Місто
Район
ТП "Край"
Дослідження
Візитка міста та району
Бібліографія
Проект "джерела"
Презентація
Голодомор 32-33
ОУН на Славутчині
Джерела з історії
Геральдика
Карти
Нетішин
Нетішинський музей
Села району
Пам'ятки Славутчини
Статті про місто і район
"Сангушківські читання"
Славута військова
Авторська сторінка
Історія міста в фото
Малюнки Н.Орди
Славутчани
Храми
Школи
Українська Повстанча
Ліси
Преса про місто
Політика
Мистецтво
Лінія фронту
Новини
Гостьова книга
Online-Бібліотека

ПОШУК
Для пошуку потрібно
використовувати
не більше одного слова
або його частини







Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Авторська сторінка:   Вступ Рецензії Про рідну Славуту Славута - Волинський Манчестер Інвентарні описи Заславля, Славути, Шепетівки Перша згадка про Славуту Інвентарні описи північної Хмельниччини Видавнича справа Сангушків Архіви про Славутчину Історія і демографія Славутчини Декілька моментів з історії Славутського конезаводу Про що повідав архів Сангушків Національно-визвольна боротьба на Славутчині До питання джерельної забезпеченності Славутчини Славута в 1633-1863 Освіти на півночі області Славутський музей - погляд у сучасність Історія м. Славута: рефлексії над матеріалами. Славута - резиденція Сангушків Голодомор 1932-1933 рр. Колективізація на Славутчині Життя в окупації Йшли в ліси, партизани? Рецензія Загін ім.Михайлова

Славутський музей - погляд у сучасність

   Напевне, кожен із славутчан з гордістю може сказати, що на відміну від інших міст і містечок Хмельницької області, Славутський історико-краєзнавчий музей має одну з найкращих експозицій, інтер'єрний вигляд тощо. Але чи так це насправді?
   Починаючи огляд експозиції нашого музею, слід відзначити, що під час їх формування було порушено ряд норм музеєзнавства. Зокрема, не дотримано основних експозиційних вимог, а саме наукового рівня та актуальності експонатів. Майже повністю відсутнім є огляд періоду від найдавніших часів до початку нашого століття.
   Подив та сум викликають ті суттєві помилки, що кидаються в очі в тематичних стендах. Наприклад, експонується "крем'яний відбійник періоду неоліту". Але, певно, той, хто складав цю експозицію, недостатньо або взагалі незнайомий з основами археології та фондової справи, оскільки в експонатному покажчику відсутні точні хронологічні рамки. Не вказано також, до якої з археологічних культурних груп чи типів відноситься даний мікроліт. Й головне, згідно із типологізацією археологічних знахідок - знарядь праці - це навіть не відбійник, а кам'яна сокира-молот. Іншою помилкою є визначення експонату із написом "серпи крем'яні", в той час як це крем'яні вкладиші до серпів.Див.: Пассек Т.С. Периодизация трипольских поселений//МИА СССР.- 1949.- 10; Телегін Д.Я. Мезолітичні пам'ятки України.- К.,1982.
   Значним порушенням норм формування експозиційних стендів вважається також змішане експонування археологічних пам'яток давнього періоду історії Славутчини та періоду XVII - XVIII століть. Особливо слід виділити відсутність тематичного стенду з періодів Київської Русі та Литовсько-Польської доби, відсутність археологічної карти району.
   Недостатньою видається й експозиція, присвячена періоду життя та діяльності князівської родини Сангушків, оскільки відсутнє головне: генеалогічна таблиця роду, його герб, карта князівських володінь на Славутчині. Дивимось, зокрема, на фото князя Р.В.Сангушко з племінниками й відразу виникає питання: із якими саме? Чи, наприклад, фотокопія "Історико-статистичного опису церков та приходів Волинської єпархії", під якою не вказано автора та рік видання. Напевно вважається, що такі факти має знати кожен? І чому ігноруються факти існування на теренах нинішнього Славутського району володінь інших князівських родів - таких як Яблоновські, Любомирські, Потоцькі?
   Переходячи до експозиції, що висвітлює період 1900 - 1939 рр. в очі відразу кидається бюст "вождя пролєтаріату" В.І.Леніна-Ульянова, який невідомо що символізує; також не вказано, звідки він потрапив до музею, яка його історія і т.д.
   Під час формування стенду, який стосується земельних справ району у 1930-х роках, було порушено норми формування експозиції: висота стенду менше одного метру, а має бути більше. Тому відвідувачу музея доводиться нахилятися майже до підлоги щоб хоч щось прочитати на цьому стенді.
   Найбільш повноцінно та цікаво висвітлено в музеї період Другої Світової війни на території Славутчини. Але дивує тут, що знову ж таки не виконано норм музейної справи. Ці порушення базуються на російськомовних покажчиках до експонатів ( за вимогами має бути українська та англійська чи російська), відсутність класифікації та типологізації зброї, що експонується, а також вказівки місць її знаходження.Див.: Мезенцева Г.І. Музеєзнавство.- К.,1980 ; Бондар П., Мезенцева Г. Нарис музейної справи.- К.,1959
   Й, наостанок, слід зауважити, що прийшов час відкрити експозиції, що описують події сталінського геноциду 1930-х років та знищення населення Славутчини в роки Другої Світової війни.
   Таким чином ми, здається, чітко окреслили ті проблеми, що стоять перед Славутським музеєм. Залишається чекати їхнього вирішення.
  
  В.Г.Берковський, м.Славута
  
  Трудівник Полісся.- п'ятниця, 28 липня 2000р.- N57(10306)
  
  Від редакції:
  Віримо, що молодий автор дійсно окреслив дещицю проблем, які накопичились в нашому музеї за останні дисяліття. Природньо, проблеми є: адже так склалось, що керівники музею мали і мають вищу освітянську освіту, але не були професіоналами саме музейної справию Хоч і вкладали в роботу душу... Зауважимо, що оклад директора музею настільки мізерний (122 грвн.), що ніхто із місцевих істориків не виявив свого часу бажання зайняти цю посаду. Скажемо, що міг би й шановний автор цієї та інших публікацій на історичну тематику внести особисту лепту в справу розбудови Славутського музею: пропонувалась йому посада молодшого наукового співробітника. Чому ж відмовився? Незайвим буде заклик до всіх, хто любить наш край і його історію, допомогти матеріалами і конструктивними порадами щодо покращення і осучаснення музейних експозицій.

  Коментар

  Від автора статті
  Прочитавши вище вказане звернення від редакції, я був, чесно кажучи, досить здивованим з декількох причин. По-перше, пропозиція обійняти посаду молодшого наукового спіробітника ніколи мені не надходила. Лише один раз редактором цієї ж газети пані Вірою Мальчук у мене було запитано, чи не погоджуся я на працю в музеї. Але, шановні критики з редакції, пані Віра Мальчук не вирішує питання кадрового забезпечення музею. Інших же пропозицій до мене просто не надходило.
   По-друге, кому з професійних славутських істориків пропонувалася взагалі посада молодшого наукового працівника? Нікому! Пропонувалася посада директора музею місцевим краєзнавцям, які не є професійними істориками! Тобто виходить така ситуація: професійним історикам пропонується посада молодших наукових співробітників, а фізикам, філологам, колишнім партпрацівникам і т.д. пропонується посада директора музею!? Як свого часу відзначив один з критиків, посада директора славутського музею - це скоріше синекурна посада. На ній можна відсидітися тим, кому не вдалося отримати посаду в міському чи районному керівництвах.
   Отже, критика з боку редакції для мене особисто є цілком незрозумілою. Здається, що певних особ у редакції цілком влаштовує та ситуація, яка є у нашому музеї. Таким людям подобається, коли на важливі посади обираються непрофесіонали.
  
  В.Берковський,асистент кафедри історії XVI-XVIII ст. Університету М.Кюрі-Склодовської (Люблін, Польща).