Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Біографії:   С.Гамченко Б.Горчак Б.Горчак С.Гощинський Н.Гуйванюк Є.Кіттель В.Кочубей Ю.Пенський Л.Романовський М.Фельденкрайз

Євстафій Ієронім Кіттель -
доктор медицини та родинний лікар Сангушків

  Євстафій Ієронім Кіттель (Khittel) народився близько 1745 року в Чехії. Диплом магістра хірургії отримав Медично-хірургічному колегіумі в Берліні (Collegium Medico-Chirurgorum). По закінченню медичного колегіуму в Берліні, у 1764 році був прийнятий на роботу до акушерської клініки в Празі. В 1775 році приїжджає до Львова де після складання відповідного іспиту в місцевому медичному колегіумі отримує право здійснювати медичну та аптекарську практику на теренах усієї тодішньої Польщі.
  Практично рік перебиваючись тимчасовими заробітками, 16 січня 1776 року, Євстафій Кіттель відкриває невелику аптеку в містечку Тарнів. Як і в більшості тогочасних фармацевтичних закладів, аптека Кіттеля складалася з двох частин: власне аптеки (apotheca) та відділу з продажу трав й приправ (aromatoria). 14 вересня того ж року, Кіттель був призначений на посаду окружного лікаря та керівника міського відділу охорони здоров'я. В обов'язки новопризначеного керівника входило: 1) боротьба з епідеміями та епізоотіями; 2) санітарно-поліцейський нагляд; 3) контроль за діяльність лікарів та санітарок в Тарнові; 4) боротьба зі знахарством.
  Вдала діяльність Євстафія Кіттеля, як медика, та як керівника міської медичної служби стала причиною того, що на нього звертає увагу власник Тарнова - князь Ієронім Сангушко, який власне підшуковував людину, яка б змогла змінити на посаді придворного лікаря - хірурга Яна Петра Каттаріні. Останній, людина вже похилого віку, хотів відійти на пенсію і влітку 1777 року подав у відставку. Як результат, вже з 17 вересня 1777 року Євстафій Кіттель обіймає посаду "медика Його Князівської Милості князя Ієроніма Сангушко". На цій посаді Євстафій Кіттель перебуватиме до 2 квітня 1801 року, пов'язавши свою долю на майже чверть століття з родиною Сангушків.
  До обов'язків придворного лікаря входила опіка не лише над здоров'ям князя та його родини, але й всього князівського двору та челяді. Крім того до придворного лікаря за допомогою мали право звертатися мешканці міста та околиці. Саме з цією метою князь виділив для Євстафія Кіттеля окремий чотири кінний візок. Вповні очевидно, що лікар лікував бідніших пацієнтів не самостійно, для цього в нього були помічники - два цирульника та аптекар.
  В 1782 році, за фінансової підтримки князя Ієроніма Сангушка, Євстафій Кіттель виїжджає на навчання до міста Хале (Haale). Саме тут 11 березня 1783 року він захищає докторську дисертацію на тему лікування скарлатини: "De febre scarlatina". Отримавши ступінь доктора медичних наук, Кіттель з тріумфом повертається до родини Сангушків, яка підвищує йому зарплатню в кілька раз.
  В 1786 році, разом з князівською родиною, Євстафій Кіттель переїжджає до Славути. Спочатку цей переїзд видавався 40-річному лікарю, як заслання, адже він залишав у Тарнові будинок, повертав у князівський скарб два села (Лисяча Гора та Хрест). Однак, незабаром Кіттель сприйматиме переїзд до Славути, як посмішку фортуни. Адже саме в Славуті йому вдалося заробити не лише повагу навколишнього люду, але й значні статки. Як писав очевидець тих подій Северин Букар: "Кіттель протягом кількох років заробив до мільйона злотих, в посагу за донькою дав від 200 до 300 тисяч злотих, обох синів в академії вивчив та зробив докторами наук". І дійсно повагу та пошану до своєї лікарської майстерності Євстафій Кіттель здобув таку, що у 1790 році йому було надано шляхетство.
  Життя та діяльність Євстафія Кіттеля була пов'язана зі Славутою до 1798-1799 року, коли він повертається до Тарнова супроводжуючи третю дружину Ієроніма Сангушко - Анну Прушинську. А вже 2 квітня 1801 року доктор Кіттель звільняється з посади придворного лікаря Сангушків та виїжджає до Кракова. Свій земний шлях Євстафій Кіттель закінчує в 1806 році, залишивши по собі світлу пам'ять у славутчан, які говорили про нього "Любив його не тільки князь Євстафій Сангушко, пан Славути, де мешкав Кіттель, але любила його й магнатерія та все навколишнє шляхетство".
  
  Берковський В.Г.,
  канд.іст.наук, директор ЦДКФФА України ім. Г.С.Пшеничного
  Опубликовано в: "Вісті громади. - N 26 (30 червня 2016). - С.3"