Місто
Район
ТП "Край"
Дослідження
Візитка міста та району
Бібліографія
Проект "джерела"
Презентація
Голодомор 32-33
ОУН на Славутчині
Джерела з історії
Геральдика
Карти
Нетішин
Нетішинський музей
Села району
Пам'ятки Славутчини
Статті про місто і район
"Сангушківські читання"
Славута військова
Авторська сторінка
Історія міста в фото
Малюнки Н.Орди
Славутчани
Храми
Школи
Українська Повстанча
Ліси
Преса про місто
Політика
Мистецтво
Лінія фронту
Новини
Гостьова книга
Online-Бібліотека

ПОШУК
Для пошуку потрібно
використовувати
не більше одного слова
або його частини







Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Статті про місто і район:   Населення у XVII ст. Історія Славути 1633-1863 р. Оборонні споруди міста Славути у XVII - XVIII ст. Матеріали з історії Славутчини в архівах України Джерела соціально-економічної історії Славутчини Джерела з історії уніатської церкви на Волині. З історії міста 375 річниця славутської магдебургії Навколо назви нашого міста Заснування Славути Як Славута ставала містом Джерела з історії Славутчини Кумисо-лікувальний заклад Фабрики міста Лесине літо в Славуті Наукові дослідження у 1920-х рр. Рапортичка Депортація 30-х Вони боролися за радянську владу Партизани Таємниці славутського Грос-лазарету 301 Нацистські табори в Славуті 25 років за фотопортрет Маразм директора крєпчал чи крєпчає? Історія міліції Як називатися вулицям Пісенний фестиваль

Історія славутської міліції

  У переддень 15 річниці створення української міліції хотілося б переглянути сторінки її історії. Щільна завіса таємності, що довгий час нависала над цією правоохоронною структурою і досі заважає пролити світло на всі етапи її становлення та розвитку. Матеріали, які б засвідчували її діяльність, з грифом "цілком таємно" були надійно схованими у радянських спецсховищах та недоступними для ознайомлення. Лише ті незначні джерела, які збереглися, та розповіді ветеранів органів внутрішніх справ дають можливість відтворити основні віхи історичного розвитку Славутської міліції.
  Так відомо, що свій початок міліція на Славутччині веде від "сангушківської" поліції (започаткувала її дружина Павла-Карла Сангушко Барбара-Урсула Дуніна-Сангушко у 1770-1780 роках). При царизмі (1898-1985рр), коли Славута була центром найменшої одиниці адміністративного поділу і налічувала менше 10 тисяч населення, адміністративним органом влади було волосне правління на чолі з волосним старшиною. Існувала міщанська управа з приставом та урядником. Забезпеченням порядку займався невеличкий загін поліції. У розпорядженні управи перебувала камера ув'язнення і карцер. У випадках порушення порядку поліції вдавалася до побиття порушників нагайками, а волосний старшина мав право своєю владою позбавляти людину волі на 5 діб, утримуючи її під арештом у карцері. Серед інших державних чиновників були: мировий суддя, судовий слідчий і судовий пристав.
  У березні 1917 року, коли у місті відбулася маніфестація трудящих, що з червоними знаменами у руках співали "Марсельєзу", поліція ніяких перешкод маніфестантам не чинила. Незабаром був вибраний волосний комітет та добровільних засадах було організовано міліцію. Її начальником обрали Маяковського Миколу Івановича, який у дореволюційні роки був акцизним чиновником у м.Славуті. Всі міліцейські чини під час виконання службових обов'язків повинні були носити форму встановленого зразка. Також міліція мала холодну зброю та револьвери. На роботу до міліції приймалися особи, яким виповнився 21 рік та були "досить грамотними". Було визначено і коло осіб, які не підлягали прийому у міліцію: громадяни, які перебували під слідством або судом за обвинуваченням у вчиненні злочинів, неплатоспроможні боржники, які перебували під опікою за марнотратство, утримувачі будинків розпусти, тощо. Усіх колишніх службовців поліції було звільнено і набрано нових, з числа яких започаткувалася така структура як робітничо-селянська міліція на Славутчині (на той час вона належала до Шепетівського округу). Дуже важливим фактором діяльності тодішньої міліції було роз'яснення законів, декретів та розпоряджень населенню, особливо на селі, а в подальшому контроль за їх дотриманням. Основними завданнями робітничо-селянської міліції було припинення порушень порядку, особливо у громадських місцях, боротьба з бандитизмом, охорона прав громадян.
  Історію міліції тих часів слід розглядати через призму історичних подій. Оскільки вся територія України в період з 1917 по 1920 роки перебувала під владою Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, то і міліція постійно реконструювалася як робітнича міліція Центральної Ради, варта Гетьманату, народна міліція Директорії. Жодних фактичних документів, які б могли висвітлити справжній зміст та характер діяльності міліції того часу не збереглося. Однак, достеменно відомо, що функції її залишалися незмінними. У 20-30 роки до них ще додалася боротьба з незаконним вирубуванням лісів та самогоноварінням.
  Зі звіту начальника Славутської райміліції та розшуку (так називалася міліція у 1926 році) Селіхова відомо, що на той час особовий склад, що був у його віддані, складався з 1 діловода, 2 райдоглядачів, 2 кінних міліціонерів, 4 піших, 1 агенту розшуку та 1 конторщика адресного столу. Міліція поділялася на надвірну та промислову. Діяльність надвірної міліції була спрямована на ліквідацію бандитських угрупувань, що діяли на території Славутського району, вчиняючи грабежі та озброєні напади. Так, 29.05.1926 року працівниками надвірної міліції було затримане таке угрупування в складі 3 чоловік, які виявилися жителями с.Миньківці та вилучено 3 рушниці, 1 обріз і 6 російських набої. Ними було вчинено ряд грабіжницьких нападів на жителів Славутського району та скоєно 1 вбивство. Протягом 5 місяців 1926 року працівниками Раймілрозшуку було складено 31 протокол за злочини проти громадян, 22 - за посадові злочини, 28- за господарські злочини, 37 протоколів за злочини проти особистості, 26- за майнові злочини та таку ж кількість за антисанітарію і стягнуто на користь держави 312 крб. 83 коп. Проводилася активна боротьба з гуральством (відібрано 13 самогонних апарати та 29 літрів самогону), хуліганством (32 випадки). Ще одним пріоритетним напрямком діяльності була боротьба з конокрадством ( за 5 місяців 1926р. було скоєно 45 таких злочини).
  Промислова міліція складалася з 1 старшого промислового міліціонера та 23 молодших, які були закріплені за усіма промисловими підприємствами та основним завданням яких було охорона від розкрадання. Заробітна плата промислового міліціонера становила 40 карбованців на місяць.
  На озброєнні Райміліції у той час було 7 російських рушниць, 16 японських та 3 французьких, а також набої до них у кількості 250 штук. Ті два коні, які були у розпорядженні місцевої міліції були "до своєї служби не працездатні з приводу своєї старості". І це у той час, коли зона обслуговування включала 17 сільрад та 39 населених пункти з загальною чисельністю 41471 чоловік.
  З моменту свого утворення міліція у Славуті розміщувалася там де і знаходиться зараз. Однак, у 1926 році воно складалося з 4 кімнат, одна з яких була "дєжуркою" і "общежитієм" одночасно. Крім того була камера для речових доказів та камера для затриманих, що складалася з двох кімнат, які вміщали 20 чоловік (затримування здійснювалися на термін від 10 діб до 1 місяця).
  Вже у ті часи на допомогу міліції залучалася громадськість. У тому 1926 році у Райміліції було 67 "осведомителів", які протягом року зробили 145 сводок. Також вівся облік "уголовно-неблагонадьожного елемента", який містив 252 особи.
  Про діяльність Славутської міліції у передвоєнні роки відомостей не збереглося. Лише відомо, що у 30-х роках її чисельність складала 64 чоловіки.
   З перших днів Великої Вітчизняної війни разом із частинами Червоної Армії на захист Вітчизни стали і співробітники Славутської міліції. Активну участь у героїчній обороні Києва брали 1-й і 2-й партизанські полки, сформовані з особового складу міліції в липні 1941 року. До складу цих полків увійшло 95 співробітників подільської міліції, в тому числі і Славутської. Багато з них загинуло. Серед тих, хто з честю віддав життя захищаючи рідну Вітчизну:
  Вознюк Михайло Некифорович, міліціонер Славутського РВ, боєць 2-го полку, загинув при обороні Києва у 1941 році
  Денисюк Максим Якович, міліціонер Славутського РВ, загинув на фронті у 1944 році
  Дядюк Антон Євсеєвич, міліціонер Славутського РВ, боєць 2-го полку, пропав безвісті у 1941 році
  Іванюк Андрій Іванович, дільничний інспектор Славутського РВ, боєць 2-го полку, загинув під Ржицевим Київської області у 1941 році
  Прокопенко Григорій Семенович, міліціонер Славутського РВ, боєць 2-го полку, загинув під с.Занурівка у 1941 році
  Скрипник Олександр Фелипович, начальник ВУС Славутського РВ, командир взводу 2-го полку, розстріляний німцями під с. Занурівка у 1941 році
  Ярощук Іван Єфимович, оперуповноважений Славутського РВ, боєць 2-го полку, 3.08.1941 розстріляний німцями під с. Занурівка.
  Груди ж тих, хто повернувся з полю бою були увінчені орденами і медалями, за кожною з яких своя окрема історія, сповнена відваги і мужності, відчайдушної хоробрості та міліцейської цілеспрямованості.
  В той час, коли точилася запекла боротьба, в окупованій з 4 липня 1941 року Славуті німецькі загарбники намагалися створити з числа спрівробітників міліції, які залишилися "народну" міліцію. Однак, дуже швидко вони зрозуміли марність своїх сподівань. Роблячи вигляд, що виконують поставлені завдання працівники "народної" міліції працювали на Славутське підпілля. Тому, окупанти перестали довіряти щойно створеній міліції. Про це свідчить фрагмент наказу по міській управі від 11 серпня 1941 року:
  "За погодженням з військовою комендатурою наказую:
  1. Районній міліції о 2 год. дня цього числа з"явитися до військового коменданта з виданою у комендатурі зброєю і велосипедами.
  2. все майно, яке є у розташуванні районної міліції, здати до управи.
  Натомість німці почали самі "наводити" порядки, а діяльність міліції жорстко контролювали. Це засвідчує обов'язкова постанова Славутської міської управи від 12 серпня 1941 року, яка передбачала:
  " - Забороняється проведення обшуків та трусів у громадян міста та району представникам народної міліції або іншим органам району за винятком осіб від військової німецької комендатури."
  У повоєнний період боротьба зі злочинністю працівниками міліції провадилася у складній обстановці, що обумовлювалося наслідками окупації та труднощами повоєнних років. Зі спогадів ветеранів відомо, що міліція була не укомплектована майже на 50%, була значна плинність кадрів, а ті, які приходили служити, були недостатньо підготовленими. Основним напрямком діяльності тодішньої міліції була боротьба з розкраданням державної власності. У Славутському районі було три відділення міліції: Кривинський, Ганнопільський та Берездівський, діяльність яких координувалася Славутським відділом міліції. Керівництво Славутською міліцією здійснювалося Шепетівським окружним відділом міліції. Із спогадів ветерана органів внутрішніх справ Савчука І.В.: "у 1951 році міліція була в складі МДБ і начальником Берездівського МДБ був Павленко. В міліції с.Берездів працювало 14 чоловік, 7 із них - офіцери. Я особисто виконував обов'язки міліціонера. В 1959 році Берездівський район і інші райони на Славутчині були зведені в один - Славутський з центром у м.Славута."
  З реорганізацією міліції мінялася і її структура. У 1949 році було створено слідче відділення, відділення по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності. У 1952 році створено при відділенні міліції сторожову охорону.
  Другий поверх приміщення відділу міліції було добудовано у 1974-1976 роках власними силами його співробітників, у 80-х роках побудовані гаражі у дворі райвідділу та навчальні класи над ними.
  Зі спогадів ветеранів органів внутрішніх справ вдалося відтворити список начальників Славутської міліції починаючи з повоєнних років. Ними були:
  Підполковник міліції Розмахов
  Майор міліції Дем"яненко
  Капітан міліції Катаврасов
  Майор міліції Євсін
  Майор міліції Малготін В.Є.
  Підполковник міліції Маяковський С.А.
  Майор міліції Половинкін В.І. (загинув при виконанні службових обов'язків)
  Майор міліції Буджерак О.О. (на даний час депутат Верховної Ради)
  Майор міліції Мудрик В.Ф.
  Підполковник міліції Колесник М.М.
  Підполковник міліції Орловський І.І.
  Підполковник міліції Рабчун М.М.
  Майор міліції Остапчук В.В. (нинішній начальник Славутського РВ УМВС та ініціатор відтворення історичного минулого Славутської міліції)
  
  А.Кобера