У нашому районі є багато мальовничих куточків, де стоять Божі храми - цікаві пам’ятки архітектури. Милує око відвідувачів і парафіян старовинна дерев’яна церква у Старому Кривині, збудована в стилі українського барокко. Це - цікава архітектурна споруда, яка своєю формою схожа на корабель. Одним із найхарактерніших зразків волинської школи народної архітектури стала ця Воскресенська церква, збудована у 1763 році кривинською громадою майстрів-теслярів на кошти князя Станіслава Яблоновського, каштеляна Краковського. Колишній викладач Волинської духовної семінарії у Житомирі М.І.Теодорович у своїй книзі «Історико - статистичний опис церков та парафії Волинської єпархії» (том 2-й. Почаїв) 1889 року видання. Пише про дерев’яну старовинну старокривинську церкву: «Церква в Ім’я Світлого Воскресіння Христового. Побудована у 1763 році на кошти князя Станіслава Яблоновського, каштеляна Краковського. Дерев’яна, з такою ж дзвіницею. Начинанням достатня. Копії метричних книг та сповідальних відомостей зберігаються з 1796 року. Опис церковного майна складений у 1885 році. Проводи відзначаються у суботу на Світлому тижні». А ось інші цікаві дані про церкву, взяті із книги «Пам’ятники містобудування та архітектури Української РСР (ілюстрований довідник-каталог), том 4-й, видавництво «Будівельник». Київ. 1986 р., стор. 224. 225:
«Старокривинська церква дерев’яна, тризубна, триглава з галереєю по всьому периметру. Квадратний у плані неф ширший бокових зрубів, апсида майже квадратна, бабинець сильно витягнутий». Така форма церкви у ті часи (XVIII століття) звалася «кораб». І дійсно, вона нагадує корабель. який ніби пливе по зеленому морю трави. У бурхливі часи кріпацтва населення Старого Кривина, як і населення Волині та Поділля, брало активну участь у запеклій антифеодальній боротьбі, названій гайдамаччиною. У національно-визвольній боротьбі проти панської Польщі кривинці неодноразово піднімали повтсання, приєднувались до козацьких загонів, тікали у далекі краї. Про це свідчать козацькі могили, знахідки козацької зброї і перекази, що збереглися в народі. Так, наприклад, один з переказів розповідає таке. Польська армія під командуванням Потоцького рухалась на схід, спалюючи на своєму шляху українські міста і села, винищуючи і грабуючи населення. При наближенні одного з польських іноземних загонів до Старого Кривина жителі села вирішили вчинити опір; вони винесли на дорогу, з обох боків якої був густий ліс, борони і поклали їх гострими зубами догори, та й ще присипали піском з метою маскування.
Побачивши кріпаків-селян, іноземні завойовники кинулись в погоню, але коні були покалічені. і селяни розправились з ворогами. Місце в лісі, де за переказом, відбулась ця кривава подія, назване Каліченою, або Кривавою долиною. Про старовинну дерев’яну старокривинську Воскресенську церкву - цікаву та цінну архітектурну споруду - ходить така легенда: задумав якось князь Станіслав Яблоновський нав’язати своїм кріпакам уніатського попа і цим примусити мешканців Старого Кривина окатоличитися. І ось, коли приїхав новий піп, то застав на місці церкви порожне місце. За одну ніч селяни розібрали свою церкву й заховали всю деревину. А коли «святого отця» з села вони вигнали, то церква вдруге за ніч з’явилася на цьому ж фундаменті. Інші народні легенди розповідають про те, що цю церкву розбирали кріпаки двічі, охороняючи свій Божий храм - від зовнішньої навали. Церква як пам’ятка історії, культури, архітектури та археології втілює матеріалізовану працю народу, увічнює його велетенський досвід, творчу обдарованість.
О.САПОЖНИК, краєзнавець. "Славутчина" N 483 субота, 29 квітня 2000р.
Місто
Святопокровський храм
