Мiсто Славута

  Досьогодні мені, як авторові сайту, не доводилося писати коментарі до жодного матеріалу на сайті - окрім конче необхідних речей, що пояснюють передісторію а чи наслідки події, яка відбувалася (чи не відбувалася) в місті. Саме такий був принцип - лише інформація, тексти, факти та фото. В тому розбурханому морі пристрастей не хотілося перетворювати острівець "Віртуальна Славута" в полігон для з'ясування обставин і вічного питання "Хто винен".
  Як було сказано - досьогодні.
  Оскільки відсьогодні цей принцип скасовується.
  Привід наведений вище - стаття з ласкавою назвою "Добра людина добро несе". Власне, добрих людей двоє - отець Петро Мельничук, настоятель Української православної церкви Московського патріархату, і редакторка районної назети "Трудівник Полісся" Віра Мальчук.
  Традиційний коментар з поясненнями - два роки тому газета вже відзначилася статетю "До якої церкви йти". З цього приводу в товаришки Мальчук були великі клопоти, оскільки до справи долучилося Управління у справах релігії - навіть цей відсторонений управлінський орган відкрито і письмово пояснив т.Мальчук, що стаття переходить рамки дозволеного.
  І от в першому номері районки за цей рік - продовження теми.
  Не маю наміру розбиратися, з чого б це товаришка Мальчук знову стала такою хороброю. Зрештою, газета - орган, залежний від тих, хто платить (а отже, замовляє музику), і не моя справа - з'ясовувати, чиї передвиборні симпатії озвучені залежним друкованим органом.
  Справа знову ж таки, як і рік тому - в тенденції. Оскільки, як кажуть французи, дві випадковості - то вже закономірність.
  А тепер трохи по суті.
  Обманювати людей негарно. Я не кажу про моральний бік справи - з цим мало би бути все ясно - а про матеріальний, оскільки обман цей фінансується тими самими трудівниками Полісся. Насамперед, непогано було б вказувати належність т.Мельничука - хоча скромне уникнення слів "Московський патріархат" і заміна їх на "канонічна церква" якраз і видає з вухами розуміння суті проблеми обома учасниками діалогу. Також непогано було б - якщо вже стали на цю доріжку - привести стандартні висловлювання інших представників Московського патріархату, що скромно зветься "Українською канонічною церквою" - наприклад, "раскольники, лжепатриарх, филаретовцы, собраниях националистического толка, автокефальный "священник" - або просто привести назву прес-служби УПЦ Московського патріархату "Единое Отечество" (скромна так назва). Було б дуже непогнано привести повний текст звернення "Союза православных граждан Украины" - це було б гарним додатком до статті, - що орудує під егідою того ж Московського патріархату, котрий "призвал к снятию с регистрации псевдорелигиозных групп киевского патриархата и автокефальной церкви, под вывеской которых действуют национал-фашисты. Такой призыв содержится в распространенном СПГУ "Рождественском послании". Также отмечается, что "попытки обмануть народ на основе национализма начисто провалились."
  Всі цитати тут - реальні, і взяті з сайту "Православие в Украине (официальный сервер Украинской Православной Церкви)". Така, значить, палка любов до ближнього.
  Непогано було б навести вельми цікаві дані про кількість московських приходів в Україні (біля 9000) і в Росії (6000). При кількості російського населення, втричі більшій від українського, непогано було б задати запитання - хто кого годує? Куди йдуть гроші, зібрані в Україні? І чи не в цьому лежить причина безкінечних звернень Алексія ІІ до інших церков з вимогою не визнавати Київський патріархат (зрештою, заяв, схожих на відвертий шантаж) - звісно, втратити такий шматок означає фінансову, та й моральну смерть Московського патріархату. Непогано було б проаналізувати, чому це "церковно-слов'янська мова", якою нібито послуговуються в Московському патріархаті, на 100% співпадає - зовсім випадково - з російською.
  Ну і зрештою - розібратися з тим, що таке порядність журналіста як така, і чому її не існує в Україні...

  ***

  Так сталося, що хрестився я в тій церкві, яку обрав сам. В отій самій секті, отим самим "раскольником и ренегатом" - священником УПЦ КП. І так сталося, що перший раз "Отче наш" прочитав українською мовою.
  І ТОМУ, ТОВАРИШІ МАЛЬЧУК І МЕЛЬНИЧУК, ПРОШУ ВАС НЕ ВТРУЧАТИСЯ В МОЇ З БОГОМ ВІДНОСИНИ. А також тих мільйонів "ренегатів", "зрадників", "націоналістів", як ви нас звете. Це моя з Богом особиста справа - мова, на якій ми домовляємося. Італійці якось домовляються італійською, поляки - польською. Тож коли я вирішуватиму це питання особисто для себе - обійдуся без добрих порад від добрих людей. Керуватимуся не бойовим "Почаевcким листком", а "Одродженням української церкви" Івана Огієнка - святої людини, чий ювілей відзначається по всій Україні... окрім, вочевидь, Славути.
  На жаль - Славути реальної, якби ж то віртуальної.
  Наступного місяця буде завершена повна переробка сайту "Славута". Окрім полегшеного дизайну, з'явиться система віддаленого редагування - сайт можна буде наповнювати прямо з Славути. З'явиться можливість розсилки новин. З'явиться редакторська колонка. А ще - спеціальна адміністраторська можливість надіслати електронну копію статті у відповідні інстанції (як-то, скажімо... ну, хоча б в Управління у справах релігії) безпосередньо в день виходу газети.
  Виключно з метою трохи позбавити впевненості організації, котрі прикриваються добрими порадами і мають дах - навіть якщо на тому дахові хрест.