24 серпня -День незалежності України. З.Бжезинський назвав проголошення Україною своєї незалежності у 1991р. однією із трьох (поряд з розпадом Австро-Угорської імперії у 1918р. та поділом Європи на два блоки у 1945р.) найважливіших геополітичних подій XX століття Самостійна Україна зайняла гідне місце серед найбільших держав Європи Після стількох політичних невдач (національно-визвольні змагання 1648-56рр., 1918-20рр., 30 червня 1941р.) та людських жертв (руйнування України Петром І, голодомори 1931-23рр., 1932-33рр., 1946-47рр., безперервні сатанинські репресії і розстріли, депортації) українці могли відчувати себе улюбленцями фортуни. Їм не лише випала честь бути руйнівниками останньої імперії, але саме це руйнування було вінцем того кровопролиття українців за свободу і незалежність своєї Держави. Зразу після проголошення самостійності ситуація в Україні виглядала набагато кращою, аніж в інших колишніх союзних республіках, включно з Росією. Це і було поштовхом для підтримки незалежності України референдумом 1 грудня 1991р. Визнання України багатьма державами світу вселило оптимізм у проведенні державного будівництва. Але одного оптимізму тут не вистачає. Україна опинилась майже повністю залежною від Росії енергетичними ресурсами, старі економічні структури, які були зруйновані, не були замінені новими. Українські державні керівники не виявили бажання проводити радикальну економічну реформу, у промисловості та сільському господарстві продовжував домінувати державний сектор. Поведінка української влади у 1992-93рр. ввійде у підручники з економіки як класичний приклад того, як не треба проводити господарські реформи. Отримана воля стимулювала активність у всіх сферах суспільного життя, дала початок розвитку приватної ініціативи в економіці. Як і у випадку з кожним періодом української новітньої історії, розповідь про перші роки української самостійності варто закінчувати не крапкою, а великим знаком питання. Тільки на цей раз знак питання не стоїть над життєздатністю Української держави. Немає сумнівів, що самостійна Україна буде існувати. Питання полягає лише в тому, якою вона буде. Чи зможе вона перебороти свою провінційність, стару тоталітарну й імперіалістичну спадщину, консервативність однієї своєї частини населення й соціальну інертність іншої й явити світові ще одне модернізоване, політичне стабільне демократичне суспільство? Незважаючи на всі труднощі - створивши вперше за багато років власну державу, народ України вже сьомий рік впевнено крокує тернистими шляхами утвердження незалежності. Слава Україні!
ДЕЩО ПРО СЕБЕ
У квітні 1993 року, тоді ще дві організації створили об єднанню під назвою "Демократична Славутчина" На 1997р. вже сім організацій підписали угоду про співробітництво в політичній, економічній соціальній та духовній сферах. Це Конгрес Українських Націоналістів, Народний Рух України, Спілка офіцерів України, Товариство політв'язнів та репресованих Асоціація підприємців, Спілка інвалідів Чорнобиля, ветерани ОУН-УПА Науково-практичні семінари і виступи лекторів твариства "Знання" у військових частинах, відтворення українських національних традицій і передача медикаментів та книжкової продукції у школи міста та району, бібліотеки. Серед діяльності об'єднання - щорічне вшанування пам'яті загиблих славутчан в роки тоталітаризму комуністичного правління, голодомору (1933р.) і політичних репресій (1935-1953рр.), під час Другої світової війни, адже гинули не лише на території колишнього СРСР, жертв голокосту - євреїв, радянських військовополонених, загиблих в "Грослазареті-301", розстріляних вояків УПА, славутчан, що гинули в складі радянських військ на території Афіанісгану. Депутатська група в міській раді, під назвою "Демократична Славутчина", була створена 5 травня ц.р. В її складі депутати - Р. Бачинський, В.Онищенко, В.Скомороха, І.Томків Мета групи, перш за все, - вирішення соціальних проблем в місті. Ось чому підхід до вирішення кардинальний. Адже перерозподіляючи бюджет, збільшити його не вдасться. Не змінюючи економічні умови в місті, нічого не дасть і перепорядкування підприємств. Ось чому наша мета - створення вільної економічної зони в межах міста, шлях, який вирішить проблему виплати пенсій, зарплат та зайнятості. Не випадково, що ми зустрічаємось напередодні Дня незалежності України. Причини наших нинішніх негараздів не в тому, що Україна стала незалежною. Причина в іншому - чи розуміємо ми, що все робиться на нашому рівні? Дуже довге очікування до змін на краще не призведе. Українську державу ми розглядаємо як інструмент коригування відносин в суспільстві, а не апарат чиновництва для керування суспільством, що є зараз. Ми прагнемо незалежності економічної, бо забезпечений громадянин України не дозволить панувати над собою, вибору - права людини повинні стати реальністю. Разом з тим, Українська держава - це не просто територіальне об'єднання, де живе український народ. Говорячи про це, ми розуміємо, що кожен, хто вважає себе громадянином України, є українцем. Об'єднання суспільства національною ідеєю допомогло вийти з кризи Польщі на початку 90-х років Це ж дозволило зробити ривок вперед іншим нашим сусідам - Литві, Латвії, Естонії. Що ж заважає українцям об'єднати зусилля? Невже досвід нічого не підказує? Для того, щоб побачити, які можливості відкрила незалежність, ми починаємо роботу і пропонуємо йти разом. Отже повідомляємо - зустрічатимемось раз на місяць. Будемо передавати інформацію про наші загальні проблеми з оцінкою "Демократичної Славутчини".
ЧОМУ САМЕ ТАК?
7 липня ц.р. відбувся страйк медичних працівників центральної районної лікарні. Приблизно за місяць до того, на адресу громадсько-політичного об'єднання "Демократична Славутчина" надійшла відповідь 01-10-65 від 10 червня з обласного комітету профспілки працівників охорони здоров'я. Є в ній таке: "1. Скорочення ліжкового фонду та штатів в Славутській ЦРЛ проведено згідно Указу Президент України 41/98 "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків" та аналогічних постанов Кабінету міністрів України та управління охорони здоров'я Хмельницької області " (пункт 3 відповіді). Як відомо, центральна лікарня району перебуває на бюджетному забезпеченні району. Тоді до чого тут укази і постанови? Хіба щоб виправдати зроблене. Між тим район в області є дотаційним. Отже, потрібно шукати вихід перш за все в ланці район-область. А він є. І знову-таки використовуючи Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку." З 1995 року, коли закон вступив в силу, є можливість в районі розробити пропозиції щодо використання наявності Хмельницької АЕС. Ще минулого року громадсько-політичне об'єднання "Демократична Славутчина" звернулось до тодішнього міського голови П Дзюня та голови районної держадміністрації А Роздобудька. Ось що відповів заступник голови райдержадміністрації О.Нікітчук "Хмельницька АЕС розташована в м.Нетішин, що є містом обласного підпорядкування, і територіальне району не підпорядкована відрахувань до районного бюджету від неї не надходить" ( 01-01-11/102, 5 серпня 1997р.) Отже, ніхто навіть і не пробував робити будь-які розрахунки Окрім цього, ст.20 вищевказаною закону передбачає "місцеві органи державної влади і самоврядування можуть погоджувати питання розміщення на своїй території ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, виходячи з інтересів громадян, що проживають на цій території, та соціально-економічного розвитку територій" А ось у Постанові Верховної Ради України про введення в дію цього закону є таке: - " до 1 червня 1995 року визначнити за погодженням з місцевими органами державної влади і самоврядування гериторії навколо АЕС, на які поширюються заходи соціально-економічної заінтересованості населення і встановити види, обсяги, конкретні джерела фінансування та порядок надання компенсацій ризику. Отже в цьому напрямку з боку місцевої влади не зроблено нічого. За три роки. Повертаючись до листа з обкому профспілки, - ще про одне. В пункті 4 йдеться: "За наполяганням ЦК профспілки працівників охорони здоров'я на останній колегії МОЗ України 17 02 98р., ми (обком профспілки) домоглися внести в рішення колегії доповнення, яке передбачає заборону скорочення медичних працівників." Отже, рішення є, а куди поділось з 1 квітня ц.р. ЛОР-відділення? Загалом же, і в першому, і в другому прикладах прочитується одне Брак ініціативи, що відбивається на людях. Не дивно, що аналогічна ситуація - з іншою великою групою працівників бюджетної сфери, вже міста, - освітянами.
НЕ БАЗАР, А РИНОК
У нашому випадку мова піде саме про ринок, а не тільки про місце справляння торгівлі. На жаль, мусимо констатувати - з боку міського голови існує відношення, що ринкова торгівля, то явище тимчасове. Що там якісь 1,5 тисячі чоловік, які завдяки торгівлі тримаються самі і утримують власні сім'ї. Адже ці люди практично працевлаштували себе самі, не чекаючи допомоги, позбавивши міську владу від турботи ще про кілька тисяч славутчан. До того ж, підприємці що працюють на ринку, сплачують реальні гроші до міського бюджету, не підміняючи це товаром, яким торгують. Здавалось би, підтримка мала б бути гарантована. Однак встановлення розміру фіксованого торгового патенту в квітні ц.р., який не сприяв сплаті реальних податків, показує що вже з перших кроків йде намагання розглядати підприємців як об'єкт нерівного ставлення, зокрема з боку міськвиконкому. Звідси і рішення, що готуються для сесії ради. Більш того, нічого не зробивши для розвитку умов підприємництва, в місті йде спроба співставити його за обсягами надходжень до бюджету з промисловими підприємствами. Таке порівняння явно нерівноцінне. Адже в кожного свої можливості і значимість. В той же час слід пам'ятати ст.13 Конституції України "...усі об'єкти права власності рівні..." Продовжуючи тему, слід сказати і про умови торгівлі на ринку. Відсутність обладнаних місць - для торгівлі з морозильних камер м'ясними та рибними виробами, бруд на території ринку, виливання води від продажу квасу та квітів на поверхню покриття ринку і в той же час величезні калюжі після дощу, не обладнаний каналізацією туалет та відсутність місця для миття рук, економія на простих речах свідчить, що далеко не все гаразд і у власника ринку. Якщо до цього додати велику скупченість на території, загромадженість вузьких місць та брам, забудову частини території капітальними прилавками, які не завжди використовуються, але все в купі створює загрозу пожежній безпеці. Отже, замість регулювання умов торгівлі на ринку йде просто виправдовування: мовляв що вдієш - стихія. Одночасно в інших випадках все цілком регулюється. Наприклад, придбання за 104 гривні нових прилавків Або збільшення плати ринкового збору чи розміру плати за так звані послуги ринку. Цікаво: з того, що Правила торгівлі називають дійсно послугами, на славутському ринку діє лише частина. Однак плата все підвищується, ніби обсяги послуг зростають. Окрім всього, встановлений нереальний розмір фіксованого патенту призводить до появи великої групи підприємців, що працюють за спрощеними правилами. Це дає зменшення надходжень до місцевого бюджету. Продовжує існувати проблема несплати податків взагалі, бо далеко не кожен має відповідні документи, а з тих, хто і має, не всі перевіряються. Через це надходження за тиждень жалюгідні і про цифру, яку назвав міський голова 24 квітня ц.р. під час зустрічі з пікетуючими підприємцями - 50 тисяч гривень за місяць - годі й говорити. І це в той час коли діляться сотні гривень надходжень. Цікаво й те, що коли в Україні розгорнута програма підтримки малого підприємництва створюються бізнес-центри і бізмес-інкубатори, щоб допомогти знайти собі місце тисячам людей. В Славуті "відділ економіки і відділ торгівлі та побутового обслуговування міськвиконкому протягом III кварталу поточного року спільно з представниками малого та середнього підприємництва відпрацюють і визначаться з більш ефективною і конструктивною формою співпраці малого і середнього підприємництва в місті, а також сформують персональний склад відповідного органу з авторитетних і компетентних працівників даного виду підприємництва. Виконавчі органи міської ради завжди будуть сприяти всіляко підтримувати ініціативи малого і середнього підприємництва спрямовані на створення робочих місць в нашому місті забезпечення працюючих заробітною платою спонсорську діяльність." (лист-відповідь С-02-20/152 від 1 липня 1998р.міського голови В М Жука). Ось так замість сприяння розвитку йде пошук форм керівництва над підприємцями.
ДІТИ ПОТІМ?
На початку червня маючи заяву керівника дитячо-підліткового клубу з пауерліфтингу С.Ритуна, відбулась зустріч з секретарем міської ради Б.Семенюком. Справа в тім що 17-21 червня у російському місті Владимир мав відбутись молодіжний чемпіонат Європи з цього виду спорту. Славуту мав представляти А.Бухтійчук. Не кожен місяць наше місто отримує можливість заявити про себе на тільки в Україні, але й за її межами. І це не тільки в спорті. Дітей, що мають талант, в місті достатньо. Проблема у фінансуванні їх виступів. Депутатська група "Демократична Славутчина" запропонувала механізм, за допомогою якого можна було фінансувати такі виступи. Річ у тім що міська рада звільнила вже чимало установ та організацій від плати за землю. Пропонувалось щоб представник, який мав везти дитину для виступу на рівні країни або за її межами, представляв би розрахунок фінансування поїздки на підставі плану змагань, концертів, виставок тощо. Це дозволило б конкретним підприємцям або промисловцям надати адресну допомогу. Замість загального котла - отримувач буде відомий. На жаль, те що довелось почути у відповідь дало зрозуміти - значення підтримки дітей йде лише на словах. Більш того, виявилось, що в місті немає солідних спонсорів, та й взагалі той клуб не міський - нехай Федерація пауерліфтингу України допомагає А найбільш вражаючим аргументом виявився такий: зараз потрібно котельню побудувати у житловому масиві заводу залізобетонних конструкцій та дороги відремонтувати. Ось так пов'язуються несумісні речі. Діти котельня і дороги. Заощадивши на дітях, намагаються пояснити своє рішення, нехай і потрібними, але явно нерівноцінними аргументами. Отже Особистість знову ніщо у порівнянні з Загальними проблемами.
ДЛЯ ГРОМАДИ І БЕЗ НЕЇ?
IV сесія міської ради затвердила Статут територіальної громади міста - його міні-конституцію, як назвали цей документ. Все було б нічого, аби тільки жителі міста, що і складають територіальну громаду і для яких так швидко приймали Статут, знали - для чого він взагалі, а також для чого такий поспіх у прийнятті? Навіть депутати, яким проект Статуту був розданий за 14 днів до сесії, навряд чи розуміли, що змінилось би, коли б затвердження перенесли на наступну сесію. Це до того ж дивно, що у попередні три місяці ніхто в міській раді не згадував про значимість Статуту територіальної громади. А пропозиції, доречі, були інші. Спочатку дати можливість ознайомитись з текстом та коментарями до нього через газету "Трудівник Полісся". Міському голові зустрітись з представниками осередків політичних партій та громадських організацій що зареєстровані міськвиконкомом. Адже це приблизно 30 різних об'єднань які і представляють великою мірою територіальну громаду. Ось тоді, отримавши, можливо, і письмову оцінку керівників міській раді доцільно було б ставити питання про затвердження тексту Статуту. Це було б і демократично, і об'єктивно. Однак нічого подібного не відбулось і на сьогодні. Більш того, 23 травня, тобто задовго до сесії 17 липня, міський голова запросив окремих керівників громадських організацій на зустріч. Однак і тоді ніхто не говорив про Статут територіальної громади. Сама зустріч взагалі пройшла якось дивно бо її ініціатор вже поспішав на інший захід. Ось чому напередодні IV сесії громадсько-політичне об'єднання "Демократична Славутчина" виступило із заявою, текст якої було вручено міському голові. Однак головуючий зробив своє - поставив на затвердження сесією питання, до якого, як він сказав, "будуть повертатися пізніше".
ВШАНУЙМО КНЯЗІВ САНГУШКІВ
Сьогодні ми представляємо увазі славутчан текст документу ось такого змісту: "Кожне місто має власну історію. Не є виключенням і Славута. Є в історії міста період діяльності князів роду Сангушків. Не буде перебільшенням, що уся сфера людської діяльності була цікава цим людям. Збереження навколишніх лісів і сприяння розвитку промисловості і торгівлі, активна участь у вирішенні - як зараз говорять - соціальних проблем городян, благодійництво і будівництво храмів, висока освіченість і культура вирізняла княжий рід. Минулого року виповнилось 165 років від дня народження останнього славутського князя - Романа Сангушка. Однак лише окремі публікації у місцевих газетах та ще сорт пива пивоварного заводу - ось і все чим можна похвалитись у вшануванні людей, що чимало зробили для нашого міста. Ось чому ми пропонуємо: - назвати площу що утворилась від перетину вулиць Радянська і Леніна (між пивзаводом і рестораном "Україна") площею князів Сангушків. - встановити і відкрити місце для пам'ятника людям, які мають заслуги перед містом завдяки вдачі та енергії, що в усі часи були в шані. Це місце має бути в центрі - на площі князів Сангушків. - визначити для міста День вшанування роду князів Сангушків (17 жовтня). - перейменувати парк культури і відпочинку ім.Ф.М.Михайлова в міський парк князів Сангушків. Пропонуємо провести зустріч з жителями міста з метою визначення вшанування пам'яті князів Сангушків 17 жовтня ц.р."
Місто