Мiсто Славута

   Навряд чи хтось буде сумніватись, що рідну історію варто пам’ятати. Але яку історію, якої країни, якої нації, якого народу. В Україні сьогодні є багато громадян - і це, мабуть, головна трагедія нашої держави, що не бажають знати історію своїх дідів - прадідів, їм потрібна не історія, а міф «їхньої» партії та Радянського Союзу, який нищив і їх душі і життя їх родичів. Будь-який червоний товариш не оскаржить думки, що внук має знати діда, пам’ятати його ім’я, але в історії, бачте, все можливе. Як це робиться - читайте в статті.

   Таким виглядає підсумок роботи комісії, що утворена при Славутському міськвиконкомі з питань перейменування вулиць міста 21 грудня 1999 року. З 76 вулиць та 26 провулків пропонується змінити назви у 30 відсотків.
   При цьому такі назви вулиць, як Будівельна, Ганнопільське шосе, Гоголя, Джерельна, Залізнична, Зелена, Лісна, Набережна, Нова, Паркова, Привокзальна, Садова, Приміська, Середня Гребля, а також провулки - Заводський, Новомісцевий. Робітничий, Шкільний, змін, на думку комісії, не потребують.
   Разом з тим, більшість назв носить відбиток комуністичної ідеології, має антидержавну та антиукраїнську направленість. Характерно, що сусіди Славути - міста Острог, Нетішин, Ізяслав, Старокостянтинів - таких проблем не мають. Славута ж залишається острівцем вірності тому, від чого відмовились у світі. Про це говорять не лише співвітчизники, які приїздять до міста, а й гості з Німеччини та Росії. Окрім того, у назвах деяких вулиць та провулків присутній, так би мовити, брак фантазії. Адже є одноіменні назви - Артема, 8 березня, газети «Правда» (цікаво, хто-небудь у світі живе на вулиці газет «Таймс» чи «Фігаро»?), Енгельса, Калініна, Тельмана, Щорса, Радянська, Леніна, Чапаєва, Жукова, Мануїльського, Кошового, тощо.
   Окремого вивчення потребує, звичайно, питання ставлення до так званих героїв громадянської війни. У нинішнього складу комісії не виникло думки, які можуть бути «герої» у війні громадян однієї країни (Щорс, Фрунзе, Островський, Пархоменко), особливо тоді, коли вони воювали проти незалежної України, яку вже визнав світ, а тим більше, коли такі «герої» брали участь у війні на території іншої країни (Чапаєв, Дундич, Лазо).
   Комісією було прийнято рішення повернути деяким вулицям попередні назви. Зокрема - Козача (Дзержинського), Острозька (Кірова), Церковна (Комінтерну), Миньковецька (Лібкнехта). «Забули», щоправда, Цвітоську (Радянська), не змогли до кінця витримати умову повернення до попередніх назв.
   Ще один приклад. Підхід комісії до назв вулиць - Невського, Кутузова, Суворова, Ломоносова, Мічуріна. Останні дві вулиці мають ще й одноіменні провулки. Отже, для збереження назви вулиці Невського достатнім виявилось... причислення його до лику святих. Але невже Новгородське князівство XIII століття займало територію нинішньої України? Одне з двох: або в складі комісії є люди, які не знають історії України, або їм байдуже національне відродження.
   Схожі почуття виникають і до назв вулиць Суворова та Кутузова. Обидва - російські фельдмаршали, і захищали вони інтереси Російської імперії, що брутально ліквідувала незалежність України. Саме за це, мабуть, пропонують надалі пам’ятати славутчанам «героїв».
   Аналогічна проблема з назвами вулиць Ломоносова та Мічуріна. Запропонувати місцевим знавцям історії вулиці на честь першого президента Української Академії Наук В.Вернадського, чи відомого світові вченого фізика І.Пулюя, який раніше Рентгена винайшов Х-промені! Або чому не назвати вулицю на честь не менш знаного світовою спільнотою селекціонера П.Симиренка, сорти яблук якого відомі багато десятиліть.
   З’ясувалось, що комісія віддає перевагу лише російським класикам літератури - Пушкіну, Лєрмонтову, Грибоєдову а також «совєтскім пролєтарскім поету і пісателю» - Маяковському і Горькому. В той же час назва вулиці Г.Сковороди «не звучить». Не знайшлося місця для назви вулиць І.Котляревському та Б.Грінченку. Пропонується продовжити виховання славутчан у дусі: «знай чужих і забудь своїх» і на інших прикладах. Залишаються вулиці Осипенко та Чкалова, хоча серед визначних українців є конструктор вертольотів І.Сикорський та автор траєекторії польотів на Місяць Ю.Кондратюк. До речі, американці скористались саме цими науковими розрахунками у 1969 році, коли висадили «Аполло-9» на цю планету.
   Не знайшлось місця для вшанування українських громадських, і політичних діячів і в центрі міста Славути. Це вулиці М. Грушевського (Урицького), Я.Мудрого (Революції), П.Полуботка (Чапаєва), І.Мазепи (Маркса), В. Винниченка (Свердлова). А ось вулиця і провулок Леніна так конкретної назви і не мають. Зате більша рішучість виявилось у комісії при збереженні назви вулиці і провулку Жукова. Це не зважаючи на те, що завдяки підпису «видатного воєначальника» у 1944 році готувалося масове переселення українців за Урал. Взагалі українці мусять бути вдячними маршалу і за його вміння воювати чисельністю. Взяти хоча б Корсунь-Шевченківську операцію (лютий - березень 1944 року). В ній загинули десятки тисяч практично неозброєних, ненавчених і навіть не переодягнутих у військові однострої новобранців, яких рекрутували з центральних визволених районів України. Їх кинули в лобові атаки на сильну оборону німців. Таким же героєм для одного з членів комісії є і «совєтскій развєдчік» Кузнєцов. У містах Львові та Рівному, де безпосередньо діяв «відважний месник», його діяльність об’єктивно оцінили, а ось у Славуті він продовжує бути героєм.
   Отже, до квітня 2000 року у комісії ще є час більш уважно поставитись до справи, яку розпочато. Слід врахувати і думку вчених, істориків, інтелігенції, громадських організацій, останні об’єктивні історичні дослідження, тощо. Адже перейменування вулиць - не самоціль. Це конкретні дії для об’єктивного відтворення історії власної держави. Це за умови, якщо вважаєш себе її громадянином. Штучне стримування вирішення проблеми лише створює зовсім необов’язкові напругу і непорозуміння.

В.СКОМОРОХА, співголова громадсько-політичного об’єднання «Демократична Славутчина», депутат Славутської міської ради.