Вісім років незалежності України доводять, що далеко не всі зрозуміли - розвиток нового в суспільстві не повинен викликати спротив. Для прикладу - два листи. Перший. Авто його - завідуюча відділом культури міськвиконкому Р.Пивоварчук. Пані Раїса відповідала на запитання, що адресувались міському голові. Вони, до речі, входять до повноважень забезпечення свобод і законних інтересів громадян (ст.38 Закону України "Про місцеве самоврядування") виконавчих органів міськради. Отже, про що йдеться конкретно? В поточному році міський голова почав прискіпливіше ставитись до тих громадських організацій, які мають точку зору, відмінну від його, на питання суспільного життя. Підтвердженням тому - реакція міського голови на виступи представників громадсько-політичного об’єднання "Демократична Славутчина" на громадських спуханнях 26 квітня ц.р. а також на сесії міськради 20 липня. Які можливості використовуються для впливу на такі організації? Це нові умови у наданні приміщень для роботи, зокрема міській організації Спілки офіцерів України та спілці підприємців. Обидві організації зареєстровані міськвиконкомом відповідно у 1993 та 1996 роках. Зареєстровані за адресою вул. Садова, 2. Це нинішній міський Палац культури. Відповідно до ст.3 Закону України "Про об єднання громадян", громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних спортивних та інших спільних інтересів. 3 листа-відповіді п.Р.Пивоварчук (N 36 від 23 липня 1999р.) дізнаємось про наступне: "В зв’язку з тим, що в міському Палаці культури планується відновити роботу художньої самодіяльності, гуртків та курсів, а також набрано новий штат працівників, яким необхідно надати приміщення для постійних занять з повсякдепної роботи, Вам надати приміщення для постійних занять немає можливості. А тому пропонуємо Вам змінити юридичну адресу". Цікаво, що за часів приналежності приміщення Мінобороні в ньому діяли гуртки і був штат працівників. Тоді приміщення вистачало усім. До того ж вищезгадані громадські організації займались лише щоп’ятниці по дві години, а тому заборати багато часу у господарів не могли. Пропозиція про зміну юридичної адреси двом організаціям свідчить про нехтування інтересами військовиків запасу та кадру, а також підприємців. Окрім того відповідно до ст.8 Закону України "Про об’єднання громадян" "...втручання державних органів та службових осіб у діяльність об’єднань громадян не допускається." Адже ніхто, після переходу приміщення до комунальної власності (з 1 квітня ц.р.) офіційно не повідомляв, що умови надання приміщення зміняться (лист N 39 з’явився вже після звернення до міського голови). І нарешті про останнє. Завідуюча відділом культури пише: "Так як Ви офіційно не звертались до адміністрації з питань оренди приміщення, то звинувачувати нове керівництво у відмові надання Вам аудиторії немає підстав." Ось, виявляється, в чому справа. Місцеві чиновники від культури вирішили поправити свої фінансові потреби за рахунок деяких громадських організацій. Ось лише цікаво - коли надається аудиторія "Всеукраинскому союзу советских офицеров" (30 червня ц.р.), то ця організація вже обумовила питання оренди приміщення? Чи, може, саме ця організація користується прихильністю міського голови? Але ст.36 Конституції України вказує що усі об’єднання громадян рівні перед законом. Щось не видно...
АТОМНА ЕНЕРГЕТИКА: ЕКСПЕРИМЕНТИ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ
Після липневої зустрічі у Києві Президента України Л.Кучми та канцлера Німеччини Шредера німці перенесли вирішення питання про долю фінансування добудови ХАЕС-2 та РАЕС-4 на вересень Спробуймо розглянути, що і як намагаються добудувати. Для прикладу - матеріали фірми-аудитора Mouchel Consulting Ltd. Ці матеріали стосуються оцінки впливу на навколишнє середовище добудови 2-го енергоблоку ХмАЕС. Отже, в радіусі 30 км від атомної станції є 211 населених пунктів з населенням 250700 осіб. Наслідками збудованого блока вже є "...спорудження греблі на річці Гнилий Ріг, для створення штучного водоймища АЕС, а також інші будівельні роботи, що призвели до змін у місцевій природній гідрологічній системі та гідрогеології майданчика." Це у комбінації з довгостроковими змінами клімату, особливо із зменшенням середньої кількості опадів, призвело до ряду змін у гідрогеології. Однак "причини цього ще належить визначити." Окрім того, "вода внаслідок продування ставка-охолоджувача повертається безпосередньо в річку Горинь Одночасно ситуація, що стосується рідких скидів у водосховище, потребує подальшого дослідження з урахуванням того факту, що цей ставок-охолоджувач використовується для розведення риби, і що ця діляьність, можливо, буде розширена." В подальшому переліку проблем наступне "для запобігання або мінімізації викидів шкідливих речовин з ХмАЕС у навколишнє середовище буде розроблена програма заходів щодо послаблення впливу на довкілля." Це стосується і розрахунків впливу від забору та використання води для охолодження. Вони "увійдуть складовою частиною до Плану заходів щодо охорони навколишнього середовища для цього проекту. Такі розрахунки враховуватимуть потенційні сезонні накопичення радіоактивних і нерадіоактивних забруднюючих речовин у воді ставка-охолоджувача." Отже, вищевказані приклади свідчать - питання не доопрацьовані Це також означає, що поспіх лише в одному - швидше добудувати. Що буде далі, буде розглядатися потім. Це доводить і факт розташування самої ХмАЕС. Інший бік справи - отримання компенсації соціального ризику від розташування об’єктів ядерної енергетики. Тут на місцевому рівні взагалі нічого не робиться, хоч можливості законодавством передбачені. Адже вслід за піврічною тяганиною з проведенням громадських слухань, таким довгим обіцяє бути і початок роботи комітету для виконання резолюції слухань від 26 квітня ц.р. В усякому разі, від 19 травня (термін, копи громадсько-політичне об’єднання "Демократична Славутчина" запропонувало створити комітет, не зроблено практично нічого. Не дочекавшись реакції міського голови та міськвиконкому, 13 червня ц.р. "Демократична Славутчина" подала власний варіант складу комітету. Лише 14 липня секретар міської ради повідомив: "Міський голова погодився із запропонованим складом. Не погодився працювати в комітеті начальник міського управління соціального захисту". Напевне, питання фінансування соціальною захисту вже вирішені. В свою чергу повідомляється кого "Демократична Славутчина" запропонувала до складу комітету: - представника міського управління соцзахисту; - завідуючого відділом гуманітарних питань міськвиконкому; - С.Лівушевського та Є.Радіонова - депутатів міської ради; - В.Скомороху, М.Гордєєва та Л.Рибіцького відповідно від Спілки офіцерів України, Спілки інвалідів Чорнобиля та Всеукраїнського союзу робітників; - представника екологічної інспекції; - представника молоді міста (школи та ліцею), який займається екологією та економікою. Повідомляємо також що разом з вищевказаною пропозицією була ще одна. Це варіант складу робочої групи по розробці документації вільної економічної зони в межах міста. До складу групи були запропоновані: Л.Хавхун - заступник міського голови, Р.Бачинський та В. Лещук - депутати міської ради, В.Гапонюк та В.Скомороха - співголови громадсько-політичного об’єднання "Демократична Спавутчина", В.Філінюк - голова Ради директорів та Р.Боднар, депутат обласної ради. Як повідомив секретар міської ради Б.Семенюк, залишилось провести організаційні зібрання. Ймовірно, що станеться це восени. Що ж, до вересня залишилось недовго.
"НЕ ПРОЖИВАВ, НЕ НАВЧАВСЯ І НЕ ПРАЦЮВАВ..."
Залишаючись у затінку, райдержадміністрація знову показала, що вона має конкретні симпатії, особливо під час президентських виборів. Для прикладу 19 квітня ц.р. громадсько-політичне об’єднання "Демократична Славутчина" запропонувало розглянути питання вшанування пам’яті В.Чорновола. Для цього встановити меморіальну дошку на приміщенні районного будинку культури. Здавалось би, все зрозуміло - В.Чорновіл був у Славуті 14 липня 1994р., виступав перед славутчанами. Все нібито починалось нормально. 29 березня ц.р. ні міський голова, ні секретар міської ради проти не були. Заступник голови райдержадміністації В.Смоляр попросив почекати. Наступна зустріч була наприкінці травня - ще одна можливість подумати. Нарешті після нагадування - лист-відповідь (за N 01-01/09/154 від 29 07 99р.): Отже, "Повідомляємо що В Чорновіл на території м.Славути і Славутського району не проживав, не навчався і не працював, а будучи кандидатом на посаду Президента України, 14 липня 1994р. згідно з планом зустрічей з виборцями побував на Хмельниччині, в тому числі мав зустріч із славутчанами, перед якими виступив з основними положеннями своєї передвиборної програми. Вважаємо, що передвиборча зустріч з виборцями (їх в той день відбулося у В.Чорновола близько десятка і в інших містах і районах області) не являється важливим аргументом і підставою для відкриття меморіальної дошки." Ось така відповідь. Зовні нібито нічого незвичного. Однак є два цікавих моменти. Перший. Дійсно, В Чорновіл у Славуті не проживав, не навчався і не працював Однак хіба у місті проживали, навчались чи працювали К.Маркс, Ф.Енгельс, Дзержинський, Урицький, Володарський, Кіров, Мануїльський, Свердлов, Калінін, Фрунзе, Ленін? А може, тут були Чапаєв, Дундич, Пархоменко, Суворов, Кутузов, Невський разом з Р.Люксембург та К.Цеткін? Напевне, не пригадають славутчачи і К. Лібкнехта. Газета більшовиків "Іскра" лише за те, що провозилась через Славуту, має дошку на залізничному вокзалі. Але це ще не все. Як бачимо, пан Всеволод пише в листі про президентські вибори 1994р. Дійсно, були такі вибори. Ось лишень напевне, вже забув заступник голови райдержадміністрації, що 10-го липня 1994р. відбувся другий тур, в якому брали участь два Леоніди - Кравчук та Кучма. Як міг В. Чорновіл 14-го липня виступати як кандидат у Президенти? Ось так і складається враження, що в райдержадміністрації перед президентськими виборами з являється почервоніння, що і призвело до провалу у пам’яті 5-річноі давнини. Це водночас викликає і питання - чи насправді будуть підтримувати нинішнього Президента на виборах в райдержадміністрації? А може це для вигляду, а на умі - лівий кандидат?
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ - ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я
Після смерті патріарха Андріана (1700 р.), незадоволеного царськими реформами (проти втручання Російської Церкви в світське життя), цар Петро І не дозволив обрати нового патріарха. На місце патріаршого престолу цар створив нову державну установу - "Святейший Всероссийский Правительствующий Синод", на чолі якого став обер-прокурор - світська особа, яка наглядала за всіма церковними справами, по єпархіях було заведено відповідні державні установи, що звались духовними консисторіями. Таким чином Російська Православна Церква повністю підпала під безпосереднє управління державної впади царського режиму і стала однією з найактивніших ланок в колоніальній русифікаторській політиці російського імперіалізму. Для прикладу слід пригадати знищення українського книгодрукування, української культури і слова, цькування і переслідування українських священиків. В грамоті 1686 року (відразу після приєднання) до митрополита Гедеона патріарх Йоаким вимагав, щоб той наглядав за друкарнею, щоб там "да печатаются церковные книги по чину преданию же и мудрованию Восточной Церкви". В 1689р., Йоаким вимагав, щоб для видрукування книжок спершу треба повідомити його, потім прислати рукопис, а тоді "мы рассмотря благословенне подадим на подобающая, а необъявя и к нам первые не прислав, отнюдь бы вам не дерзати таковых книг новослагаемых печатати, де не казни церковней, запрещаем яко прослушницы, подпадете" (І.Огієнко "Історія українського друкарства". Львів, 1925 р., том II, стор.209). В указі від 5 жовтня 1720 р. говорилося: "...вновь книг никаких кроме церковных не печатать. А и оныя церковные старые книги для совершенного согласия с великороссийскими, с такими же церковними справливать прежде почати с теми великороссийскими печати, дабы никакой розни и особого наречия во оных не было, а другие никаких книг, ни прежних, ни новых не обьявя в оных в Духовной Коллегии, и невзяв от оной позволеня, в тех монастырях не печатать, дабы не могло в таких книгах никакой в Церкви Восточной противности и с великороссийскою печатью несогласия произойти" (там же, стор.280). Після цього указу довгою низкою ідуть різні подібні розпорядження Синоду. Як відомо, Синод розпочав свою діяльність на початку 1721 року, а вже 22.02.1721р. наказав. "Киево-Печерскому и Черниговскому монастырям ставропигиями константинопольского патриарха впредь не писаться, а писаться ставропигиями Святейшего Всероссийского Правительствующего Синода, от которого и печатания книг по повелению требовать, а без повеления Духовного Синода никаких книг не печатать" (там же, стор.280). 30 серпня того ж року Синод видав новий указ, який доповнював перший. А вже з 1722 року починають з’являтися цензуровані книжки. В 1753 році заборонили викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії. А в 1769 році Синод розпорядився відібрати українські букварі в тих, хто їх мав. 7 травня 1775 року Синод наказує київському митрополитові П.Кременецькому "...чтобы несходственных выходящим из Московской типографии книгам в народ выпускаемо не было и ни в чем ни малейшей разницы не было... Что же касается до издаваемых вновь книг, то оныя исправя, не початая, прежде присилать к рассмотрению и апробации в св.Синод непременно" (там же, стор.292). Щоб в російській церкві на Україні та серед українського народу не було нічого українського. За 73 роки совєтської влади Російська Православна Церква не захотіла жодного разу видати Біблію українською мовою. То що ж дала нам, українцям, Російська Православна Церква? Теорії про "третій Рим", новий "Царград"? "Право" РПЦ на українські єпархії? Витіснення української мови з друкарства та Богослужіння? Невизнання українців за окремий народ і продовження утримування його в омані.
ПАМ’ЯТНІ ДАТИ
СЕРПЕНЬ 14.08.988 - Хрещення Руси-України. 24.08.1991 - День Незалежності України. 30.08.1991 - Президія Верховної Ради України заборонила діяльність Компартії України. 31.08.1919 - З’єднані українські війська УНР та УГА (наддніпрянські і галицькі) здобули Київ. 31.08.1944 - У бою з більшовиками загинув доктор Юрій Липа - письменник, публіцист, лікар УПД.
ВЕРЕСЕНЬ 1.09.1939 - Початок Другої світової війни. 4.09.1991 - Над Верховною Радою України піднято синьо-жовтий прапор.
РІК РАЗОМ
В серпні виповнився рік, як вийшло у світ перше число вісника "Наше слово". Різними були теми, різними самі випуски. Однак, завжди ми мали за мету розповісти читачам про найзначиміші події та питання. Зрозуміло, що вісник - не газета і не може робити те, що вона. Разом з тим, ми побачили чи є потреба у нашому виданні. Дякуємо за увагу і підтримку.
Місто
"Край"