Мiсто Славута

  Одним з найважливіших питань, що постають перед кожним дослідником-істориком, що займається історією окремих регіонів України, є питання про кінцеву мету свого дослідження. На відміну від краєзнавця, який працює лише над вузькою часто-густо локальною темою, відірваною від загальнодержавних та загальноукраїнських соціальних, культурних, політичних та економічних процесів, дослідник-історик намагається у своїх дослідженнях провести чіткі паралелі між подіями, що відбувалися як на терені досліджуваного регіону, так і по всій Україні. Отже, історик намагається вибудувати загальнодержавну концепцію розвитку нашої країни, показати на прикладі окремих її регіонів як формувалася та розвивалася Україна. З огляду на таку важку, але шляхетну мету досліднику-історику часто доводиться залучати до свого дослідження матеріали та джерела з історії інших теренів України. Матеріали, які можуть дати загальні уявлення про ті процеси, що відбувалися в регіоні. Для прикладу, відомо що у 1649 р. через терени сучасної Славутчини, в районі теперішнього села, а тоді містечка Киликиїв, пройшли загони козацького полковника Кривоноса. Пізніше тут відбулася битва козаків з польським військом. Але! Чому козаки йшли саме біля Киликиєва? Чому не біля Славути, де проходив т.зв. "південий торговий гостинець", чи не біля Корця, де проходив т.зв. "київський торговий гостинець"? Жодне з краєзнавчих досліджень не дає на це відповіді. Адже для цього необхідно досконало розбиратися в стратегічних намірах та політичних цілях гетьмана Богдана Хмельницького.
  Або ще приклад. Відомо що у 1880-х рр. підприємства Славутчини були на межі банкрутства, не працювали по півроку. Але хто дасть відповідь - чому? Що призвело до цієї економічної кризи? Для відповіді необхідно провести історичні паралелі з економічною історією тодішньої Російської імперії.
  До речі, власне з цією метою - провести паралелі між історією Славутчини, як окремо взятого регіону та загальною історією нашої держави - у січні 2003 року відбулася конференція "Сангушківські читання". Адже якби організатори конференції - громадсько-політичне об'єднання "Демократична Славутчина" - зосередили свою увагу лише на історичних проблемах пов'язаних з м. Славутою та діяльністю князів Сангушко, як їм закидує шановна п. Альбертина Ковальчук, то конференція не досягла б поставленої перед нею мети, а власне показати та охарактеризувати історію нашого регіону через призму загальнодержавної історичної ідеї, виявити ті соціальні, культурні, політичні та економічні чинники, що справили колосальний вплив на розвиток цілої України і її складової частини - Славутчини. Більш того, нічого нового конференція базована на вимогах таких місцевих псевдокраєзнавців принести у скарбницю української історії не змогла б, адже не секрет, що дослідженням виключно історії розвитку та діяльності роду князів Сангушко не займається жоден професійний історик, а що вже казати за історію м. Славута. У той же час обидві ці теми простежуються у дослідженнях загальноукраїнського характеру. Наприклад, тема економічного розвитку Славутчини у XIX ст. простежується у дослідженнях декана гуманітарного факультету Національного університету "Острозька Академія" канд.іст.наук В.Павлюка. Проблеми культурної та політичної діяльності роду князів Сангушко у своїх дослідженнях торкаються канд.іст.наук. Н.Черкаська та О.Карліна, докт.іст.наук. Г.Бондаренко. Однак ще раз підкреслимо, що дані дослідники використовують, так би мовити, славутську тематику лише для того, щоб показати характерні риси розвитку загальної історії України.
  Тому мені хотілося б поставити перед славутчанами питання. Що нам потрібно: вузький та обмежений регіоналізм, замкнутість лише на своїх внутрішніх проблемах, а отже поступова стагнація і у гіршому випадку деградація? Чи, можливо, державна ідея, історія нашого міста як складової частини загальнодержавної історії?

  В.Берковський