Місто
Район
ТП "Край"
Дослідження
Візитка міста та району
Бібліографія
Проект "джерела"
Презентація
Голодомор 32-33
ОУН на Славутчині
Джерела з історії
Геральдика
Карти
Нетішин
Нетішинський музей
Села району
Пам'ятки Славутчини
Статті про місто і район
"Сангушківські читання"
Славута військова
Авторська сторінка
Історія міста в фото
Малюнки Н.Орди
Славутчани
Храми
Школи
Українська Повстанча
Ліси
Преса про місто
Політика
Мистецтво
Лінія фронту
Новини
Гостьова книга
Online-Бібліотека

ПОШУК
Для пошуку потрібно
використовувати
не більше одного слова
або його частини







Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Статті про місто і район:   Населення у XVII ст. Історія Славути 1633-1863 р. Оборонні споруди міста Славути у XVII - XVIII ст. Матеріали з історії Славутчини в архівах України Джерела соціально-економічної історії Славутчини Джерела з історії уніатської церкви на Волині. З історії міста 375 річниця славутської магдебургії Навколо назви нашого міста Заснування Славути Як Славута ставала містом Джерела з історії Славутчини Кумисо-лікувальний заклад Фабрики міста Лесине літо в Славуті Наукові дослідження у 1920-х рр. Рапортичка Депортація 30-х Вони боролися за радянську владу Партизани Таємниці славутського Грос-лазарету 301 Нацистські табори в Славуті 25 років за фотопортрет Маразм директора крєпчал чи крєпчає? Історія міліції Як називатися вулицям Пісенний фестиваль

Джерела з історії уніатської церкви південно-східної Волині
другої половини XVIII ст.

  За часів Речі Посполитої основною адміністративною одиницею у структурі уніатської церкви Правобережної України були деканати. Їх очолювали призначені єпископами священики. За своєю роллю та сферою діяльності деканати нагадували благочинницькі округи російської православної церкви. На них покладалися керівництво та контроль за виконанням парафіяльним духовенством службових обов’язків, нагляд за його поведінкою, поширення указів та розпоряджень вищої духовної влади тощо. Проте, у своєму устрої та підпорядкуванні деканати мали ряд суттєвих відмінностей. Вони підлягали безпосередньо консисторії і не мали над собою проміжної ланки у вигляді духовних правлінь. Деканати були суто духовними структурами і не прив’язувалися до адміністративно-територіальної одиниці. Адміністративний центр деканату був чітко локалізований у певному населеному пункті, на відміну від благочинницького округу, центр якого знаходився в тій парафії, настоятель якої у даний час виконував обов’язки благочинного.
  Одним із напрямків діяльності уніатської духовної адміністрації була систематична підготовка оглядів парафіяльних церков, результати яких фіксувалися в протоколах генеральних візит. У фондах Державного архіву Житомирської області зберігся значний масив цих документів, що є цінними історичними джерелами другої половини XVIII ст. Вони охоплюють передусім територію колишніх Київського та Брацлавського воєводств. На жаль, матеріалів візит центральної та південно-східної Волині поки що не виявлено.
  Між тим, їхню відсутність до певної міри може компенсувати інше, близьке за змістом джерело. У фонді Волинської духовної консисторії виявлено справу про знайдені серед паперів Заславського духовного правління описи фундушів на церковні ґрунти та угіддя, що зберігалися в колишнього уніатського офіціала Подгуржанського. Згадані документи підшиті окремими зошитами, за кількістю деканатів (див. табл. 1), і датуються 1791-1792 рр. Загалом у них містяться описи майже 400 парафій, з яких понад 250 - північної частини нинішньої Хмельницької та південно-східної - Рівненської областей.
  Це так звані "екстракти", тобто виписки з протоколів візит, що містять найбільш важливу і необхідну інформацію про ту чи іншу церкву. Описи складено за єдиною схемою, але різними укладачами, тому вони дещо різняться за формою. Розглянемо зміст описів за пунктами.
  1) Стан церкви. Подається назва храму, його місцезнаходження, час спорудження та освячення (якщо відомо), матеріал, з якого збудовано, коротко - зовнішній вигляд та фізичний стан на момент описування. У цьому ж розділі вміщено відомості про каплиці, приписані до парафії.
  2) Парафія. Загальна кількість парафіян, окремо тих, що ходять до сповіді, та малолітніх. У більшості описів зазначені також присілки, приписні села парафії та кількість населення в них. Таким чином, тут представлено практично всі населені пункти, що існували в певний час на території цих деканатів, що уможливлює ретроспективне картографування, встановлення ступеня залюднення місцевості. Цікавою є інформація про церковні братства, значення якої посилюється саме її концентруванням в одному джерелі, а звідси - й можливістю підрахування та проведення статистичного аналізу. Відомості про існування церковних братств зафіксовано в більшості описаних парафій. При цьому зазначено братства двох типів. Це присяглі, тобто ті, які мали свої статути, затверджені духовною владою, і певне, визначене коло обов’язків: ситування канунного меду на храмові свята, постачання воску для освітлення церкви тощо. Неприсягле братство, скоріше за все, становило собою звичайну церковну громаду, без встановленого кола посадових осіб.
  У с. Капустин Красилівського деканату діяло жіноче братство, що налічувало 12 "сестричок"1. Одразу два братства - чоловіче й жіноче - зафіксовано в с. Волиця того ж деканату2. У м. Кульчин існували старше й молодше чоловічі братства, жіноче братство св. Варвари та шевський цех3.
  3) Парох (як варіант - "парох, коадьютор, адміністратор, вікарій"). Цей розділ має важливе значення для дослідження генеалогії духовенства, оскільки містить достатньо повні відомості про уніатське духовенство на певній території станом на кінець XVIII ст. Його цінність посилюється тим, що в більшості українських архівів масові джерела цього періоду практично відсутні. Тут зазначено ім’я та прізвище священика, вікарія або адміністратора, дату презентування та інсталяції на посаду. Коадьютор - помічник настоятеля - призначався для допомоги в управлінні парафією, якщо священик не міг сам-один виконувати свої обов’язки через похилий вік або стан здоров’я. Коадьюторами, як правило, ставали сини, зяті, інші родичі, з правом подальшого наслідування парафії. Посада вікарія існувала при тих парафіях, які мали кілька приписних церков або каплиць. Адміністратор, за термінологією російської православної церкви - "наблюдающий", призначався деканом або єпископом для тимчасового заміщення вакантної парафії. За часів унії інститут адміністраторів зустрічається досить рідко. Це свідчить про стабільний склад парафіяльного духовенства, на відміну від перших років відновлення православної церкви, коли через чисельні випадки відмови уніатських священиків приймати "благочестие" з’явилася значна кількість вакантних парафій, для яких не вистачало кадрів духовенства. Так, при аналізі досліджуваних джерел зафіксовано лише близько 10 парафій, зайнятих адміністраторами.
  4) "Фундуш церкви" - основний розділ, задля якого, власне, ці описи й було підготовлено та подано до консисторії. Тут зазначено наявність при церкві письмових фундушевих документів на земельні володіння, дату їх видачі, ім’я фундатора та розмір угідь. Основним привілеєм церкви періоду унії була ерекція, що видавалася землевласником і довічно закріплювала за церквою земельні угіддя та інші права. При вивченні описів простежується цікава тенденція: у багатьох деканатах у значної частини церков були відсутні письмові фундуші. Так, у Ямпільському деканаті ними володіли лише 10 церков, Ожиговецькому - 8, Теофіпольському - 3. Водночас у Полонському, Остропільському, Красилівському, Заславському, Лабунському, Корецькому деканатах ерекції та інші письмові фундуші мали близько 90 % церков. Такий дисбаланс можна пояснити шляхом зіставлення територій, які займали ці деканати, та персональним складом землевласників. Найбільшу кількість фундушів мали ті парафії, які перебували у власності багатих магнатських родів - Любомирських, Сангушків, Яблоновських, Чарторийських та ін. Фундуші найчастіше роздавали найбільш заможні та родовиті землевласники - некороновані королі величезних латифундій - задля ще більшого піднесення престижу свого імені.
  5) "Довідка про пароха" висвітлює моральні та службові якості священика, його поведінку, освітній рівень тощо. За обсягом та насиченістю може бути як дуже короткою (на зразок: "досить вчений парох, і добрих звичаїв" - про священика с. Бережинці Теофіпольського деканату Федора Рогальського4), так і поширеною (приміром: "парох цей середнього віку, і здається здібностей посередніх. Поведінки пристойної, в напоях, хоч і не дуже часто та обережно їх вживає, має дуже велику зміну фантазії, потяг до марнослів’я безупинного. Часто дає собі слово не пити, особливо горілки, але сам же його й порушує, без жодного сорому. Буває обережнішим, але вже по шкоді" - про священика с. Гізівщина Остропільського деканату Луку Гвоздиковського5).
  Зазначені в описах фундушеві документи - ерекції, презенти та ін., є на сьогодні дуже рідкісним видом актових джерел.
  Презента в первісному значенні відігравала роль представлення кандидата на якесь місце, тобто рекомендаційного листа до вищого представника духовної влади (єпископа, митрополита та ін.) з проханням призначити зазначену в листі особу парохом або затвердити її на новому місці (у разі зміни парафії). Право презенти, встановлене сеймовою конституцією в 1647 р., надавало польським землевласникам важливу прерогативу політичного домінування над усіма сферами життя краю, зокрема духовною. Особливо активно вони почали користуватися цим правом у другій половині XVIII ст., про що свідчать і дати видачі більшості виявлених документів. Із часом зміст презенти набув суттєвої трансформації, вона перетворилася з рекомендаційного листа на дарчу грамоту. Змінилася навіть етимологія слова (від франц. рresent - дар). У заголовку автор презенти, як правило, повністю розписував усі титули, регалії та маєтки, підкреслюючи таким чином не лише їхній розмір, а й абсолютне панування у своїх володіннях. Презента слугувала досить потужним інструментом впливу на місцеве населення, шляхом фактичного підпорядкування своїй волі сільського духовенства. Парох, отримуючи презенту, разом зі звільненням від деяких податків - двірського, інвентарного, млинового, бджільної десятини тощо, зобов’язувався суворо дотримуватися правил і порядків, встановлених "презентатором". Обов’язковою складовою кожної презенти була умова про неухильне перебування священика в лоні уніатської церкви6.
  За змістовим навантаженням презента в краєзнавчому плані є менш цікавою, ніж ерекція. У ній лише закріплювалося право конкретного священика на користування церковними угіддями, надане презентатором або його "антецессорами" (попередниками) згідно з давніми фундушами, без їхніх опису та переліку.
  Ерекція - це документ, що за функціональним призначенням є близьким до презенти. Але, на відміну від неї, його видавали, як правило, один раз, що вплинуло на репрезентативність цих джерел. Ерекцій існувало й збереглося менше, ніж презент. Поза тим, в юридичному аспекті ерекція мала важливіше значення. Саме на неї спиралися сторони при вирішенні спірних земельних питань. Тому і в досліджуваних нами описах, і в протоколах візит передусім відмічалася наявність при церкві ерекції як основного правового документа.
  У них більш детально розписані розміри земельних володінь, що надаються церкві, їх місцезнаходження. Окремі з них є справжніми топографічними описами місцевості - з назвами урочищ, ставків, полів тощо. Таким чином, ерекцію слід розглядати не лише як юридично-правовий документ, а й як унікальне джерело з історичного та географічного краєзнавства.
  Згадки про презенти та ерекції зустрічаються досить часто, зокрема в "Историко-статистическом описании церквей и приходов" М.І. Теодоровича. Проте до нашого часу дійшла лише незначна їх частина. Вони зберігалися переважно при церквах і були складовою церковно-парафіяльної документації. За радянських часів, коли храми піддавалися масовій руйнації, гинули й ці документи. В оригіналах їх збереглося зовсім мало. Дещо більшу кількість виявлено в копіях, які час від часу надсилалися до консисторії задля розв’язання спірних земельних питань. Проте, й вони не становлять єдиного джерельного комплексу, бо розпорошені по різних справах, до того ж, є розрізненими в географічному відношенні.
  Доволі цілісний масив подібних документів виявлено на сьогодні у справі, заведеній за розпорядженням Волинської духовної консисторії від 2 травня 1797 р., де йдеться про подання духовними правліннями, благочинними та настоятелями монастирів відомостей про парафії, в яких "священно и церковнослужители терпят от помещиков обиды"7. Разом із рапортом консисторія вимагала надсилання засвідчених копій фундушевих документів, які зберігалися при церквах. Судячи з рапортів, їх надіслали всі духовні правління, але у справі відклалися лише копії документів з Новоград-Волинського, Овруцького повітів, а також 2-го благочинницького округу Лабунського повіту. Останній займав територію сучасних Старокостянтинівського та Полонського районів Хмельницької області, а також частини Любарського і Дзержинського районів Житомирської області.
  Зазначений регіон представляють понад 50 документів, 30 із яких - це презенти, 23 - ерекції (див. табл. 2). Хронологічно вони охоплюють 60-90-ті рр. XVIII ст., хоча трапляються й документи більш раннього періоду. Так, ерекція, видана Василівській церкві с. Гізівщина, датована 15 червня 1744 р.8 За авторством, найбільша кількість документів належить представникам роду Любомирських - 23, князям Каліксту та Адаму Понінським - 7, князю Янушу-Олександру Сангушку - 6, решта - іншим землевласникам. Місце датування - головна резиденція фундатора. Так, презенти та ерекції князів Любомирських найчастіше видані в Любарському або Полонському замках, князя Сангушка - у Дубно, князів Понінських - у замку Звягельському. Винятком з цього правила є презента пароху Покровської церкви с. Мшанець Яну Буцніовському, видана княжною Ельжбетою Любомирською 20 травня 1765 р. у Відні9.
  Таким чином, беручи до уваги всі аспекти розглянутих джерел, можна зробити висновок, що при багатьох відмінностях, зокрема інформативній насиченості, вони суттєво доповнюють один одного, становлять разом цілісний комплекс джерел не лише для вивчення історії уніатської церкви на Правобережній Україні другої половини XVIII ст., а й для більш широких наукових та краєзнавчих досліджень.

1 Державний архів Житомирської області, ф. 1, оп. 2, спр. 243, арк. 91 зв.
2 Там само, арк. 92 зв.
3 Там само, арк. 100 зв.
4 Там само, арк. 44.
5 Там само, арк. 151.
6 Барановский С. Что такое презента // Волынские епархиальные ведомости. - 1874. - 13, ч. неофиц. - С. 505.
7 Держархів Житомирської області, ф. 1, оп. 1, спр. 798, арк. 2.
8 Там само, арк. 244.
9 Там само, арк. 243 зв.


Таблиця 1
ПЕРЕЛІК ДЕКАНАТІВ ТА ПАРАФІЙ УНІАТСЬКОЇ ЦЕРКВИ НА ВОЛИНІ
БЕРЕЗНЕНСЬКИЙ
1.Погоріле
2.Великі Седлища
3.Губків
4.Бистричі
5.Холопи
6.Хотин
7.Балашівка
8.Малі Седлища
9.Камінне
10.Тинне
11.Княж Село
12.Поляни
13.Селець
14.Березне
15.Моквин
16.Яблонне
17.Голубне

ГОЩАНСЬКИЙ
1.Аннопіль
2.Головлі
3.Крупець
4.Кривин
5.Вельбовно
6.Мощаниця
7.Волосківці
8.Могиляни
9.Милятин
10.Сіянці
11.Завізов
12.Михалківці
13.Тесів
14.Жаврів
15.Бочаниця
16.Симонів
17.Воскодави
18.Дуліби
19.Майків
20.Великий Скнит
21.Ровки
22.Довжок
23.Клепачі
24.Плоска
25.Мирутин
26.Дяків
27.Малий Скнит

ГОРИНЬГРОДСЬКИЙ
1.Бугрин
2.Бабин
3.Дроздів
4.Дорогобуж
5.Глинки
6.Городище
7.Горбаків
8.Гориньгрод
9.Колесники
10.Коптевичі
11.Любашка
12.Мнішин
13.Новоставці
14.Олексин
15.Пустомити
16.Понебель
17.Підліски
18.Рогачов
19.Річиця
20.Рясники
21.Ставки
22.Шпанів
23.Седлища
24.Сінне
25.Стадники
26.Тучин
27.Томахів
28.Вільгор
29.Зозів
30.Житин

ЗАСЛАВСЬКИЙ
1.Зубарі
2.Ріпки
3.Білів
4.Радошівка
5.Ташки
6.Корчик
7.Міньківці
8.Барбарівка
9.Жуків
10.Міхля
11.Плесна
12.Мислятин
13.Вербівці
14.Клембівка
15.Топори
16.Вовківці
17.Пиляї
18.Білопіль
19.Сошне
20.Тишевичі
21.Пашуки
22.Городище
23.Ліщана
24.Сульжин
25.Бачманівка
26.Чотирбоки
27.Гущин
28.Славута
29.Янушівка
30.Васьківці
31.Ленківці
32.Більчин
33.Мокіївці
34.Припутні
35.Коськів

КЛЕВАНСЬКИЙ
1.Дюксин
2.Оржів
3.Грабів
4.Бронники
5.Білів
6.Диків
7.Сморжів
8.Дерев’яне
9.Голишів
10.Клевань

КОРЕЦЬКИЙ
1.Корець
2.Жадківка
3.Головниця
4.Піддубці
5.Печиводи
6.Киликіїв
7.Користь
8.Маренин
9.Велика Кльоцка
10.Устя
11.Кобиллє
12.Сторожів
13.Курчиця
14.Красилівка
15.Дідовичі
16.Полчини
17.Пищів
18.Тожир
19.Середня Деражня
20.Косенів
21.Мухарів
22.Чорнокали
23.Хвощівка
24.Великий Правутин
25.Мокре
26.Гориця
27.Красностав
28.Хоровець
29.Берездів
30.Селичів

КРАСИЛІВСЬКИЙ
1.Красилів
2.Бутівці
3.Капустин
4.Стецьки
5.Волиця
6.Зеленці
7.Гребенинка
8.Мазепинці
9.Росолівці
10.Манівці
11.Пашківці
12.Цеценівка
13.Каламаринка
14.Мовчани
15.Вереміївка
16.Яворівці
17.Голюнки
18.Кульчини
19.Кузьмин
20.Чернятин
21.Юначки
22.Лагодинці
23.Кременчуки
24.Нападівка
25.Попівці
26.Лашки
27.Малі Кульчинки
28.Жабче
ЛАБУНСЬКИЙ
Лабунь
Новоселиця
Коса Решнівка
Медведівка
Сошки
Білокриниччя
Сягрів
Титків
Коханівка
Роговичі
Микулин
Свинна
Хролини
Москвитинівка
Новичі
Сасанівка
Жолудьки
Губча
Велика Шкарівка
Гриців
Каленичі
Ничпали
Рожична
Серединці
Велика Решнівка
Судилків
Траулин
Березна
Лотівка

ОЖИГОВЕЦЬКИЙ
Авратин
Бальківці
Бубнівка
Бокіївка
Бронівка
Холодець
Чабани
Чернява
Дзеленці
Федірки
Гальчинець
Голохвасти
Яхнівці
Юхимівці
Криштопівка
Кривачинці
Курилівка
Купель
Кушнирівка
Левківці
Лапківці
Лозова
Маначин
Миляшівці
Мочулинці
Немиринці
Ожигівці
Писарівка
Плиска
Порохня
Рабіївка
Сарнів
Собківці
Свинна
Щаснівка
Шибенна
Трительники
Відава
Водички
Волочиськ
Вовківці
Завалійки

ОСТРОПІЛЬСЬКИЙ
1. Любар
2. Гізівщина
3. Купчинці
4. Бражинці
5. Онацьківці
6. Воробіївка
7. Северини
24. Серединці
25. Велика Решнівка
26. Судилків
27. Траулин
28. Березна
29. Лотівка
15. Райки
16. Ладиги
17. Губин
18. Вишнопіль
19. Провалівка
20. Юзефівка
21. Остропіль

ПОЛОНСЬКИЙ
Полонне
Новоселиця
Деревичі
Борушківці
Стара Чортория
Любомирка
Котелянка
Тиранівка
Кам’янка
Баранівка

СТЕПАНСЬКИЙ
Деражне
Бичаль
Липне
Мидськ
Стидин
Тростянець
Яполоть
Збуж
Жалин
Ставок
Злотолин
Степань
Кричильськ
Корост
Космачів
Любаша
Пісків
Янкевичі
Головин
Олександрія

ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ
Карабіївка
Чолгузів
Котюржинці
Турівка
Гулівці
Денисівка
Жемелинці
Кривовулька
Шарлаївка
Семенів
Сушівці
Бережинці
Бісівка
Тихомль
Погорільці
Миклаші
Кунча
Новоставці
Воробіївка
Москалівка
Теофіполь

ЯМПІЛЬСЬКИЙ
Колесець
Вороновці
Немиринці
Молотьків
Москалівка
Ванжулів
Янківці
Оришківці
Ланівці
Осники
Лисогірка
Святець
Довгалівка
Грибова
Дідківці
Паньківці
Загорці
Юськівці
Татаринівці
Якимівці
Мізюринці
Радашівка
Шкроботівка
Ольшаниця
Лепесівка
Ямпіль
Медисівка
Габріелівка
Гриньки
В’язовець

Р.Ю. Кондратюк
"Архіви України"
4-5 / 2001


Таблиця 2

Населений пункт

 

Тип документа

 

Хто видав

 

Дата видачі

 

Джерело

 

Баранівка

Ерекція

Князь Калікст Лодзя-Понінський

20 вересня 1790 р.

ф.1, оп. 1, спр. 798, арк. 238-239

Борушківці

Презента

той самий

1 березня 1785 р.

арк. 258

Булдичів

Презента

Князь Януш-Олександр Любартович-Сангушко

26 липня 1772 р.

арк. 191-192

Вишнопіль

Презента

Князь Калікст Лодзя- Понінський

2 серпня 1786 р.

арк. 190 зв.

Воробіївка

Ерекція

Князь Каспар Любомирський

23 травня 1775 р.

арк. 203-204

Воробіївка

Презента

той самий

18 серпня 1774 р.

арк.204-204 зв.

Гордіївка

Презента

Ігнаци Кордиш, писар земський Брацлавський

12 січня 1783 р.

арк. 199 зв.-200

Деревичі

Презента

Князь Калікст Лодзя-Понінський

16 квітня 1783 р.

арк. 262

Камінь

Ерекція

Князь Януш-Олександр Любартович-Сангушко

26 червня 1769 р.

арк. 247 зв.

Кам’янка

Презента

Князь Єжи-Мартин Любомирський

16 серпня 1769 р.

арк.245зв.-246

Козарка

Ерекція з презентою

Князь Януш-Олександр Любартович-Сангушко

26 січня 1761 р.

арк. 224 зв.-226

Коростки

Ерекція

Томаш Дембня-Чайковський, коморник Брацлавський

16 лютого 1793 р.

арк. 264 зв.-265

Коростки

Презента

Юзеф Свейковський, стольник Овруцький

20 грудня 1780 р.

арк. 265-265 зв.

Котелянка

Презента

Князь Єжи-Мартин Любомирський

7 січня 1767 р.

арк. 178-178 зв.

Ладиги

Презента

Князь Каспар Любомирський

14 грудня 1777 р.

арк.  188-189

Липне

Презента

Князь Адам Лодзя-Понінський

20 березня 1777 р.

арк. 263 зв.

Любар/ Михайлівська

Презента

Князь Єжи-Мартин Любомирський

12 жовтня 1776 р.

арк. 213-214

Покровська

Презента

Князь Єжи-Мартин Любомирський

29 червня 1779 р.

арк. 210 зв.

Успенська

Презента

Князь Єжи-Мартин Любомирський

20 травня 1780 р.

арк. 216-217

Покровська

Ерекція

Князь Францішек-Фердінанд Любомирський

25 січня 1755 р.

арк. 209-210

Троїцька

Презента

Князь Єжи-Мартин Любомирський

27 травня 1779 р.

арк. 170

Михайлівська

Ерекція

Князь Францішек-Фердінанд Любомирський

24 травня 1760 р.

арк. 213-213 зв.

Любомирка

Презента

Прот Потоцький, воєвода Київський

11 вересня 1793 р.

арк. 220-220 зв.

Любомирка

Ерекція

Князь Єжи-Мартин Любомирський

13 травня 1767 р.

арк.221-221 зв.

Мартинівка

Ерекція

Князь Єжи-Мартин Любомирський

30 серпня 1757 р.

арк. 154-155

Миропіль/ Михайлівська

Презента

Каетан Міончинський, воєводич Підляський

24 липня 1781 р.

арк. 199 зв.-200

Миропіль/ Михайлівська

Ерекція

Князь Януш-Олександр Любартович-Сангушко

26 лютого 1766 р.

арк. 200-201

Новий Миропіль/ Покровська

Ерекція

Князь Януш-Олександр Любартович-Сангушко

26 лютого 1766 р.

арк. 172-173

Новий Миропіль/ Покровська

Презента

Щепан Турно, староста Петроковський

14 березня 1790 р.

арк. 173-173 зв.

Старий Миропіль

Презента

Никодим-Казимир Воронич, каштелян Київський

26 січня 1756 р.

арк. 175-176

Старий Миропіль

те саме

Щепан Турно, староста Петроковський

14 березня 1790 р.

арк. 176-176 зв.

Мшанець

Презента

Княжна Ельжбета Любомирська

20 травня 1765 р.

арк. 243 зв.

Ожарівка

Екстракт руги

Якуб Котюржинський, адміністратор Ожарівський

20 грудня 1755 р.

арк. 252

Ожарівка

Презента

Йозеф Лебендзь-Сагатовський, підстолій Черський

квітень 1774 р.

арк. 253

Ольха

Ерекція

Йозеф Свейковський, підстолій Овруцький

4 червня 1779 р.

арк.181 зв.-182 зв.

Остропіль/ Преображенська

Ерекція

Князь Каспер Любомирський

20 липня 1771 р.

арк. 149-151