Місто
Відео
Фото
Будинки
Вулиці
Голод-1933
Поле пам'яті
Парк
Кладовища
OTC
Соціум
Промисловість
Бібліотеки
Туризм
Готелі
Музей
Транспорт
Утка
Документи
ВЕЗ "Славута"
Спорт у місті
Steal league
Приколи
Близнюки
Район
ТП "Край"
Дослідження
Славутчани
Храми
Школи
Українська Повстанча
Ліси
Преса про місто
Політика
Мистецтво
Лінія фронту
Новини
Гостьова книга
Online-Бібліотека

ПОШУК
Для пошуку потрібно
використовувати
не більше одного слова
або його частини







Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Спорт у місті:   Славута футбольна Чемпіонат 2006

Славута футбольна

  Історія розвитку футболу на Славутчині припадає на середину двадцятих років. Саме тоді із солдатів та офіцерів-прикордонників, була створена перша футбольна команда, назва якої з 1928 року була "Динамо". В її ж роки і було побудовано перше футбольне поле в дуже гарному і мальовничому місці - колишньому парку князів Сангушків. Зараз це парк культури та відпочинку їм. Ф. М. Михайлова.
   В липні 1929 року в місті Києва проходило перше Всеукраїнське свято спортивного товариства "Динамо". Сюди з’їхались десять найкращих команд із усіх лист України - Харкова, Одеси, Полтави, Дніпропетровська, Донецька. Честь західного регіону нашої країни товариства "Динамо" представляла команда прикордонників нашого міста. Ось що було надруковано в газеті "Вечірній Київ" від 22 серпня 1989 року на честь 60-річчя першого офіційного матчу нашої найулюбленішої команди країни, володаря Кубка Кубків Європи та "Суперкубка Європи", - київського "Динамо".
   Перший матч "Динамо" зіграло в липні 1929 року на всеукраїнському святі товариства "Динамо" а одноклубниками м.Славути і перемогли з рахунком 16:0". Хоч славутчани програли, але ми, вболівальники футболу, повинні бути горді, - тільки за те, що наші земляки-футболісти були першою командою суперником, офіційною для київського "Динамо".
   На початку 50-х років, футбол на Славутчині набуває все більшої популярності. В цей час в чемпіонаті Хмельницької області від м.Славути виступає чотири команди колективів фізкультури. Зокрема це команди заводу ЗБК, чавунно-ливарного заводу (нині РМЗ), толевого заводу, паперової фабрики.
   В повоєнні роки футбол був дуже популярний серед уболівальників. На командних іграх, чемпіонатах області в нашому місті збиралось більше як 1000 глядачів. На той час одними із кращих гравців були Тищук Віктор, Усатюк Анатолій, Клімент’єв Віктор, Главацький Анатолій, а також молоді: Перуцький Олександр, Нагорний Леонід, Лавренюк Владислав, Тумаш Борис, Гарбар Іван, Тюпкін Валентин.
   Пік популярності футболу, як в нашому місті, так і по всій Україні припадає, мабуть, на 60-і роки. В 1960 році збірна СРСР стає вперше чемпіоном Європи Вперше, з початку проведення чемпіонату СРСР у 1936 році, Чемпіоном Союзу у 1961 році стає не московська команда, а київське "Динамо". Кияни стали чемпіонами і в 1967-68-69 роках. Вся Україна тоді співала:
   "Всюди буйно грає київське "Динамо".
   В цей час, дякуючи керівникам заводів ЗБК Пуркіну Михайлу Олексійовичу, та РМЗ - Шеруділлу Олександру Олександровичу - команди цих колективів виступають в чемпіонаті області, і виступають гідно. Протягом 1964-1969 років ці команди в обласних змаганнях не опускались нижче 5-го місця. Одними із кращих гравців на той час були: Юрій Тушкевич, Віктор Хамінов, Георгій Пазюрич, Павло Шелестюк, Валерий Лісовий, Віктор Степанюк, Анатолій Гусанов. Під керівництвом тренера Дмитра Бавчука (нині покійного) молодіжна команда "Вимпел" в 1967 році приймала участь у Всесоюзному турнірі в м. Тбілісі.
   Під кінець 60-х років честь міста Славути на обласних змаганнях захищала команда "мотор" колективу фізкультури РМЗ, яку очолював тренер Анатолій Ларічев та товариство "Спартак".
   В 70-х роках розвиток футболу на Славутчині приходить в занепад як в колективах фізкультури, так і в юнацьких командах.
   В 1973 році закривається відділення футболу в ДЮСШ, а замість нього відкривається відділення велоспорту, помилку виправляють тільки наприкінці 70-х років, коли знову тренером в ДЮСШ призначають Степанюка Віктора Івановича, тренера по фугболу до 1986 року. З 1986 року на даний час він є директором ДЮСШ. Завдяки йому футбол на Славутчині набуває піднесення. На початку 80-х років після 9-ти річної перерви команда колективу цикорієсушильного заводу взяла участь у чемпіонаті області по першій групі, і, не програвши в сезоні жодного матчу, стала чемпіоном області. Небувалий спалах зірок славутчан-футболістів відбувся на той період: Заєць Борис, Вакульчук Георгій (нині покійний), Андрощук Руслан, Ковтонюк Володимир (нині покійний), Нейман Михайло, Муравський Володимир, Гусанов Анатолій, Черняк Вячеслав, Рехміцький Олег. Особливо хочеться відмітити Юзву Валентина, який у складі збірної України в 1981 році став чемпіоном Всесоюзного турніру "Переправа". Це був один із найбільших успіхів в історії футболу славутчан.
   В цей же час у складі юнацької збірної області грають вихованці тренерів Степанюка В.і. та Зайця Б.В.: Чорниш Олександр, Ящук Олег, які стають дворазовими чемпіонами України.
   Футбол на Славутчині в ці роки прогресує. І свідченням тому - місцева футбольна команда "Славутич" в 1993 році бере участь в першому чемпіонаті України з міні футболу у вищій лізі. Щоб прийняти участь в цих змаганнях, славутчани проходять тривалий тернистий шлях. Починаючи з 1992 року вони перемагають команди з Львова, Івано-Франківська, Луганська, Херсона, Рівного. Завдяки тодішньому меру міста Душкевичу Петру Андрійовичу два сезони наша команда виступала у вищій лізі чемпіоната України і тільки за браку коштів вимушена була припинити участь в таких. престижних змаганнях. З самого найкращого боку тоді проявили себе наші гравці: капітан команди Мінко Євген, Ящук Олег, Голуб Микола, Печеннік Сергій, Ринько Ігор, Вознюк Сергій та інші.
   Історія футболу Славутчини на цьому не закінчується. Я вірю, що найкращі часи ще попереду у нас з вами, шановні шанувальники найпопулярнішої гри на планеті. Я прошу пробачення, що не назвав усіх імен і прізвищ, які по праву могли б бути в цій моїй статті, тих людей, які внесли сяй внесок в розвиток футболу Славутчини. Проте, мені хотілося б особливо відзначити нападаючого 80-х років в Леончука Віктора, який протягом десяти сезонів своєю грою приносив насолоду уболівальникам. Славутчани, ходили на стадіон заради нього, аби знову і знову побачити красиво забиті у ворота суперників голи, яких він провів більше 100. Як на мене, це найкращий гравець усіх часів Славутчини.
   У якому ж стані знаходиться футбол у нашому місті нині?
   На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23. 06. 97 р. 600 "Про цільову комплексну програму розвитку футболу в Україні на 1997-2002 роки" - відповідна програма була прийнята і в Славуті. Основною метою і завданням цієї програми є сприяння розвитку футболу в місті. В ДЮСШ є відділення футболу, де працює три тренери і займається понад 200 дітей. Вже стало традицією під час літніх канікул проводити наймасовіші змагання серед дітей та підлітків за місцем проживання на приз клубу "Шкіряний м’яч" серед трьох вікових груп. Тільки в цьому році в цих змаганнях прийняло участь 22 команди, а в спартакіаді школярів - 24.
   Футбол - це найулюбленіший вид спорту серед виробничих колективів фізкультури. В цьогорічних змаганнях на кубок міста серед колективів фізкультури брали участь 14 команд. А фінальна гра між командами руберойдового заводу та фірми "Прогрес" виявилась цікавою і захоплюючою. Тільки в самому кінці гри футболісти фірми "Прогрес" забили переможний м’яч і здобули перемогу з рахунком 3:2, а з нею і кубок.
   Дуже популярний в нашому місті міні-футбол. І це не дивно - адже славутчани в свій час виступали в чемпіонаті України у вищій лізі і виступили досить успішно. Глядачі вщент заповнювали трибуни спорткомплексу.
   В цьому році наша місцева команда "Споліеласт" при підтримці голови правління руберойдового заводу Володимира Миколайовича Шандри посіла друге місце в чемпіонаті області з міні-футболу, програвши у фіналі лише команді "Імідж-Університет" з м. Хмельницького. Завдяки підтримці В.М.Шандри після дворічної перерви, славутчани знову мали нагоду виступити у чемпіонаті Хмельницької області на великому полі. Зігравши 18 ігор, наша команда здобула 17 очок і зайняла 9 місце. Розумію, що деякі уболівальники незадоволені таким виступом, але повірте мені, що при такому матеріальному стані команди годі було розраховувати на кращий результат...
   Закінчується 1999 рік. Вже через два місяці старту в новий сезон - чемпіонат області з міні-футболу 2000 року. Тож дуже хотілося б, щоб нашу місцеву команду підтримував не один тільки голова правління руберойдового заводу В.М.Шандра, а й інші керівники міста.
  
  
А.КУЗЬМІНЧУК, завідуючий відділом з фізичної культури і спорту Славутського міськвиконкому.
  
  "Славутчина" N48 (467) субота, 4 грудня 1999р.