Мiсто Славута

  на статтю "Справжня журналістика - це проща...", опубліковану в газеті "Трудівник Полісся" 42 від 18.10.2012р.

  ЗАРАДИ СПРАВЕДЛИВОСТІ
  Поставимо всі крапки над "і". Мені шкода, що керівник газети "Трудівник Полісся" Віра Мальчук так і не змогла правдиво оцінити події дворічної давнини(!), які стосувалися призначення головного редактора комунального підприємства "Редакція газети "Трудівник Полісся" у 2008 році, - хоча б заради справедливості, адже чомусь саме цю тему вона підняла в даній публікації.
  Інакше як використання службового становища редактором "ТП" Мальчук й не назвеш, коли на двох газетних шпальтах у публікації ллється словоблудство, надається брехлива оцінка подіям, наводяться несумісні речі та друкується неправдива інформація,- чим й принизила честь і гідність Людини, а саме - тимчасово виконуючого обов'язки головного редактора комунального підприємства "Редакція газети "Трудівник Полісся" Тетяни Скрипнюк, та порушила її конституційне право надане статтею 28 Основного Закону України.

  МОВЧАТИ НЕ МОЖУ
  По-перше, коли в тексті авторка називає мене колегою, яку влада рекомендувала на посаду головного редактора, і тут же робить ганебний наклеп - цитую: "з неї ніколи не буде головного редактора, бо вона не розрізняє термінів "моніторинг" і "монітор". Не буду займати увагу читачів роз'ясненнями даних слів, якими володіють навіть школярі, бо це є принизливо, лише зауважу, що для журналіста, не говорячи вже як про редактора чи заслуженого журналіста - це Ганьба! Писати такі речі може лише той, хто керується помстою, і саме тоді Бог вкорочує людині пам'ять.
  А для читачів перерахую лише Почесні грамоти та відзнаки якими Тетяна Скрипнюк нагороджувалась протягом 18-и років роботи на журналістській ниві - з 1999 і до 2005 років мала Почесні відзнаки від редактора В.Мальчук та Почесну грамоту від голів районної ради та райдержадміністрації за високий професіоналізм та за активну роботу з висвітлення діяльності органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, а також розкриття проблем державотворення в Україні., у 2007 році - стала дипломантом Всеукраїнського конкурсу "Соціальний журналіст" у номінації: Ринок праці, трудові відносини та соціальне партнерство",- і нагороджена Почесною грамотою Міністерства праці та соціальної політики, а також Почесною грамотою від голів Славутської райдержадміністрації та районної ради, у 2009 році - нагороджена Грамотою міської ради. Тож, як мовиться, коментарі зайві - факти річ уперта.
  Щодо коштів зароблених за півроку керівництва тимчасово виконуючого обов'язки головного редактора "ТП" Тетяною Скрипнюк, як мовиться у статті: "обидві ради розщедрились на 135 тисяч гривень", внесу ясність - на рекламно-інформаційних послугах за період керування Скрипнюк редакція заробила 145 тисяч грн. Окрім того, вперше в історії існування редакції!, повністю була оновлена вся оргтехніка та технічно-професійна фотоапаратура, а саме - закуплено: 3 комплекти комп'ютерної техніки, 4 лазерних принтерів та багатофункціональний пристрій (сканер, принтер, ксерокс), 1 сканер із слайд-модулем, професійний цифровий фотоапарат з фотоспалахом та фото штативом, 4 цифрових диктофонів - всього на суму 27 тис.грн.
  Слід також нагадати, що Скрипнюк прийняла редакцію від керівника Мальчук із суцільними боргами - точніше в сумі 55672 гривні, де заборгованість тільки по заробітній платі становила 35752грн., з них за квітень - частково та травень - 24 тис.грн. (довідка бухгалтера редакції в листі додається). За півроку Скрипнюк разом з трудовим колективом зуміла покрити не лише всі борги редакції, а й на кінець 2008 року залишити підприємство з прибутком в 1,5тис.грн. (довідка додається).
  Не можу не згадати про талановитих журналістів, людей високої моралі - це заслуженого журналіста України, місцевого письменника, редактора Славутського міськрайонного радіо, вчителя за освітою В'ячеслава Тернового, котрий і запропонував депутатам районної та міської рад на сесії обох скликань мою кандидатуру на посаду головного редактора "ТП",- та досвідченого журналіста, депутата міської ради декількох скликань, редактора багатотиражної регіональної газети "Пульс" Петра Федоровського, хоча за освітою він був інженер-будівельник,- які завжди підтримували мене та давали наставницьку пораду. Тож нехай в інформаційному медіапросторі залишається світлою їхня пам'ять.
  А щодо освіти самої Мальчук, то вона також має за плечима заочне навчання, де торувала стежину піонервожатої півмісяця в Горицькій школі, згодом в Полянській і, швидше всього, саме завдяки тітчиному чоловікові - Славутському меру Мосійчуку, Віра Мальчук раптом опинилася на роботі в Славуті...

  ІНЦИДЕНТ РЕДАКТОРКИ З МЕРОМ, або ФЕЄРІЯ навколо газети
  Хочу відкрити завісу, яка цікавить багатьох славутчан - хто ж пустив "чорну кішку" у відносинах між міським головою Сидором В.Б. та редактором газети "Трудівник Полісся" Мальчук В.О. Якщо підняти підшивки газет "ТП" за минулі роки, то побачимо, майже в кожному номері часопису редактор писала про гарні справи мера. Голубою мрією редакторки було роздержавлення редакції, і все, здавалося, цьому слугувало. Завдяки земляку зі Стриган, який у Національній спілці журналістів України мав вагомий вплив та тісній співпраці із керівництвом НСЖУ, Мальчук домоглася аби редакція газети "Трудівник Полісся" потрапила у пілотний проект роздержавлення вітчизняної преси. Ідилія між мером та редакторкою тривала до весни 2008 року, допоки не постало питання про майно та приміщення редакції чи ба, як любить писати авторка у статті - "тиск влади", "рейдерське захоплення юридичної особи та перейменування її в комунальне підприємство (КП) "Редакція газети "Трудівник Полісся".
  Справа в тім, що ще в 1999 та в 2007 роках за письмовими зверненнями редактора "ТП" Хмельницьке обласне управління статистики надало довідку за 3110, де чорним по білому сказано, що за організаційно-правовою формою господарювання редакція газети "Трудівник Полісся" належить до державного комунального підприємства і має форму власності - комунальну. В установчих документах редакції газети "ТП" мали місце розбіжності, зокрема між державною реєстрацією і статутом редакції газети та печатки, про ці юридичні не доопрацювання постійно било тривогу казначейство. Доходило навіть до блокування рахунків казначейством, що закінчувалося численною перепискою співзасновників для владнання даного питання. Отже юридичні доопрацювання зі змінами в статуті редакції стали в часі.
  Коли редактор збагнула, що влада вирішила діяти відповідно до чинного законодавства, де за юридичними нормами державне комунальне підприємство редакція газети "Трудівник Полісся" належить територіальній громаді, а не, як, мабуть, мріялось, клану Мальчуків (бо заробітна плата сімейства Мальчуків у співвідношенні до загальної суми всього трудового колективу мала вагомий процент), то влаштувала цілу феєрію - циркову виставу - навколо свободи слова. Навіть спромоглася назвати міського голову "ворогом преси", хоча сама ж і виправдовувалась на шпальтах "Трудівника..", посилаючись на рішення Хмельницької обласної організації спілки журналістів. Та от цікава річ, що 20 червня 2008 року на засіданні правління Хмельницької обласної Спілки журналістів від Славути був запрошений і присутній лише один представник - це Віра Мальчук, яка на той час в місті була єдиним членом Національної спілки журналістів України?! Виправдовування її були зрозумілими, бо відповідно до діючого законодавства тільки в редактора-керівника КП оклад прирівнюється до окладу першого заступника міського голови, а при виході на пенсію надаються привілеї - статус прирівняного державного службовця.
  Усі ці, на перший погляд, протистояння між мером та редактором, як авторка підносить у статті, є не що іншим як фарсом, інакше назвати не можу. Для прикладу візьмемо один тільки факт - міський голова В.Сидор підписав з В.Мальчук контракт на призначення її на посаду головного редактора КП "Редакція газети "Трудівник Полісся" надавши привілеї, а саме - 1. Щорічну виплату матеріальної допомоги при наданні відпустки. 2. Виплату в розмірі 10-и посадових окладів при виході на пенсію. Усе, здавалось би та й нічого, але коли зазирнемо до Колективного договору редакції газети "Трудівник Полісся", який діяв на період дії контракту, то побачимо невідповідність між тим, що насправді має трудовий колектив редакції газети, який працює на умовах госпрозрахунку, та між привілеями надані редактору саме мером. Про розбіжності, які існують між колективним договором та матеріальними благами викладені в контракті Мальчук знала, але ніяких змін до колективного договору редакції газети "Трудівник Полісся" як керівник не внесла чим порушила статтю 24 Конституції України, бо ніхто не може мати привілеїв працюючи в одному колективі, звідки й керівник також отримує зарплатню. А підконтрольна редактору профспілка культури "ТП" про ущемлення матеріальних прав працівників редакції, як й очікувалось, нишком - тишком промовчала.
  Гарно вихваляється Мальчук у публікації про професійну солідарність журналістів, які приїздили до Славути за її замовленням. Та одне є тут але. Жодний із приїзджих журналістів, як не парадоксально це звучить,. не зустрівся з колегами-журналістами редакції "ТП", ні з трудовим колективом у цілому!? Чому? Вірогідно невигідно було чути думку колективу про влаштовану редактором феєрію навколо редакції та своєї особи. Висновок тут напрошується один - журналісти приїздили. по замовленню.
  Та й словом не обмовилась авторка публікації про те, що проти дій Мальчук, як керівника редакції, двічі славутчани виходили на пікет. Вперше на Славутчині - 10 грудня 1997 року в Міжнародний день прав людини пройшло пікетування приміщень редакції газети "Трудівник Полісся" і Славутської міської та районної рад, яке провело громадсько-політичне об'єднання "Демократична Славутчина" проти звільнення неугодного кореспондента відділу з промисловості та екології газети "Трудівник Полісся" Володимира Скоморохи, славутчани пікетували редакцію під гаслом та скандуванням "Редактор Мальчук - душитель демократії". Саме ці події й підштовхнули декількох працівників редакції вийти зі складу керованої в редакції профспілки та в лютому 1998 році утворити Вільну профспілкову організацію, шляхом повідомлення та реєстрації в міській раді, для відстоювання своїх прав.
  І вдруге пікетування проти дій редактора Мальчук відбулося 30 квітня 2010 році щодо звільнення 5 працівників редакції членів Незалежної профспілки працівників КП "Редакція газети "Трудівник Полісся" під стінами Славутської міської ради перед сесійним засіданням депутатів. Підтримати пікетувальників та висловити свою солідарність з працівниками редакції прийшли небайдужі славутчани та приїхали журналісти Рівненської Незалежної медіа-профспілки, наші гасла були: "Головний редактор нищить Незалежну профспілку" та "Редактор Мальчук - душитель профспілки".
  То хто ж є хто, постає риторичне запитання?
  Не можу мовчати й про нісенітниці, які накрутила авторка в публікації щодо питання "самочинного виключення районної державної адміністрації та трудового колективу зі співзасновників громадської газети і юридичної особи - редакції". Невже В.Мальчук призабула зміст ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2008 року справа 2-а-48/08, куди звернулася як керівник редакції разом з головою райдержадміністрації Г.Душнюк? Хоча суд чітко роз'яснив чинне законодавство, що райдержадміністрації не можуть мати у своїй власності майно комунальної власності. Тим більше, що ніякого відношення до приміщення, а тим більше до майна редакції РДА немає, та й трудовий колектив газети "Трудівник Полісся також ніяких особистих коштів не вносив. Тому-то засновниками комунального підприємства є органи місцевого самоврядування, а не державні адміністрації як орган державної влади, бо комунальні підприємства створюються на основі комунальної власності, власником якої є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування. От і все, закон не переплигнеш хоч би які циркові вистави - феєрії не влаштовувалися.
  А з питання співзасновництва друкованого видання газети "Трудівник Полісся", можу запевнити читачів, адже в 2008 році як тимчасово виконуючого обов'язки головного редактора газети "ТП" Скрипнюк від імені трудового колективу підписала Установчу угоду між співзасновниками газети "Трудівник Полісся", а це є - Славутська районна державна адміністрація, трудовий колектив газети "ТП" та Славутські міська і районна ради,- і маю оригінал примірника на руках. На початку 2009 року таку ж Установчу угоду підписувала й Мальчук як головний редактор. То чому аж у 2012 році від Мальчук знову йдуть якісь нісенітниці, невже авторка забула, що дані речі є несумісними чи, вважає, що читачу можна вішати "локшину на вуха" і брехню видавати за дійсність?!
  Насамкінець, хочу висловити свою думку щодо судових процесів редакторки, де в переважній більшості у справах редакції газети "Трудівник Полісся" незмінною є суддя Р.І.Тончук, котра й виносила рішення та ухвали: - по справі за підсумками акту ревізії КРУ з питання діяльності редактора В.О.Мальчук, де ревізори раптом виявились некваліфікованими спеціалістами?!;
  - по справі припису та винесення штрафних санкцій для редактора Мальчук обласною Державною інспекцією праці за несвоєчасну виплату заробітної плати трудовому колективу редакції, де висновки інспектора праці та обґрунтування міжрайонного прокурора, який представляв інтереси держави в суді, також були недостатніми?!;
  - якщо не помиляюся, по справі повернення В.О.Мальчук коштів для Державного центру зайнятості по безробіттю при тому, що редакція виплатила їй всю суму, а це 18 тисяч гривень,- яка так і потонула в коридорах правосуддя Феміди;
  - по справі про покладання матеріальної відповідальності на службову особу Скрипнюк Т.В., винну в незаконному звільненні працівника, не дивлячись навіть на те, що строк для пред'явлення регресного позову вже минув відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України та ч.3 п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України 14 від 29.12.1992р, бо заява була зареєстрована в канцелярії Славутського міськрайонного суду 25.01.2010р. під 775, а зарплатня отримана в повному обсязі згідно із відомістю комунального підприємства 22.01.2009р.,- та Закон тут як дишло...;
  - аж по трьох! справах пов'язаних зі звільненням членів Незалежної профспілки редакції газети "Трудівник Полісся" - звичайно ж, було відмовлено. Ідентичні рішення виносив і Апеляційний суд.
  Аж через два роки знайшли Правду, щоправда, у Києві - за рішенням Вищого спеціалізованого суду України, де були вказані незаконні дії редактора Віри Мальчук і в результаті голова Незалежної профспілки працівників газети "Трудівник Полісся" Людмила Скомороха була негайно 23 жовтня 2012 року поновлена на роботі в редакцію апеляційним судом.

  Тетяна СКРИПНЮК, тимчасово виконуюча обов'язки головного редактора
  КП "Редакція газети "Трудівник Полісся" (з 26.05.2008р. до 24.12.2008р.).