Google




Мiсто Старокостянтинiв






Православна Церква України


Авторська сторінка:   Вступ Рецензії Про рідну Славуту Славута - Волинський Манчестер Інвентарні описи Заславля, Славути, Шепетівки Перша згадка про Славуту Інвентарні описи північної Хмельниччини Видавнича справа Сангушків Архіви про Славутчину Історія і демографія Славутчини Декілька моментів з історії Славутського конезаводу Про що повідав архів Сангушків Національно-визвольна боротьба на Славутчині До питання джерельної забезпеченності Славутчини Славута в 1633-1863 Освіти на півночі області Славутський музей - погляд у сучасність Історія м. Славута: рефлексії над матеріалами. Славута - резиденція Сангушків Голодомор 1932-1933 рр. Голод 1932-33 рр. в прикордонній смузі УРСР Репресії в переддень Голодомору Колективізація на Славутчині Життя в окупації Йшли в ліси, партизани? Рецензія Загін ім.Михайлова

До питання джерельної забезпеченності історичних досліджень на Славутчині

   Однією з найактуальніших проблем сьогоднішньої історичної науки, у тому числі й історичного краєзнавства, є введення до наукового обігу нових джерел з історії як держави, так і певного регіону зокрема. Дослідження історії розвитку Славутчини, порівняно з історичними пошуками у інших районах нашої області, знаходяться чи не в найгіршому стані. Причиною цього є відсутність достатньо розробленої джерельної бази, а також повної історіографічної підтримки.
   Період XVI - XVII ст. є одним із найцікавіших в історії нашого краю. Поряд з тим, що у цей час територія району належала наймогутнішим шляхетським родам України (Заславським, Корецьким, Острозьким) тут відбувалися події 1591-1596 рр., події визвольної війни 1648-1654 рр. Крім того, даний період є достатньо забезпечений джерелами у фондах архівів та відділів рукописів академічних бібліотек. На жаль, якщо у сучасних історичних дослідженнях розвитку Славутчини і використовуються якісь довідкові джерела, то це, як правило, джерела архівів. Щодо комплексу матеріалів відділів рукописів академічних бібліотек, то вони залишаються майже нерозглянутими.
   Одну з найбільших колекцій документальних джерел з історії Волині, у тому числі і Славутського району, зберігає на сьогоднішній день відділ рукописів Львівської Наукової Бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України. У ньому зберігається більше 112000 джерельних матеріалів, зосереджених у 231 архівному фонді.
   Найцікавішим та інформаційно важливим для дослідження історії Славути і Славутчини є фонд N91 - фонд Сигізмунда Люби-Радзимінського. Документи, зосереджені у даному фонді, представляють собою оригінальні джерела XVI - XIX ст., що стосуються історії Волині, і написані польською, латинською, українською та російською мовами. Згідно з інвентарем даного фонду, складеним у 1919 р., усі документи фонду поділено на 5 частин: а) пергаментні документи; б) рукописи; в) актові документи; г) листи та автографи; д) документи родини Люба-Радзимінських. У загальному - це більше 500 одиниць зберігання. У нашому невеликому дослідженні ми зосередимо увагу лише на частині Б з фонду N91.
   Тут зберігаються документи та копії документів, зроблені автором архіву, що відзначаються своїм рукописним характером. Це - суммаріуші (збірки коротких витягів-регестів із документів), судові записи, документи господарчого та фінансового характерів, історико-літературні описи, геральдичні та генеалогічні записи, місцелянеа (збірки оригінальних документів). Найбільш цікавими для дослідників історії нашого краю є суммаріуші, оскільки у них зберігаються згадки про документи, яких на даний час уже не існує, тобто, вони були втрачені чи знищені з якихось причин у XVII - XIX ст.
   Наприклад, у суммаріуші з луцьких актів земських від 1489 р. до 1773 р. було нами віднайдено записи, що стосувалися історії нашого району: у 1581 р. князь Острозький скаржиться на мешканців міста Берездова, що побили купців з Острога. У 1644 р. в результаті земельного спору згадуються такі села як Радошівка та Воля Радошівська. У 1650 р. виникла судова справа між п.Єловицьким та євреями з м. Берездова про незаконне стягнення мита з товарів п.Єловицького. У 1655 р. п.Єзнілов починає судовий процес проти п.Вилежинського, який напав та пограбував село Манятин (Радз.- Ф.91.- Од.зб.62/11.- Арк.131 зв.,190-193). Тобто основна маса документів з історії Славутчини стосується судових процесів між шляхтою, міщанством та духовенством. Саме в цьому полягає основна складність у використанні історичних джерел, адже, наприклад, із 7000 записів вищевказаного суммаріуша славутських населених пунктів стосується лише 20 записів. Однак, вони дозволяють відтворити соціально-економічну, політичну та культурну ситуацію на Славутчині у XVI - XVII ст. Наприклад, у 1658 р. в Клепачах з місією побували монахи Жидичинського капітулу. У 1644 р. с.Радошівка було віддано князем Корецьким князю Чарторийському за борги. У 1667 р. с.Сьомаки було надане у вічне володіння п.Камінецькому (Радз.-159/111-5 ч.1).
   Таким чином: ми маємо відзначити, що фонди відділу рукописів бібліотеки ім.В.Стефаника є неоціненним джерелом інформації з історії Славути та Славутського району.
  
  Берковський В.Г.
  Трудівник Полісся. - п'ятниця 16 березня 2001.- N11.