Місто
Район
ТП "Край"
Дослідження
Візитка міста та району
Бібліографія
Проект "джерела"
Презентація
Голодомор 32-33
ОУН на Славутчині
Джерела з історії
Геральдика
Карти
Нетішин
Нетішинський музей
Села району
Пам'ятки Славутчини
Статті про місто і район
"Сангушківські читання"
Славута військова
Авторська сторінка
Історія міста в фото
Малюнки Н.Орди
Славутчани
Храми
Школи
Українська Повстанча
Ліси
Преса про місто
Політика
Мистецтво
Лінія фронту
Новини
Гостьова книга
Online-Бібліотека

ПОШУК
Для пошуку потрібно
використовувати
не більше одного слова
або його частини







Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Славута військова:   Славута стратегічна
Славута стратегічна

 Протягом більш ніж 30 років більшість славутчан знали, що в лісах стоять ракетники. Вранці автомобілі з військовими номерами збирали по містечку офіцерів і прапорщиків і їхали в ліс. Увечері поверталися назад. Але що конкретно відбувалося в лісі, знали лише ті, кому це належало. Періодично на дорогах Славути та району з’являлися колони ракетної техніки.
 Ця сторінка історії Славути мало описана в Інтернеті і літературі. І це не випадково.
 Почну здалеку.
 У 1959 році улюблені місця збору грибів і ягід в урочищі Хуцинщина, що на заході славутського лісового масиву, виявилися обгороджені колючим дротом.Туда прийшли військові.
 Коли наприкінці 80-х років був опублікований список стратегічних цілей США на території СРСР, то там були такі рядки:
 "268. Славута база SS-20 50-17N :026-42E
  269. Славута НП (Хмельницька АЕС, ВВЕР) 50-18N :026-52E "
 50-17N :026-42E - це географічні координати місця в градусах та хвилинах північної широти і східної довготи.  
Повний список тут
 Про ХАЕС сказано багато, а ось 268 рядок має пряме відношення до нашої теми.
 Ось що пишеться про події 1959 року в матеріалі "Ангарська варта Митрофана Недєліна" Андрія Бондаренка, присвяченого 50-ти річчя постановки перших стратегічних ракетних комплексів на бойове чергування:
 "На початку 90-х командувач 31-ї ракетної армії в Оренбурзі генерал-лейтенант Ігор Пустовий познайомив автора зі спогадами начальника відділу ракет середньої дальності в Штабі реактивних частин, у майбутнього першого головкому РВСП Митрофана Недєліна, генерал-майора у відставці Петра Пузіка, який там служив у 1959 році. Він стверджує, що Генеральний штаб тоді у зв’язку зі складною міжнародною обстановкою поставив завдання зайняти стартові позиції і нести бойове чергування відразу всім чотирьом полкам першої черги формування, збройним першими стратегічними ракетами середньої дальності Р-5М. Крім названих ракетних частин Куракова і Сприскова, після навчання на державному полігоні Капустін Яр, навчально-бойових пусків ракет і здачі на допуск до несення бойового чергування державній комісії були готові ще два інженерні полка РВГК підполковників С. Абрашкевича і В. Генералова. Вони 1 серпня зайняли бойові стартові позиції біля міста Славута на півночі Хмельницької області та в позиційному районі на півдні Приморського краю - біля селища Манзівка (нині Сибірцево) на північ від Уссурійська.
 Полк Куракова з розташованими майже на висоті 800 метрів над рівнем моря стартовим позиціями "прострілював" через Чорне море не тільки протоки Босфор і Дарданели, а й усю територію Туреччини і навіть Ізраїлю. А полк у Славуті - територію ФРН, де головною метою була 40-а польова група американських ядерних ракет "Редстоун", і частину Італії. Виявляється, на початку весни 1959 року було укладено угоду між США та Італією про розміщення на італійській базі ВПС Джойя-дель-Коллі, в провінції Апулія, двох ескадрилій БРСД "Юпітер".
 Прим. Ескадрилья американських ракет мала 15 пускових установок.Такім чином, з району Ізміра (Туреччина) на СРСР повинні були полетіти 15 ракет Тор, з авіабази в Італії - 30 ракет Юпітер, з території ФРН - 30 ракет Редстоун.
 Отже, в славутських лісах у 1959 році був розміщений ракетний полк, озброєний ядерною зброєю. І протистояв він цій армаді американських ракет всього 4-ма пусковими установками.
 Події в цей період розвивалися дуже стрімко, і є різні думки про послідовність постановки на бойове чергування полків, озброєних ракетними комплексами Р-5М. Але суті справи це не змінює. У якій би послідовності полки не приступали до бойового чергування, до початку 1960 року були поставлені на бойове чергування 36 пускових установок у Західних районах СРСР.

Полк

 615-й гвардійський Червонопрапорний ордена Суворова ракетний полк вів свій родовід від кавалерійської частини, сформованої в 1919 році. Під час Другої світової війни полк був гаубичним великої потужності резерву головного командування (РГК).
 Як ракетний полк, був сформований з окремого інженерного дивізіону в складі 80-ї інженерної бригади РВГК, що базувалася в Нових Білокоровичах Житомирської області згідно директиви Митрофана Недєліна 00760149 від 11.08.1959
 З 18 вересня 1959 року в місто Луцьк почала прибувати 22 інженерна бригада РВГК, на базі якої утворена 37 ракетна дивізія, в яку і був переданий 615 ракетний полк. Крім нього, в дивізію увійшли ракетні полки в Бродах та Червонограді (Львівської області) і два полки біля Луцька.
 Сорок третя ракетна армія, до якої входила дивізія, розташовувалася штабом у Вінниці.

Ракетні комплекси на озброєнні полку

 Ракетний комплекс Р-5М описаний тут
 Дальність-1200 км. Бойова частина - термоядерна. Компоненти палива - рідкий кисень і гас. Старт наземний. Комплекс - перевозиться.
 Головними недоліками цієї ракети були недостатня дальність польоту, великий час підготовки до пуску і низькокиплячий окислювач - рідкий кисень (температура кипіння - мінус 183 С)
 Втрати рідкого кисню при зберіганні були значні і вимагали постійного поповнення запасів, що в свою чергу, вимагало наявності кисневих заводів поблизу. А так склалося історично, що кисневі виробництва в той час були зосереджені на сході України і в європейській частині Росії.
 Але ці труднощі були тимчасовими, оскільки вже з кінця 60-го-початку 1961 полк розпочав переозброєння на ракетний комплекс Р-12.
 Він докладно описаний тут i тут
 Дальність польоту - понад 2000 км, бойова частина - термоядерна потужністю 1 мегатонна, або 2,3 мегатонни. Компоненти палива - гас і азотна кислота.
 Ця ракета була з того унікального покоління техніки, створеного в 50-х роках, яке проіснувало багато десятків років - автомат Калашникова, винищувач МІГ-21, ракети Р-12 і Р-7, холодильник ЗІЛ, телевізор Рекорд, автомобілі Волга і багато чого іншого ...
 Організаційно полк складався з двох ракетних дивізіонів, розташованих на двох майданчиках - ліворуч (номер 2) і праворуч (номер 1) від села Хоровиця та управління полку (праворуч від Хоровиці). Кожен дивізіон мав 4 батареї - 4 пускові установки та одну-дві бойові ракети з відповідною кількістю бойових частин, запасів палива, техніки і людей.
 Цей ракетний комплекс простояв на озброєнні полку до 14 лютого 1984 року, коду полк був знятий з бойового чергування і протягом року переозброєний ракетним комплексом Піонер-УТТХ і переформований.
 На бойове чергування полк знову заступив 30 квітня 1985 р.
 Ракетний комплекс Піонер описаний тут
 Дальність польоту - 5000 км, паливо тверде сумішеве. Термоядерних бойових частин - 3, індивідуального наведення, по 150 кТ. Комплекс самохідний. Готовність до пуску обчислювалася хвилинами, на відміну від годин на комплексах Р-5М і Р-12.
 Полк був зосереджений на колишній території 1-го дивізіону та управління полку і складався з 3-х вогневих дивізіонів і служб забезпечення і охорони.
 Якщо Ви проведете радіус з території 1-го дивізіону (полку Піонерів) - 5000 км, то ви дізнаєтеся багато нового ... Територія враження включала не тільки Європу, прибережну зону США, але й Північну Африку, Середній і Близький Схід Азії, і ... навіть територію Китаю...
 Територія 2-го дивізіону була передана іншій військовій частині.
 Полк ніс бойове чергування до 1989 року, коли відповідно до Договору про скорочення ракет середньої і малої дальності всі ракетні комплекси Піонер (SS-20) були зняті з бойового чергування і відправлені на знищення.
 За деякими даними, полк проіснував до 1992 року, коли був розформований.
 Так закінчилася історія Славути стратегічної.

Териториї полку

 Всього полк розташовувався на 4-х майданчиках. Про 2, на яких були стартові позиції, ми вже говорили, в місті, поблизу офіцерської готелю на вул. Газети Правда, був так званий 5-а майданчик, де служили водії автомашин, що доставляли офіцерів і прапорщиків, і зв’язківці, і залізничний тупик на 8-му кілометрі, де всілякі вантажі, що надходили в частину, перевантажували з залізничного на автотранспорт. Там була маленька хатинка, де постійно чергували наряди.
 Оскільки сьогодні на місці розташування дивізіонів залишилися деякі будови, то їх можна охарактеризувати за їх призначенням, так само як і колишні будови, вгадувані тільки з фундаментів. В обох дивізіонах (мова йде про період Р-12) житлові зони складалася з дерев’яних казарм, що вміщали близько 100 осіб кожна. Цегляними були штаб полку, вузол зв’язку, штаби дивізіонів, автопарки, КПП, котельня, група регламенту.
 Командні пункти полку і дивізіонів були напівзаглиблені.
 Сховища ракет на стартових позиціях були з аркових залізобетонних деталей з торцевими цегляними стінами і металевою брамою. Вони були засипані землею. У кожному сховищі могли розміститися 4 ракети без головних частин на транспортних візках. Ці сховища називалися "двійками", і вони частково збереглися по теперішній час. Стартові позиції були покриті бетонними плитами і обваловані. За часів Р-12 на них були закріплені металоконструкції для кріплення стартових столів. Вони були обнесені електроогорожею і колючим дротом. Розташування стартових позицій у дивізіонах було різне - в 2-му - квадратом, в 1-му - в лінію.
 "Піонери" розташовувалися в спорудах "Крона" з розсувним дахом. Всі "Крони" при розформуванні полку були знищені.
 Сховища бойових частин були також напівзаглиблені.
 Для опалення була своя котельня на твердому паливі - вугіллі або торфі.
 Була своя пилорама, їдальні, лазні, склади майна та продовольства.
 Були підсобні господарства, тримали свиней.
 Був стадіон з футбольним полем, стрільбище, автодром, плаци для побудов також були. Загальні шикування полку проводилися на стадіоні. Був клуб і музей.

Події і люди

 Найбільш помітними подіями були навчально-бойові пуски і виходи в польові райони. Приблизно раз на рік одна з батарей виїжджала на полігон Капустин Яр і робила навчально-бойовий пуск.
 Треба сказати, що підготовка до пуску без заправки ракети проводилася 2-3 рази на тиждень, бувало, що і вночі. Заняття із заправкою ракети були значно рідше, виходи у навчальний польовий район - 2 рази на рік, раз взимку і влітку.
 Навчальний позиційний район був між Славутою і Шепетівкою, десь в районі Цвітоха, праворуч, у напрямку до Шепетівки, від шосе в лісі. У ході навчань дивізіон згортався на місці постійної дислокації, шикував техніку в колону і здійснював марш в позиційний район. Після прибуття розгортав стартові позиції і виконував комплексне заняття - підготовку до пуску. При цьому відпрацьовувалися різні ввідні зі штабів - напад розвідувально-диверсійних груп, застосування зброї масового знищення тощо.
 У складі полку були й кадрові військові, та служили і за призовом - солдати-строковики та офіцери-двухрічники. Прапорщики були суто місцеві - українці, білоруси, поляки, росіяни. Правда, це стосується періоду Р-12.
 Національний склад полку був строкатим, але більшість складали слов’яни. Саме їм доручалися відповідальні операції. Хлопців з Середньої Азії і Кавказу ставили в охорону, водіями і т.п. Вони любили бути кухарями та хліборізами, вістовими.
 Звільнень в місто у солдат не було, за винятком випадку приїзду рідних та організованого вивезення на фотографування в Славуту (в частині знімати було не можна - для цього був цілий майор-чекіст).
Рис 1.

 На знімку рис.1 відображена південна частина - в’їзд на майданчик 1-го дивізіону (полку Піонерів).
 Прямо, перед КПП частини, йшла дорога на Білотин - навскоси, на південний захід.
 Після КПП головна дорога повертала на 90 градусів на північ. Перший з’їзд з дороги вів наліво. На цьому майданчику знаходився командний пункт полку (перший у напрямку руху, зліва, далі склади ЗІП та обладнання. Праворуч була пилорама та поворот на територію РТБ (ремонтно-технічної бази, яка займалася головними частинами, і самі сховища.
 Крім цього, там були речові склади матеріального забезпечення.
 Якщо продовжити рух по основній дорозі, то перший підрозділ - група регламенту - залишки парку техніки й будівлі майстерень будуть праворуч (витягнутий, зарослий овал з бетонною дорогою по периметру, і руїни цегляного будинку. Тут стояла техніка групи регламенту і резервне обладнання обмінного фонду ( заправники, установники, і т.п ...)
 За ним, в сторону від дороги, видно залишки футбольного поля.
 Далі, за групою регламенту, праворуч - житлова зона. Казарми стояли по обидва боки центральної дороги, в кінці якої були дві цегляних будівлі: зліва - штаб полку, праворуч - вузол зв’язку
 Уздовж північної дороги житлової зони були солдатська їдальня і лазня, продсклад і підсобне господарство, а також плац 1-го дивізіону, на якому по вівторках і п’ятницях проводилася зміна бойового чергування.
 "Для виконання бойового завдання по захисту Союзу Радянських Соціалістичних Республік, складами третіх (або других, або перших) чергових змін - на бойове чергування - заступити!"
 Від північного кута штабу - доріжка на північ, вела на автодром. Там тренувалися водії.
 Повернімося на головну дорогу.
 Справа видно коло - біля заправки машин паливом, далі були ворота на бойову стартову позицію (БСП)
Рис 2.

 На знімку рис.2 зображена житлова зона разом з БСП.
 Перша споруда, зліва по ходу руху - командний пункт дивізіону. Праворуч автопарк, де стояла техніка стартових батарей і майданчик цистерн з компонентами ракетного палива.
 Якщо з кожної з доріг, перпендикулярних головної дороги, повернути ліворуч, то потрапиш на стартові позиції.
 Місця стартів видно як вимощені бетонними плитами майданчики круглої форми. Сама нижня позиція - старт 4-ї батареї.
 Позиція 3-ї батареї кудись пропала ...
 Від стартів бетонні дороги ведуть до сховищ ракет, розташованим між головною дорогою і стартами. Схоже, що при розміщенні Піонерів "двійки" були зруйновані ...
Рис.3 2-й дивізіон. Ліворуч від Хоровиці

 Тут, після в’їзду на територію, після КПП (з півночі), ліворуч від головної дороги розташовувалася житлова зона, включаючи казарму карантину. Далі, при русі по головній дорозі, потрапляєш через ворота на БСП. Розташування стартів інше ніж у 1-му дивізіоні - по вершинах прямокутника. І сховища ракет розташовані між стартами так, що ракети вивозилися на старти в обидві сторони. Також були стоянки для техніки батарей і цистерн з паливом.
 Добре, що РВСП до цих пір залишаються військами, які ніколи не воювали. Звичайно, не Славутський полк, налякав американців і змусив їх прибрати свої Тори, Юпітери та Редстоун. До цього призвела операція "Анадир". Але свою роль у збереженні миру полк виконав.
 Привіт живим однополчанам, пам’ять тим, що пішли...
 У Славуті однією ціллю для чужих ракет стало менше.

Андрій