Місто
Район
ТП "Край"
Дослідження
Візитка міста та району
Бібліографія
Проект "джерела"
Презентація
Голодомор 32-33
ОУН на Славутчині
Джерела з історії
Геральдика
Карти
Нетішин
Нетішинський музей
Села району
Пам'ятки Славутчини
Статті про місто і район
"Сангушківські читання"
Славута військова
Авторська сторінка
Історія міста в фото
Малюнки Н.Орди
Славутчани
Храми
Школи
Українська Повстанча
Ліси
Преса про місто
Політика
Мистецтво
Лінія фронту
Новини
Гостьова книга
Online-Бібліотека

ПОШУК
Для пошуку потрібно
використовувати
не більше одного слова
або його частини







Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Авторська сторінка:   Вступ Рецензії Про рідну Славуту Славута - Волинський Манчестер Інвентарні описи Заславля, Славути, Шепетівки Перша згадка про Славуту Інвентарні описи північної Хмельниччини Видавнича справа Сангушків Архіви про Славутчину Історія і демографія Славутчини Декілька моментів з історії Славутського конезаводу Про що повідав архів Сангушків Національно-визвольна боротьба на Славутчині До питання джерельної забезпеченності Славутчини Славута в 1633-1863 Освіти на півночі області Славутський музей - погляд у сучасність Історія м. Славута: рефлексії над матеріалами. Славута - резиденція Сангушків Голодомор 1932-1933 рр. Колективізація на Славутчині Життя в окупації Йшли в ліси, партизани? Рецензія Загін ім.Михайлова

Про рідну Славуту

  Словник Географічний Королівства Польського та інших країв слов'янських
  
  Варшава,1889 рік
  
   Славута, фабричне містечко розташоване на обох берегах Горині у Заславському повіті, стан і волость Славутська 1, у 25 верстах на північ від Заславля і стільки ж від Острога, при лінії залізничної дороги сполученням Брест-Київ. Місто має залізничну станцію між Кривином (до якого 14 верст 2) та Шепетівкою (до якої 19 верст). Станція знаходиться на відстані 304 версти від Бреста і стільки ж від Києва.
   Славута розташована посеред обширних лісів, є власністю та резиденцією князів Сангушків, а окрім того, є метрополією розлогих добр цієї родини у Волинській губернії. У 1870 р. тут було 695 будинків, 3259 мешканців, з яких 65% становили євреї 3. У місті розташовувалися - церква, катольцький та євангельський костели, 7 єврейських молитовних будинків, аптека, залога поліційного стану, похоронне бюро, комісар у волостних справах, т.зв. мировий посередник, нотаріус, станції поштова та телеграфна ( до речі, на цих станціях приймалися телеграми російською, польською, німецькою та французською мовами - В.Б) 4. У місті була каса позики ( кредитна каса), що мала капітал у 20 000 рос. рублів. В містечку відбувалися щочетверга торги, а 6 разів на рік - ярмарка.
   Князь Роман Сангушко заснував у Славуті біля 1840 року суконну фабрику, папірню та механічний завод із формовочим та ремонтним цехами. Механічний завод є власністю варшавської фірми "Лільпоп, Рау та Левенштейн". Суконно-шерстяна фабрика з прядильнею дає робочі місця для більш ніж 400 робітників та перероблює щорічно шерсті на 150 000 рос. рублів, причому вартість виробів сягає 400 000 рос. карб. Із загальної кількості виробів 2/3 припадає на чорне сукно, решта - на загальновідоме за своєю якістю сукно нижчих гатунків, наприклад, для бурок славутських. Папірня, чи паперова фабрика, дає до 60 000 пудів паперу щорічно, задовольняє потреби цукрових фабрик у Шепетівці, Креміньчуках та Клебовцях, що належать графам Потоцьким. Під час виробництва паперу до суміші зі шмаття додається 20% волокна місцевого очерету. Крім того, дана папірня виробляє текстуру для криття дахів (руберойд). Механічний завод виготовляє сільськогосподарські знаряддя, парові машини і т.п. на 500 000 рос. карб. щорічно, тут працює біля 200 робітників. Крім того, у Славуті є 3 водяних млини, парова лісопилка, пивна броварня (пивзавод), миловарня та фабрика з виробництва свічок.
   Посеред обширного ринку підноситься ратуша, збудована підковою, навколо якої розташовувалися напівпідвальні магазини. З північної сторони, на узгір'ї, височїє палац Сангушків із прекрасною бібліотекою, а к4олись і картинною галереєю, яка перевезена до Заславля. Поміж картин знаходиться цікава картина, написана правдоподібно Долабеллою, що зображає Жолкевського з Шуйським перед королем Сигізмундом 5. Друга картинак, невідомого художника, зображає гетьмана литовського Романа Сангушко під Улею у 1568 р 6. В бібліотеці, що налічує декілька тисяч вибіркових справ, знаходиться багато рідкісних рукописів, опис яких подав у свій час Т.Стецький ( Волинь.- Т.ІІІ).
   Навколо палацу над Горинню розташований чудовий парк, на межі якого височіє парафіяльний католицький костел в ім'я Святої Дороти, побудований у 1822 році за часів князя Євстафія Сангушко, на взірець костелу у Парижі, з гробами Сангушків. Найдавніший славутський католицький костел був відданий і перетворений на єванегельсько-аугсбургський костел 7. Церква православна також була побудована Сангушками.
   У господарських будівлях до недавна знаходився відомий на всю Європу конезавод арабських коней. Табун нараховував до 800 коней, а керівництво конезаводу разом із стайнею на 50 найкращих племінних коней розташовувалося у Славуті. Під Славутою, у сосновому лісі над Горинню, місцеві лікарі започаткували у 1879 р. заклад лікування кумисом із кобилячого молока. Цей заклад, особливо після того, як головним лікарем став у 1884 р. доктор Добрицький, поступово дістає розвитку, і щорічно усе більше й більше хворих прибуває сюди на лікування. У 1887 р. число хворих перевищило 629 чоловік.
   Славутські землі простягаються з півночі на південь від кордонів новоградволинського повіту та острозького до Подільської губернії, удовжки на 90 верст та завширшки на 30 верст. Загальні розміри славутської території - 200 000 метрів, з яких половину займають орні землі, а решту - луки та ліси, на остані припадає 60 000 метрів.
   Славутські ліси з'єднуються з одного боку з кривинськими лісами, а з іншого - з шепетівськими та полонськими. Північну частину маєтку перетинає київсько-брестська залізнична лінія зі станцією у Славуті, а через середину маєтку проходить поштовий тракт, що спрлучує Острог із Заславлем та Старим Костянтиновом 8. Під адміністративним наглядом усі славутські землі розділено на 3 ключі ( волості): славутську, заславську та білогородську. До славутського ключа належали: Улашанівка, Перемишель, Вачів, Янушівка, Жуків, Пузирки, Дяків, Мирутин, Зубівщина, Сьомаки, Марачівка, Хоровець, Бачманівка, Курчик, Романів, Миньківці, Цвітоха та Варварівка. Ключ заславський складався із поселень Заславль, Любартів, Прилука, Лабази, Сошне, Михля, Більчинка, Мислятин, Клембовка, Васьківці, ПРипутні, Мокрець, ТИшевці, Зубари, Рипки, Щуровці, Міхнов. До білогородського ключа належали: Білогородка, Бележинці, Покошівка, Корниця, Дворець, Тележинці, Подлісці, Досін, Кропивна, Пілки, Чижовка, Бісовка, Сосновка, Гінютки, Сухожинці, Хрестовка, Тарнавка, Кузьминець, Поляхова, Романов, Сморчки, Криворудка, Васьковчики, Кучманівка та Трусилівка 9. Усі вище згадані фільварки ( панські господарські двори) беруть свою назву від прилеглих сіл, з яких кожне має від 30 до 100 і більше селянських хат. Крім того, до славутських володінь належать ще й наступні села: Дятилівка, Ногачівка, Губельці, Пашуки, Дубенка, Романіни, Майдан, Футорек, Хрестова-Буда, Ташки, Сивки, ГОлики, Очеретяни, Понора, Камінка, Васильова Гребля, Радошівка, Путринці, Комини, Хоровиця, Красовка, Івановка, Криволуки, Бельов, Кондратка, Видумка, Топори, Торопчики, Щуровчики, Сосновечка, Закружці, Белкі, Покошівка, Марковка, Припутенка.
   У загальному тепер маєтності складаються з : міста повітового, 3 містечок (Славута, Білогородка, Корниця) та 95 сіл. Католицька парафія заславського католицького деканату має 1 623 прихожанини. Округ поліційний обіймає такі стани: Славута, Жуків, Корчик, Шепетівка. Славута належить до нових міст, принаймні усілякі сліди давнішого існування загинули у часах татарських та козацьких нападів, про які свідчить привілей короля Августа ІІІ, у 1754 році наданий місту 10. Сила даного привілею дозволяла Славуту огородити, запроваджувала право магдубургське, торги щотижневі, а також два річних ярмарки та склад білої руської солі 11.
   Правдоподібно однак закладення Славути віднести до першої половини позаминулого століття. Земля, на якій розташовується місто, належала колись до комплексу маєтностей князів Острозьких. Від половин6и минулого століття Славута була відома своєю єврейською друкарнею ( закритою у 1838 році) 12. В Славуті народилися: письменник Генріх Ржевуський, генерал Мацей Рибінський, художник Володимир Лось (помер у Монахіумі/Мюнхені 3 листопада 1888 року). Описи та зображення Славути і кумисолікарні є можливим побачити у журналах "Тижневик ілюстрований" (1873.- Т.ХІ.- Стр. 316) та "Колосся" ( 776, 827).
  
   ПРИМІТКИ
  
   1. У ХІХ ст. існував досить цікавий адміністративний поділ України: Південно-Західний край - Київське генерал-губернаторство - Волинська губернія - 12 уїздів/повітів - стани/округи - волості/спец. ділянки. Теперішній Славутський район розташовувався у 2 уїздах: Острозькому та Заславському. Існували стани - Аннопольський та Здовбицький у Острозькому уїзді; Славутський - у Заславському уїзді. До Острозького уїзду належали: Кривинська волость, Аннопольська, Здовбицька, Хоровецька волості; до Заславського уїзду - Славутська та Жуківська волості.
   2. Верста дорівнює 1,0668 км.
   3. Що цікаво, за переписом 1897 р. у Славуті проживало 8 454 мешканця, з них євреїв було 4 919. У інших населених пунктах району: Аннополь - 2 197 мешканців, з них євреїв 1 812; у Берездові з 2 687 мешканців євреїв було 1 319 осіб; у Киликиєві з 1 928 мешканців євреїв було 576 осіб. При цьому 13% євреїв займалося виробництвом тканин і одягу, 61 - торгівлею, 11 - обробкою первинної сировини, 15 - іншим.
   4. Крім Славути, телеграми на 4 мовах могла приймати й Кривинська поштова станція.
   5. Автором даної картини і справді був Томаш Долаьелла. Картина зображала засідання сейму за часів короля Сигізмунда ІІІ, де коронний литовський гетьман Станіслав Жолкевський представляв королю взятих у полон московських бояр Шуйських.
   6. Дана картина зображала князя Романа Сангушко під час бою під Улею у 1568 р.
   7. На даний момент не відомо достеменно, хто був засновником цього першого славутського костелу і взагалі, яка його доля.
   8. Тут мається на увазі поштовий тракт 14 з офіційною назвою "Проскурів-Кривин". Крім того слід відзначити, що, окрім Славути, поштові станції були у Крвині, Аннополі, Берездові, Довжках, Жукові, Киликиєві та Крупці.
   9. Перелічені тут фільварки та села належали до володінь князів Сангушко і тому зазвичай включалися до Славутської метрополії князівської родини
   10. Дослівно, це не привілей, а лише підтвердження колишнього привілею і звучить так: "Коли місто, через напади козацькі і татарські, знищене, починає відбудовуватися, тоді дозволяємо йому...". Таким чином, ще раз підтверджується факт першого надання Славуті магдебурзького права у 1633 році, а не у 1754 році як по це твердять місцеві самоуки-дослідники С.Ф.Ковальчук та О.Я.Сапожнік.
   11. На увазі мається не запровадження складу солі як такого, а запровадження права складу. Тобто, за цим правом, купці, що проїзджали через Славуту із сіллю, виробленою у соляних жупах Руського воєводства ( міста Долина, Коломия, Дрогобич), мали обов'язково зупинятися у нашому місті. Крім того, сіль вони могли продавати тут лише місцевим купцям.
   12. Як відзначають М.Балінський та Т.Ліпінський, єврейська друкарня у Славуті була заснована близько 1754 р. і друкувала " окрім релігійних творів, повчальну мирську літературу".
  Переклав та примітки склав В.Г.Берковський
  
  Трудівник Полісся.- п'ятниця 16 лютого 2001.- 7 (10353)