Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Євреї Славутчини:   Славута Шалом, славутчани Євреї Славутчини 1941-1944

АКТИ І ФАКТИ
Нові дані про розстріли євреїв поблизу Славути у 1941-1942р.р.

Пам'ятник загиблим євреям на Славутчині
  Милуючись околицями міста, часто ми не задумуємось, як рясно полита славутська земля кров'ю безневинних жертв війни. Більше півстоліття проминуло відтоді, як гинули мирні жителі міста. Але досі в лісах навколо Славути є нікому не відомі могили на місцях масових розстрілів фашистами громадян єврейської національності. Біля десятка таких місць загублено, забуто, не позначено пам'ятниками чи обелісками...
  Працюючи над матеріалами історії нашого міста у державному архіві Хмельницької області, мені пощастило натрапити на акти державних комісій із розслідування злодіянь фашистських загарбників під час окупації на Славутчині. Ці документи /фонд 364, опис 1, справа 15/ пролежали в архіві колишнього обкому партії 55 років - ніхто ними не скористався для встановлення реальної картини злодіянь фашистів в нашому краї. Між тим, акти складені у січні і червні 1944 року комісіями, до складу яких входили лікарі, представники органів влади, інші громадяни міста.
  Читачам вперше пропонується ознайомитись із цими важливими документами. А оскільки акти складені без достатньої деталізації місць і дат розстрілів людей, в них допущені окремі неточності, робляться спроби дещо приховати, є потреба їх прокоментувати на основі відомостей, взятих із інших документальних джерел, свідчень очевидців.
  
  Документ перший
  
  "Акт від 25.01.1944 року, м.Славута.
  Ми, громадяни Славути, разом із представниками інтелігенції, Червоної Армії і колишніми військовополоненими, на підставі особистих спостережень і проведених розкопок могил засвідчуємо про звірства та насильства, вчинені німецько-фашистськими загарбниками за період окупації м.Славута Кам'янець-Подільської області з 3.07.1941р. до 15.01.1944р.
  Із приходом німецьких окупантів вони почали переслідування єврейського населення. Євреї повинні були носити пов'язки /із зіркою Давида. - Авт./, їх примушували виконувати важкі роботи, розстрілювали. Тих, котрі вижили, в кінці травня зігнали всіх разом і знищили шляхом масових розстрілів біля водонапірної вежі поряд із військовим містечком. Попередньо роздягали, заставляли лягати на трупи раніше розстріляних. Німці і шуцмани розстрілювали їх у цих ямах, потім засипали землею, в тому числі поранених, дітей кидали в яму живими.
  Всього у 1941-1942р.р. знищено євреїв із Славути, а також прилеглих районів і сіл до 12 тисяч чоловік. Євреїв перед розстрілом зігнали в особливий квартал, обгороджений колючим дротом, а потім партіями виводили на розстріл. Крім того, їх заганяли у підвали по 25-30 чоловік, де вони вмирали голодною смертю. До цього часу на Лікарняній вулиці у підвалі будинку 8 знаходяться трупи померлих там 16 чоловік".
  Як саме зганяли євреїв Славути в особливий район, маємо змогу дізнатись із "Відозви до єврейського населення міста Славути". Ось зміст цієї зловісної і наскрізь брехливої "відозви": "В останні дні були випадки актів насильства щодо єврейського населення з боку неєвреїв. Попередження таких випадків і в майбутньому не може бути гарантованим, допоки єврейське населення буде розкидане на території всього міста. Німецькі і поліцейські органи, які в міру можливості протидіяли цим насильствам, не бачать іншої можливості недопущення таких випадків, як концентрація всіх євреїв, які перебувають в Славуті, у окремому районі міста. Усі євреї міста будуть через це в суботу 13 травня 1942 року переведені в окремий район, де почуватимуться захищеними від ворожих актів. Для проведення в життя цього заходу всі євреї обох статей і різного віку повинні з'явитись в суботу 13 травня 1942р. о 8 год. ранку на відповідні збірні пункти. При собі повинні мати свої документи і здати на збірних пунктах ключі від зайнятих ними квартир. До ключів повинні бути дротики або шнурки, прироблені картонні ярлики, що містять ім'я, прізвище і точну адресу власника квартири.
Пам'ятник загиблим євреям на Славутчині

  Євреям рекомендується взяти з собою коштовності і наявні гроші, за бажанням можна взяти необхідну для зручності проживання на новому місці поклажу.
  Безперешкодне проведення в життя заходу - в інтересах самого єврейського населення. Штадткомендант". /Текст "Звернення" надав автору статті місцевий краєзнавець О.Я.Сапожник/.
  Таким чином, з 13 травня євреї міста опинились за колючим дротом в концентраційному таборі в районі вулиць Б.Хмельницького, Революції та Артема. Ті, котрі проживали тут, у гетто були вже з 2 березня, коли сюди пригнали більше однієї тисячі сімейних євреїв із Ганнопільського і Берездівського гетто.
  Євреїв, які утримувались в Славутському гетто, було розстріляно 27 червня 1942 року, а перед тим малих дітей фашисти виривали з рук матерів і живими кидали в криницю у дворі будинку 8 на вул.Володарського. В той трагічний день (на вул. Володарського і біля водонапірної вежі) загинуло майже 3000 євреїв Славутчини. Знайомлячись із архівними матеріалами, вперше вдалось встановити кількість загиблих євреїв Славутчини - 5016 чоловік, з них славутчан - 2296. Ця цифра подана в одному з документів 1944 року, який нині зберігається у Славутському краєзнавчому музеї.
  Додам, що у звіті міськвиконкому, направленому в обком партії у 1944 році, сказано, що у Славуті фашисти розстріляли 390 євреїв. /ХОДА, фонд 720, оп.8, стор.6/.
  Це явно занижені дані, адже згідно з проведеним окупаційною владою переписом населення міста, за станом на 18.08.1941р. у Славуті проживало 1590 євреїв. Невідповідності кількості загиблих тут немає, адже розстріли почались у липні, до перепису населення.
  У акті йдеться і про льох у дворі будинку 8 на вул.Лікарняній (сучасна вул.Володарського). А таку назву вона мала через те, що на ній нижче від заводу мінвод розташувалася єврейська лікарня. Як стверджує очевидець подій С.Й.Малійська, яка теж була в єврейському гетто, у цьому льоху розстрілювали 2 березня немічних євреїв і калік, яких пригнали із Ганнопільського гетто. На місці льоху, де загинули люди, і над могилою-колодязем встановлено нині пам'ятні плити з відповідними написами. Твердження про те, що гинули люди з голоду в інших льохах на території гетто, ніякими документами не підтверджується.
  Але чому ж в акті йдеться про розстріл на Славутчині 12 тисяч євреїв? Цю цифру можна вважати достовірною, якщо врахувати, що на території району розстріляно декілька тисяч євреїв з інших районів і міст, про що свідчать архівні матеріали. Зокрема, лише в лісі біля Нетішина фашисти розстріляли 2500 євреїв з Острога, яких нібито везли на роботу на станцію Кривин.
  
  Документ другий
Пам'ятник загиблим євреям на Славутчині

  
  складений цією ж комісією 27.04.1944 року при свідках Домбровському Івану Миколайовичу, Нікітюку Дмитру Йосиповичу, Скочену Феліксу Яковичу, Кавунцю Михайлу Карповичу, Федюку Семену Васильовичу, Федоровій Марії Юхимівні і члену НДК Кононову Василю Андрійовичу:
  1. Для першого розстрілу було відібрано групу радянських службовців і спеціалістів в кількості біля 800 чоловік. Розстріл проведено на північний схід від військового містечка на відстані 500 метрів від нього, неподалік від шосейної дороги Славута-Шепетівка біля підніжжя пагорба "Лиса гора" (колишнє стрільбище).
  При обслідуванні вказаного місця знайдено і розкрито дві могили розмірами: перша - 22м довжиною, Зм шириною і 2м, глибиною; друга - 10м довжиною, Зм шириною і 2м глибиною. Трупи в ямах накидані без будь-якого порядку, одягнені, взуті. Всього в цій місцевості виявлено 6 могил. Окремі люди розстріляні в потилицю. Розстріл проводився групами - по 15-20 чоловік. Люди стояли біля ями, а німці, які стріляли в них, знаходились за 15-20 кроків й стріляли залпами. В одній із ям знайдено паспорт на ім'я Меломеда Хаїма, 1923 року народження.
  2. На південно-східній околиці військового містечка в урочищі лісу "Свіршен", квартал 50, між дорогою на Ташки і річкою Горинь, розстріляно більше 2тис.чоловік. Комісія виявила тут три могили. Розстрілу піддались чоловіки, жінки, діти рідного віку. Трупи одягнені, взуті, лежать безладно. Могили різних розмірів, одна - довжиною 6м, шириною Зм, глибиною 2м. Насипи на могилах незначні, тіла вкриті всього на 50см.
  3. У 1942-1943р. р. дев'яти великими групами було виведено цивільне населення для розстрілу біля водонапірної вежі. Всіх великих могил біля вежі нарахували 11. Жертви розстріляні в потилицю, попередньо роздягнуті.
  4. В кінці серпня 1942 року біля приміщення медшколи було розстріляно декілька чоловік, які самі собі копали могилу.
  5. Крім того, у 1942р. недалеко від піонерського клубу було розстріляно біля 300 чоловік мирного населення. Трупи кинуті у льох і засипані землею.
  Якщо в акті, складеному у січні, йдеться про розстріл євреїв, то в цьому акті (п.1) євреї фігурують як службовці, спеціалісти або мирні громадяни. В іншому документі під назвою "Відомості про варварську розправу німецько-фашистських окупантів над мирним населенням Славутського району за час окупаційного панування" записано, що в М.Славута замордовано 43 мирних громадян. Можливо, саме таку кількість радянських і партійних активістів, спеціалістів, в тому числі й євреїв, фашисти розстріляли. Отож, немає сумніву, що не про службовців і спеціалістів йде мова, коли називається цифра 800. Це в перші дні окупації під виглядом мобілізації на роботи дорослих чоловіків-євреїв вивозили в ліс і розстрілювали.
  Акт цей підписала й молода тоді лікарка Т.О.Войцещук, яка недавно вказала місце згаданих могил.
  Ґазета "Славутчина" у 1997 році ( 31) писала, що після війни в тому районі брали пісок на фаянсовий завод і розрили могилу. Славутчанин, інвалід Великої Вітчизняної війни В.О.Волощук, який у 1942 році випасав у лісі корів, бачив місце розстрілу й пам'ятає, як старий єврей Шиман збирав людські кістки в мішки і своєю конячиною вивозив на цвинтар. Згодом житель міста Н.І.Кіпервас уточнив, що це був візник Шустер Шиман на прізвисько "Козак".
  Могили ті, звісно, були з роками загублені. Бо комісія, яка в 1944 році їх розкопала і засипала, ніяких знаків на могилах не залишила.
  Про могили, що вказуються в п.2, ніхто ніде не згадував з 1944 року. Місце і кількість розстріляних дають підстави вважати, що, напевно, в урочищі "Свіршен" загинули євреї з міста Ізяслава чи Ізяславського району. Прохання до старожилів міста, лісників військового лісництва, всіх, хто щось знає про ці місця поховання, допомогти відшукати могили.
  До війни Славутська медшкола (згадується в п.4) розміщалась у колишній синагозі на вул.Б.Хмельницького, між сучасною автостанцією і кафе "Весна". В роки війни цей будинок місцеві жителі по цеглині розібрали, тепер там побудувані жилі будинки. З інших джерел відомо, що фашисти 27 червня розстріляли не всіх євреїв міста. Декільком майстрам із пошиву одягу та взуття зберегли життя, дозволили відкрити майстерні для обслуговування німецьких офіцерів. Можливо, саме їх, в тому числі одну жінку, і розстріляли останніми у серпні 1942р. біля медшколи.
  Піонерський клуб (п.5) до війни розміщався на території сучасного заводу мінвод, де через вулицю стояв згаданий вище будинок 8. Якщо врахувати кількість загиблих (300), то, скоріше всього, в акті йдеться про єврейських дітей, яких 27 червня кинули в криницю, і про загибель стариків у підвалі.
  Слід відмітити, що державна комісія в своїх актах вказала не всі місця розстрілів євреїв навколо Славути. Десятки людей поодинці і сім'ями, в т.ч. сім'я dідомого лікаря Я.С.Хармаца, розстріляні на околиці міста в районі сучасних вулиць Чкалова та Газети "Правда".
  Про ще одне, невідоме досі, місце масового розстрілу євреїв мені розповіла в минулому році жителька Бачманівки Г.П.Нижник, яка випадково стала свідком розстрілу великої кількості людей в лісі на південь від сучасного паливного складу. В той день вона із свекрухою несла клоччя на цикорієсушильний завод, і все бачила. Згодом вона вдруге побувала на тому піщаному пагорбі поряд із сучасною залізничною колією й бачила там три великі могили. Скільки людей там загинуло, хто вони - невідомо. Вірогідно, що і тут розстріляли декілька сот громадян єврейської національності, привезених у Славуту поїздом. На жаль, намагання відшукати ці могили виявились марними. Піщані пагорби у 1990 роках разом із останками людей вивезли на виробництво силікатних блоків. Тепер там не пагорб, а видолинок, засаджений молодими соснами.
  Така гірка правда про трагедію євреїв Славути і не тільки тих, які мешкали тут, в роки окупації.
  
  
С.КОВАЛЬЧУК, «Трудівник Полісся» 69 (10216) п’ятниця, 10 вересня 1999р.