Мiсто Славута

  Швидкоплинна Горинь несла свої води через Славуту на Стригани. А на лівобережжі між містом і селом красувалися й усміхалися сонцю смарагдові мішані ліси неповторної краси та таємничості. Зовсім поруч у широкій річковій долині, багатій різнотрав'ям, перешіптувалася черемха з ліщиною. Князь Роман Станіславович Сангушко серед своїх численних лісових масивів чомусь був найбільше закоханий у цей неповторний куточок живої природи, який місцеві жителі ще з незапам'ятних часів назвали Чорним лісом. У вільний час приходив він у ці місця помилуватися природою, порибалити вудочкою на Горині. І ніхто не знає, коли в нього народилась думка зробити у цьому місці звіринець. Ліс площею понад 12 квадратних кілометрів був обнесеним дерев'яною загорожею висотою до чотирьох метрів. Із Біловезької пущі були закуплені по п'ять пар оленів і посів; дикі свині, кози та інші звірі тут уже водилися. Лісова охорона пильно стежила за тим, щоб не траплялося випадків браконьєрства. Місцеві мисливці - Нікітчуки із Крупця, Панчуки із Стриган -інколи перехитровували князівську охорону: відривали одну із жердин загорожі у якомусь непомітному місці, і тварини ставали здобиччю мисливців. Таке хитромудре полювання проводилось у місячні ночі холодної пори року.
  Про те, що Росію з початком першої імперіалістичної війни чекають важкі випробування, Роман Станіславович знав, бо був людиною досить освіченою. З болем у серці зустрів звістку про початок революції і усвідомлював її трагічні наслідки для нації та неминучість громадянської війни. І ось він якось свого коваля Туніцького Войцика попросив змайструвати металевий сейф. Пізньої осінньої пори вночі із князівського господарства у Славуті в напрямку Чорного лісу виїхав кінний екіпаж. Коні везли сейф, а у ньому були найдорожчі князівські реліквії. Князем ще раніше було підготовлено місце схову для них. Хто допомагав князю у цім таємній операції, нікому невідомо.
  Про таємницю князівського скарбу чув, коли ще був зовсім малим від свого діда Купріяна, а оце зовсім недавно від жителя села Крупець Василя Михайловича почув цю ж саму оповідь про князівський скарб.