Мiсто Славута

  Спершу вузька дорога гостинно поринає у насичену зелень сосен, припрошуючи зануритись у наповнену пахощами живиці і грибів глибінь лісу. А далі, змінюючись галявинами та просіками, вона біжить навстріч картатій полотнині рудувато-коричневих соснових і білих березових деревостанів, що гніздять на своїх верхів'ях крикливе птаство і слухають давні пісні неба та вітру. І ось раптом за черговим примхливим поворотом дороги погляд захоплено зупиняється на широкому плесі озера з незвично блакитним кольором говіркої води, гармонійно вписаного у довершену картину краєвиду лісового масиву...
  Це - не цитата з туристичного рекламного буклету, що описує далекі від нас (а від того - кращі та бажаніші) куточки природи. Це - Хмельниччина, Славутський район, місцина під назвою "Голубі озера". У минулому - кар'єри, де видобували пісок, в результаті чого утворився каскад штучних озер - унікальний природний комплекс для відпочинку туристів. Саме тут кілька років тому у небайдужих людей виникла ідея проведення фестивалю, аналогів якому немає на теренах області і котрий в останні дні цьогорічного серпня втілився у І регіональний фестиваль авторської та патріотичної пісні "На Голубих озерах". Його організаторами та засновниками виступили управління культури Хмельницької облдержадміністрації, Славутська районна державна адміністрація та її відділ культури, а також Хмельницький обласний науково-методичний центр культури і мистецтв.
  Хтось може закинути, що на сьогодні існує немало різноманітних співочих конкурсів, де вокалісти повною мірою можуть проявити красу та можливості свого голосу. Із цим важко не погодитись, проте варто замислитись: чи поширене, чи популяризоване на території Хмельниччини таке поняття як бардівська пісня? А поміж тим у кожному районному центрі, а подекуди і в селах живуть та творять люди, що звикли дивитись на світ і бачити його цінності, пропускаючи крізь призму власної душі, з котрої народжується пісня - не нав'язливий мотивчик із багаторазовим повторенням "легенького" приспіву у чотири рядочки, а справжня пісня з глибоким змістом і непересічною суттю у заримованих реченнях. Задля привернення уваги до традицій живого музикування та звучання, розкриття кращих надбань у жанрі української авторської пісні та підтримки, професійного росту обдарованих особистостей і покликали творчих людей на Голубі озера.
  Щодо перебігу самого конкурсу, то незвичним було місце музично-пісенного змагання конкурсантів: декораціями для невеличкої дерев'яної сцени, розміщеної на березі озера, слугували голубі хвилі останнього та стіна протилежного соснового берега, а лаштунками для учасників було зелене гілля живих дерев. Портер глядачів перетинали стрункі соснові стовбури, що наметом пнулися з піщаного берега, встеленого килимом шишок. А ось живий звук, що є невід'ємною складовою будь-якого співочого конкурсу, та прискіпливе і об'єктивне оцінювання виступів членами журі не поступалися жодним стандартам.
  Учасники фестивалю з гітарами на плечах, рюкзаками та сценічними костюмами прибули з Вінницької, Волинської, Рівненської та ряду районів Хмельницької областей, аби представити свої музично-поетично-вокальні доробки у чотирьох номінаціях, а саме: "Авторська пісня", "Співана поезія", "Патріотична пісня" і "Акустична музика". Не було обмежень з мовою виконання творів, як і з віковими межами тих, хто їх представляв. Зокрема, в анкетах 1 регіонального фестивалю авторської та патріотичної пісні "На Голубих озерах" зареєструвалися співаки від 16 до 43 років. Конкурсний день був наповнений сонячним теплом, плескотом води та оплесками, мелодіями голосів, сповнених вірою і тривогами, злетами і падіннями, філософськими роздумами над буттям, любов'ю до отчого краю та коханням до єдиної у світі людини...
  За рішенням журі гран-прі фестивалю вручили Олесі Березенській з Нетішина. У номінації "Авторська пісня" переміг шепетівчанин Сергій Харчук, у номінації "Співана поезія" перше місце дісталось Катерині Джиґун з смт.Чемерівці, Світлана Герзун зі Славутського району перемогла у номінації "Патріотична пісня", а кращим акустичним гуртом оголосили гурт "Вихід" з Городка. Окрім перших місць, також було присуджено ряд спеціальних нагород, а саме: "За кращу авторську роботу" - гурт "Інший блюз" (смт.Ямпіль); "За краще виконання патріотичної пісні" - Анна Савчук (м.Новоград-Волинський); "За кращий поетичний доробок" - Оксана Тишковська (Шепетівський район); "За майстерність виконання" - хор Славутського комбінату "Будфарфор"; "За оригінальність виконання" - Юрій Соболевський (смт.Ямпіль); "За любов до рідного краю" - Сергій Нікітюк (с.Цвітоха, Славутський район). Вручило власні нагороди стильне радіо "Шансон", а також ряд відзнак ім. Марусі Чурай знайшли своїх володарів.
  ...Затихли останні акорди гала-концерту, участь в якому взяли як переможці, так і спеціальні гості, і я запрошую на інтерв'ю головного режисера-постановника та голову журі фестивалю Анатолія БЕЛЄВАНЦЕВА.
  - Пане Анатолію, які ваші враження від дебюту фестивалю? Перший млинець не пригорів?
  - Зовсім ні. Все пройшло злагоджено та на високому рівні. Це можна віднести як і до організаційних, підготовчих питань, так і до рівня самих конкурсантів. Вони продемонстрували свої творчі надбання, свої можливості та прагнення. На мою думку, сам за себе говорить той факт, що, наприклад, хлопці з гурту "Вихід" з Городка приїхали до Славути... на таксі, оскільки не було іншого транспорту, що швидко довіз би їх на фестиваль. Лічильник таксі нарахував кругленьку суму...
  - ...Гадаю, вони не пошкодували, адже стали переможцями...
  - Мабуть, так. Загалом же, щодо кількості учасників, хотілося б бачити їх більше. Та тут, певно, якоюсь мірою спрацював фактор погоди, адже минулої доби ще періщив дощ і багато хто побоявся, що не добереться до Голубих озер.
  - Підготовка фестивалю проводилась безпосередньо у співпраці зі славутською владою. Чи все вдалося?
  - Команда райдержадміністрації взяла на себе немало організаційних моментів. Славутчина досі не могла похвалитися проектом подібного рівня, а відтепер стане центром авторської пісні на Хмельниччині. Адже на теренах області - це єдиний фестиваль для елітного виконавця, для котрого думка і слово у пісні є не менш домінуючими, аніж майстерність виконання. У цьому - розвиток української національної культури, нашого духу і потенціалу. Приємно, що фестиваль має підтримку.
  - Тож яке майбутнє у фестивалю "На Голубих озерах"?
  - Він продовжуватиметься! ...Теплий серпневий день поволі ховався за верхівки сосен. Конкурсна сцена спорожніла, проте, зливаючись багатоголоссям, під перебір гітарних струн продовжували звучати пісні, опускаючись разом із присмаком солодкого диму багать на наповнені зірками води Голубого озера, що пам'ятатиме своїм серцем почуті мелодії аж до наступного року, наступного фестивалю, до наступної зустрічі на Голубих озерах.

  О.РАДУШИНСЬКА
  "Проскурів" N67-68 1.09.2005