Мiсто Славута

  В статті розглянуто основні заходи радянської влади на теренах прикордонних районів Шепетівської округи (Ганнопільського та Славутського) у період 1928-1931 рр. Звернуто увагу на репресивний характер радянських кампаній з розкуркулення, оподаткування місцевого населення.
  Ключові слова: Славутчина, Шепетівська округа, розкуркулення, репресії.

  Події кінця 1920-х - початку 1930-х рр. мають ключове значення в створенні тоталітарного сталінського режиму. Адже саме в це час остаточно закріплюється системний характер репресивно-каральної дій радянської влади. Боротьба з українським повстанським рухом, інтелігенцією, духівництвом, врешті решт селянством, лише розкручувала маховик репресій в Україні. При цьому зазначимо, що існували певні характерні особливості цих дій викликані регіональною специфікою та неоднозначністю політичної та суспільної ситуації на тих чи інших теренах. Зокрема, перебіг репресій в Східній та Центральній Україні значно відрізнявся від тих же подій на Правобережжі. В той же час, й перебіг цих же подій на теренах Київщини був відмінним від теренів сучасної Хмельниччини та Житомирщини, що залежало від прикордонного розташування останніх. Саме тому метою даної статті є розгляд репресивної політики більшовицької влади у період 1928-1931 рр. на теренах трьох прикордонних районів Шепетівської округи -Ганнопільського та Славутського.
  На кінець 1920-х рр. у суспільних настроях населення прикордонних теренів УСРР в основному панувала недовіра та ворожнеча до радянської влади [3, c.44]. При цьому, найбільш активним прошарком місцевого населення налаштованого доволі негативно проти заходів радянської влади було місцеве вчительство, яке, за повідомленням Інформвідділу ОДПУ, визначалося "недоброзичливим ставленням, а в ряді випадків й активною протидією, шляхом агітації" [1, c.17]. Крім того, за інформацією мобілізаційного відділу Шепетівського окружного військкомату в селах прикордонної смуги "населення вороже ставиться до Рад Влади, попи і куркульня мають значний вплив на населення, в цих селах господарчі кампанії відстають, розвито самогоноваріння … ображені на радянську владу проводять агітацію проти заходів Влади" [4, арк. 17-18]. В цілому ж, згідно загальної оцінки стану досліджуваних теренів у 1928 році, це була "сама небезпечна ділянка України. Небезпечна, і по стану радянського апарату (незадовільна його робота, засміченість ворожим лементом, розвиток зловживань), так і зі сторони усіляких проявів контрреволюції" [10, арк. 1]. Саме тому заходи організовані радянською владою були направлені не лише на придушення селянства, викачування ресурсів, але й на створення специфічної "мирної" смуги вздовж кордону.
  Характерними ознаками впроваджуваної більшовиками політики на прикордонних теренах було застосування широкого спектру репресивних заходів проти місцевого населення. Дані заходи можна поділити на заходи безпосереднього фізичного впливу (арешти, розстріли, висилка, залякування) та заходи економічного впливу (додаткове оподаткування, примусові контракти тощо).
  Розгортання масових репресивних заходів у прикордонній смузі УСРР розпочалося наприкінці 1927 року з заходів покликаних очистити дані терени від ворожого контрреволюційного елементу. В першу чергу, мова велася про ліквідацію колишніх "царських та українсько-буржуазних елементів", а також представників духовенства, що мали значний вплив на селян. Зокрема, прикриваючись тезами про забезпечення охорони кордону, а також загальнодержавної політики по боротьбі з релігією, 15 листопада 1928 року Шепетівський окрвиконком приймає постанову про позбавлення виборчих прав представників духовенства (православного, католицького, єврейського та інш.) [2, с.10].
  Наступним кроком більшовицької влади стала чистка власних партійних рядів від тих хто сумнівався в лінії партії. Як результат, вже у березні - квітні 1929 року на теренах Славутського району розпочинається підготовка до чистки радянського апарату від контрреволюційного елементу. Зокрема, у квітні 1929 року на Ганнопільських районних партійних зборах було піднято питання про задачі та методи чистки партійних рядів, підготовлено вказівки щодо її проведення [8, № 6, с. 50 ]. В першу чергу під чистку потрапляли представники інших партій, особи прихильно налаштовані до місцевого населення.
  Терор проти духовенства, вчительства, партійні чистки створили сприятливі умови до виконання основного завдання радянської влади наприкінці 1920-х років - наступу та знищення заможного селянства. На теренах Ганнопільського та Славутського районів наступ на куркуля розпочався у 1929 році. Так, секретар Ганнопільського райкому КП(б)У у своєму звіті за 1929 рік зазначав, що для боротьби з куркулем районний партійний актив півтора тижні, в березні - квітні, провів на селах застосовуючи "бойкот кулака, чорні та червоні списки" [8, № 6, с. 51], заходи морального тиску на родини куркулів.
  Враховуючи, що дані заходи, як на теренах Шепетівської округи, так і в цілому по всій Україні, бажаних результатів не дали, вже на початку 1930-го року дається старт масовій операції з виселення куркулів. Так, 13 січня 1930 року, заступник голови ДПУ УСРР К. Карлсон у своїй доповідній записці щодо проведення репресивних заходів щодо куркульства, зазначив обов`язковість включення до районів звідки мали виселити весь "антирадянсько-куркульський та контрреволюційний елемент" терени усіх прикордонних округ [8, № 13, с. 60].
  Відповідно, наприкінці січня 1930 року, в Шепетівці відбулося позачергове засідання бюро окркому КП(б)У в справі впровадження міроприємств з ліквідації куркуля як класу. В першу чергу, було погоджено звернення ОДПУ щодо арешту 500 осіб, записаних до кола організаторів контрреволюційних дій, а також виселення поза межі України 800 куркульських дворогосподарств. Наступним заходом мало стати складення списків селян, що мали бути розкуркулені [18, арк.1]. При цьому, за основу таких списків необхідно було взяти персональні поіменні списки куркулів розроблені ОДПУ [19, арк.17]. Так, по Славутському району нараховано було 232 т. зв. "куркульських господарства". Зокрема, в селі Бараннє - 15, Варварівка - 12, Головлі - 10, Дідова Горі - 11, Колом`є - 7, Комарівка - 2, Корчик - 37, Кривин - 10, Крупець - 18, Миньківці - 25, Нетішин - 20, Перемишель - 6, Полянь- 14, Сільце - 4, Стригани-Ріпище - 4, Улашанівка - 16, Хутір - 21 [1, с. 19].
  Безпосередні арешти та виселення з теренів Славутчини розпочалося після надходження на місця наказу ДПУ УСРР № 42167 від 07 лютого 1930 року. Одне з перших положень даного наказу звучало, як необхідність очищення території України від активних контрреволюційних, куркульських та білогвардійських елементів шляхом ув`язнення до концтаборів та застосування до найбільш злісної та активної їх частини фізичного знищення [8, №16, с. 64]. З цією метою в Шепетівській окрузі було створено Оперативну трійку, яка розробила детальний план проведення операції із виселення куркульства. З метою попередження та ліквідації можливих заворушень в допомогу місцевим працівникам ОДПУ було направлено Славутський прикордонний загін, а також армійські підрозділи особливого призначення [11, арк. 28-29]. Як результат, вже 20 лютого 1930 року, до Шепетівського окркому КП(б)У звертається Ганнопільський райком КП(б)У з проханням дати дозвіл "приступити до ліквідації куркуля як класу" [17, арк. 28]. Щоправда, у цьому проханні було відмовлено, оскільки округа не мала достатніх людських ресурсів для вивезення куркулів з Славутського та Ганнопільського районів. Тим не менше, вже на початку березня по теренах Славутського та Ганнопільського районів розпочалися арешти підозрюваних у нелояльному ставленні до радянської влади та виселення куркульських родин. З цією метою, наприкінці лютого 1930 року, терени всіх районів було розбито на окремі оперативні дільниці. До обов`язків даних дільниць було включено не лише обов`язки з контролю за проведенням антикуркульської операції, але й розробка та впровадження заходів з ліквідації масових антибільшовицьких виступів місцевого населення [12, арк. 28]. З цією метою було мобілізовано понад 200 осіб партійного активу, які окрім пропагандистської роботи займалися виявленням інформації про можливих організаторів селянських заворушень [7, арк. 99].
  Антикуркульська операція радянської влади викликала повстання селян на теренах досліджуваних районів - т.зв. "волинки". Однак, в результаті швидкого реагування оперативних груп ОДПУ, Славутського та Ямпільського прикордонних загонів на кінець березня 1930 року повстання в Славутському, Ганнопільському та інших районах Шепетівської округи було придушено (арештовано 292 особи, вбито - 26, поранено - 62) [8, № 28, с. 84; 13, арк. 11]. Так, 24 березня 1930 року заступник голови ДПУ УСРР К. Карлсон доповідав, що "усі виступи в прикордонній зоні ліквідовані… Органи ДПУ приступили до масового вилучення куркульства та контрреволюційного елементу" [9, арк. 140]. З цією метою села округи було поділено на 2 групи. До першої групи віднесено села де безпосередньо відбувалися селянські повстання і які оточувалися військами (по Славутському району це села Нетішин, Солов`є, Сільце, Хоровиця), до другої групи - усі інші села, що розташовувалися на відстані 6-10 км від центрів повстання [6, арк. 45, 45зв.].
  Придушення селянських виступів дозволило радянській владі повернутися до виселення куркульства з прикордонної смуги. Так, 11 серпня 1930 року, Славутським райкомом КП(б)У було затверджено спеціальну інструкцію для уповноважених з організації радянських кампаній/заходів на селі. Даною інструкцією, крім усього іншого, передбачалося організувати і провести висилку куркульства із села [16, арк. 13]. Як результат, 19-20 жовтня 1930 року Ганнопільський та Славутський райкоми КП(б)У звітують про завершення висилки усіх запланованих куркулів [14, арк. 164-164зв.; 16, арк. 77]. Однак, незважаючи на цей факт, висилку куркульства було продовжено до 2 листопада [5, арк. 10]. Особливо відзначилися при переведенні висилки військові підрозділи місцевих прикордонних застав [16, арк. 80].
  Поряд з розкуркуленням важливим елементом репресивного тиску на селянство стала податкова політика, яка складалася з кількох елементів - а) обов`язкових планових завдань по хлібоздачі з розкладкою на село за принципом самообкладення; б) контрактаційних договорів. При цьому на сільські ради покладався обов`язок штрафувати, у межах п`ятикратного розміру вартості тих господарів які відмовлялися здавати зерно за завданням сільських сходин. При цьому якщо у боржника не було коштів на сплату штрафу конфіскували його майно. Що більше за груповий опір розкладці або ухилення від продажу зерна після накладення штрафних санкцій тягло за собою повну конфіскацію майна та депортацію засуджених до Сибіру. Більш того, аби створити ще більшу соціальну напругу на селі, була прийнята постанова згідно якої чверть надходжень від стягнень або продажу майна з торгів перераховувалась у фонди кооперування та колективізації бідноти. Тобто фактично було створено прецедент за яким місцева влада була особисто зацікавлена в як найбільших депортаціях та конфіскаціях, оскільки це приносило їм значні матеріальні та фінансові вигоди.
  Характерною рисою даних заходів стало те, що хоч чинним законодавством й передбачалося, не обкладення колгоспників податками, на місцях ситуація виглядала по іншому. Наприклад, 17 вересня 1930 року, на засіданні Ганнопільського райкому КП(б)У приймається рішення домогтися, як від селян-одноосібників, так і від селян-колгоспників "взяти участь у самообкладенні" податками. З цією метою фракції Ганнопільського райвиконкому мали підготувати списки і розіслати їх по селах [15, арк. 27-28]. Супроти тих же, хто відмовлявся від самообкладення мало бути застосовано методи адміністративного тиску - "заходи бойкоту, громадського заплямування, вивішування списків на чорну дошку тощо" [16, арк. 377]. В цей же час приймається рішення щодо до обкладення податками тих куркулів, які ще залишилися на теренах району. Наприклад, згідно рішення Славутського райкому КП(б)У в с. Вачів дообкладено податками було 7 селянських родин [5, арк. 7]. Більш того, за рішенням місцевої політичної влади саме заможно-куркульські господарства мали виконати додаткові завдання по хлібозаготівлі. Наприклад, в жовтні 1930 року, за рішенням Ганнопільського райкому КП(б)У додаткове завдання з хлібозаготівлі у розмірі 60 тис. пудів мало бути виконано виключно силами куркулів [14, арк. 161-162].
  Підсумовуючи зазначимо, що попри усі репресивні заходи більшовицькій владі не вдалося докорінно переламати ситуацію не лише в прикордонних районах Шепетівської округи, але й по цілій Україні. Як результат, вже з кінця 1931 року в життя впроваджується найжахливіший метод масових репресій - голодомор. Власне у результаті голодомору було остаточно знищено протидію українського селянства політиці радянської влади.

  Список джерел та літератури.

  - Берковський В.Г. Колективізація та Голодомор на Славутчині: передумови та перебіг подій // Колективізація та голодомор на Славутчині. Збірник документів / упорядкування, передмова та коментарі В. Г. Берковського. - Київ-Хмельницький: ПП Цюпак А.А., 2013. - С.17
  - Бюлетень Окружного Виконавчого комітету рад Шепетівщини. - Шепетівка, 1928. - № 4. - С.10.
  - Вавринчук М.П. Колективізація на Хмельниччині: планові завдання, особливості впровадження, реакція населення /М.П.Вавринчук // Геноцид: Голодомор 1932-1933 рр. на Хмельниччині: причини, жертви, наслідки. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (19-20 листопада 2008 року). - Хмельницький-Кам`янець-Подільський, ФОП Сисин О.В., 2008. - С.44.
  - Державний архів Хмельницької області (Далі - ДАХмО). - Ф. П-364, оп.1, спр.229
  - ДАХмО. - ф.П-364, оп.1, спр.230
  - ДАХмО. - ф.П-458, оп.1, спр.324
  - ДАХмО. - ф.П-459, оп.1, спр.47
  - Колективізація та голодомор на Славутчині. Збірник документів / упорядкування, передмова та коментарі В. Г. Берковського. - Київ-Хмельницький: ПП Цюпак А.А., 2013.
  - Центральний державний архів громадських об`єднань України (Далі - ЦДАГО України). - ф.1, оп.20. спр.1081.
  - ЦДАГО України. - ф.1, оп.20, спр.2532
  - ЦДАГО України. - ф.1, оп.20, спр.3190
  - ЦДАГО України. - ф.1, оп.20, спр.3191
  - ЦДАГО України. - ф.1, оп.20, спр.3195
  - ЦДАГО України. - ф.1, оп.20, спр.3514
  - ЦДАГО України. - ф.1, оп.20, спр.3598
  - ЦДАГО України. - ф.1, оп.20, спр.4027
  - ЦДАГО України. - ф.1, оп.20, спр.4134
  - ЦДАГО України. - ф.1, оп.20, спр.4135
  - ЦДАГО України. - ф.1, оп.20, спр.4143

  Берковський В.Г.
  м. Київ