Мiсто Славута

  У ХІХ ст. Славута, як центр магнатської латифундії князів Сангушко, притягувала до себе багатьох видатних осіб. Одним з них був Леон Романовський зі старовинного подільського шляхетського роду гербу Божаволя. Інформації про життя та діяльність Леона Романовського збережено назагал небагато і це попри те, що він протягом досить довгого часу був фактично правою рукою князів Сангушко в Славуті, оскільки обіймав посаду управителя князівських маєтків.
  Отже відомо, що Леон Божаволя Романовський народився близько 1800 року на Вінничині в родині небагатої подільської шляхти. Базову освіту отримав від вчителів, що їх наймала батьки. По отриманню домашньої освіти вступив до Подільської гімназії в Вінниці, а далі отримав фах юриста.
  Перший професійний досвід Романовський отримує в Подільському трибуналі, де працює судовим захисником та адвокатом. Щоправда у 1827 році переїжджає з Вінниці до містечка Літин, де влаштовується на посаду захисника та діловода Літинського повітового земського суду. Саме тут молодий юрист отримує колосальний досвід ведення судових суперечок з різного роду цивільних справ. Як результат, вже у 1831 році він стає повіреним подільського дворянина Д.Івановського, а у 1835 році призначається на посаду державного адвоката в Головному суді присяжних, що засідав у Кам'янці-Подільському. Отримавши сталий прибуток та визнання свого професіоналізму, що гарантувало наявність численних клієнтів, Леон Романовський у 1838 році переїжджає до Кам'янця-Подільського, де купує будинок.
  Саме в Кам'янці-Подільському під час одного з судових засідань Леон Божаволя Романовський знайомиться з князем Романом Євстафійовичем Сангушко. Приємно вражений професійними здібностями Романовського, князь пропонує покинути судову практику та перейти працювати до нього. І 20 вересня 1845 року Романовський переходить працювати повіреним у справах подільських маєтностей кн. Сангушко, а вже за рік призначається на посаду головного адміністратора маєтку кн. Сангушко в Славуті. На цій посаді Л. Романовський перебуватиме протягом наступних 10 років, докладаючи значних зусиль до розвитку як маєтку, так і самого міста Славути. Далі працюватиме на інших посадах, представляючи Сангушків в усіх їхніх судових спорах та тяганинах.
  16 травня 1866 року Леон Романовський, з огляду на стан здоров'я та враховуючи свій досвід судового діловода, обіймає посаду консерватора родинного архіву князів Сангушко та активно включається в підготовку до його перевезення. Як результат, 1 серпня 1866 року архів переїжджає до Славути і розташовується в палаці.
  Наступні етапи життя Леона Божаволя Романовського пов'язані з роботами по впорядкуванню розпорошеного князівського архіву та написанню історичних та генеалогічних розвідок. Саме з під пера Л.Романовського виходять такі дослідження, як "До історії роду князів Острозьких і Любартовичів" (1871-1872), "Євстафій князь Сангушко" (1879), "Спогади про Сангушка" (1879). Останньою прижиттєвою виданою працею Л.Романовського став "Родовід графів Потоцьких гербу Пилява" (1882).
  В 1881 році, з огляду на поважний вік та хворобу, виходить на пенсію і 25 грудня 1882 року помирає в Славуті.

  Берковський В.Г.,
  канд.іст.наук, директор ЦДКФФА України ім. Г.С.Пшеничного
  Опубліковано в "Вісті громади. - N 29 (21 липня 2016). - С.6"