Мiсто Славута

Броніслав Горчак - відомий славутський архівіст та дослідник. Народився 1854 року у м. Львів, де й закінчик Львівський університет за спеціальністю "архівознавство". Його науковим керівником був такий відомий дослідник, як професор К.Ліске. Разом з пізніше відомими представниками львівської історичної школи Освальдом Бальцером, Бостлем, Фінкелем, Папі, Броніслав Горчак займався на курсах та семінарах професора Ліске. Починаю чи з 1879 року став одним з співпрацівників видавничого комітету професора Хіршберга. Саме у рамах цього комітету, у 1881 році було віидано книжку "Бібліографія листопадового повстання". Протягом 1876-1881 років отримував особисту степендію та працював в відомій Львівській бібліотеці "Оссолінеум". У 1879 році видав свою першу працю "Кілька уваг до промови Яна Казиміра, в якій оповідається упадок Польщі". У 1881 році князь Роман Владиславович Сангушко під час перебування у Львові запрошує молодого вченого до Славути на посаду хранителя Славутського архіву, з величезною пенсією. Саме тут у Славуті Броніслав Горчак у 1912 році спричиняється до видання "Архіву князів Сангушко" (Т.І-VII), "Родоводу князів Сангушко", "Монографії князів Сангушко" та "Дослідження початку роду кн.Сангушко". У зхадумах дослідника було видання повного зібрання архіву кн.Сангушко, однак цьому перешкодила війна. З початком Першої Світової війни Броніслав Горчак, який мав австрійське громадянство, був змушений виїхати до Львова, а пізніше ще далі до Відня. Та відразу по закінченню війни у 1918 році він повертається назад. Страшна звістка про загибель князя Р.В.Сангушко, спалення Славутського палацу, загибель величезної кількості унікальних історичних матеріалів підірвали здоров'я дослідника. Після важкої хвороби Броніслав Горчак помирає в Славуті 16 жовтня 1918 року. Його могила довгий час знаходилася на старому кладовищі неподалік старих склепів, але час та радянська влада поступово знищили її. Таким чином пам'ять про відомого дослідника Броніслава Горчака, людину, що виховала ціле покоління молодих дослідників Славутчини, які пізніше у 1920-х рр. створили Славутський музей, залишається лише у його дослідах та роботах.