публікації подано: "Nietyszynem".
  6 Archiwum Ksiazat Lubartowiczow-Sanguszkow w Slawucie.-Lwow, 1892.-T.-IV.-S.469.
  7 Zrodla dziejowe.-T.XIX.-Warszawa, 1889.-S.37.
  8 Ibidem.-S.81.
  9 Ковальский Н. Источники по социально-экономической истории Украины (16 - 1 пол. 17): Структура источниковой базы. - Днепропетровск, 1982.- С.72.
  10 Biblioteka Uniwersytetu Warszawskiego. Wydzial rekopisow. . 425.-Арк. 143; порів.: Володіння князів Острозьких на Східній Волині (за інвентарем 1620 року) /Пер., упор. і передм. І.Ворончук.-К.; Старокостянтинів, 2001.-С.150.
  11 ЦДІАУК.-Ф.256.-Оп.1.-Спр. 132.-Арк. 10 зв.
  12 Державний Архів Рівненської області.-Ф.545.-Оп.1.-Спр.473.
  13 Там само.-Ф.545.-Оп.1.-Спр. 474.
  14 Там само.-Спр. 509.
  15 Там само. Спр. 477-479.
  16 Див., напр., офіційне листування між мешканцем с. Нетішина М.М.Савчуком та начальником Генерального Штабу Мін-ва Збр. Сил СРСР маршалом Василевським від 23 травня 1955 року, між Приймальнею Міністра Оборони СРСР та тим же М.М.Савчуком від 26 травня 1955 року, між Канцелярією Президії Верховної Ради СРСР та М.М.Савчуком від 8 червня 1955 року тощо, котре зберігається у фондах Нетішинського міського краєзнавчого музею. Очевидно, так подавав свою адресу в листах до вищезгаданих установ М.М.Савчук, який, найбільш вірогідно, послуговувався саме транскрипцією "Никішин" у своєму повсякденному житті.
  17 Див.: І.Гарнага. Не Нетішин, не Нетічин, а - Нетишин //Нетішинський вісник.- жовтень, 1999 р.- 80-81.
  18 Село в Шепетівському районі Хмельницької обл.
  19 Рафальский Л. Путешествие...-С.127.
  
  
В.Вихованець,

  науковий працівник
Нетішинського
  міського краєзнавчого музею.