Мiсто Славута

  Хоча минуло вже більше тижня після цієї історично-важливої, незабутньо-пам’ятної події, проте почуття урочистої схвильованості, піднесеного одухотворення не полишають ні на мить.
  Ранковий Київ прокидався поволі. Тихий, замріяний, приймав він того вихідного дня посланців з найвіддаленіших куточків України - учасників Всеукраїнського віча у підтримку кандидата у Президенти Віктора Андрійовича Ющенка, делегацію за делегацією. Багатотисячне схвильоване всенародне море... Національні прапори, барвисті транспаранти, гасла, заклики. Рішучі, сміливі обличчя присутніх.
  Навряд, чи переживали колись щось подібне святі пагорби Співочого поля.
  Розмаїття кольорів, неперевершена гама почуттів. На імпровізовану сцену один за одним піднімаються популярні артисти, щиро шановані майстри українського співу, популярні молодіжні колективи, а також менш відомі молоді виконавці - представники різних регіонів України.
  Лавиною дружніх аплодисментів їх підтримує відчайдушна публіка. Воєдино зливаються їхні голоси, співзвучно б’ються у такт гарячі серця. Вічна гармонія душ.
  По закінченню концерту на сцені з’являється народний улюбленець - Віктор Андрійович Ющенко - кандидат у президенти України.
  І полинуло над святими пагорбами всенародне одноголосне вітання: "Ю-щен-ко!",
   "Ю-щен-ко", "Ю-щен-ко!".
  Поза шкірою - мурашки. В очах - сльози. У серці - невимовна радість.
  Щире, доступне, правдиве слово Віктора Андрійовича не залишало байдужих, глибоко проникало у душі прибулих, будило непереборне бажання творити добро, іти сміливо вперед до мети, змінювати життя на краще.
  Із Співочого поля декількох кілометровий (замінено на "велелюдний") потік на чолі з Віктором Ющенком направився до Центрвиборчкому.
  Хвилею перекочувалося із шеренги в шеренгу: "Ющенко! Ющенко! - наш президент! Слава Україні!" Завмерли на узбіччях зустрічні автомобілі, даючи дорогу багатотисячному потокові. Майоріли на дахах висотних будинків барвисті каски будівельників, хиталися дружньо підняті вгору руки. Україна підтримувала висунення найнароднішого кандидата у Президенти. На площі перед Центрвиборчкомом Віктор Андрійович знову звернувся до багатотисячної аудиторії. В його голосі поєднувалися впевненість із вірою у перемогу Добра над Злом, перемогу Правди над Кривдою...
  "Народові - щасливе життя! Бандитам - тюрми!"
  Втомленими, але без міри щасливими від того, що долучилися до такої важливої події, поверталися всі до рідних домівок. Пишалися тим, що за коротку мить стало відомим усій Україні звичайнісіньке українське село Досин, яке одностайно висловилося у підтримку майбутнього Президента і назавжди залишилося у кадрі професійного журналіста.
  Відразу ж світлішали обличчя тих, хто, всупереч ускладненим певними силами обставинами, знайшов у собі терпіння дочекатися пізнього маршруту автобуса і відправитися у невідому ніч. Без сумніву і страху. З вірою у завтрашній день, у перемогу нашого кандидата - з любов’ю до рідного народу, до рідної землі, до нашої матері - України. З надією на Велику Перемогу.

  Г. Душнюк
  учасниця Всеукраїнського віча,
  депутат міської ради