Нацистські табори для військовополонених в м. Славута (1941-1944 р.)
Однією із знакових проблем вітчизняної історії, що фактично була "tabula rasa" з кінця 1940-х і до середини 1990-х рр. є тема військового полону в період Другої Світової війни. Як справедливо відзначила М. Панікар, перші дослідження з історії полону з'явилися лише після ХХ з’їзду КПРС [40, 5-6]. В основному це були видання спогадів колишніх в’язнів таборів, а також роботи з історії окремих концентраційних таборів (Бухенвальд, Дахау, Освенцім, Маутхаузен). Крім того продовжено було, започатковане ще в середині 1940-х рр., видання окремих документів з проблематики військового полону, але в межах документальних публікацій про нацистський режим на окупованих теренах, в тому числі й в Україні [17; 38; 43; 44]. Лише з середини 1990-х рр., в зв’язку зі зміною загальної політико-ідеологічної кон’юнктури, відкриттю для ширшого загалу значної частини раніше засекречених архівних документів, а також завдяки активній співпраці з західноєвропейськими вченими, тема військового полону та долі радянських військовополонених набирає щораз більшого відображення в працях українських дослідників. Серед таких робіт не можна не відзначити статті С. Богунова, Ф. Винокурової, В. Короля, Є. Лисенка, В. Шевченко, А. Чайковського [3; 31].
Загалом, оцінюючи вітчизняну історіографію даної проблеми, не можна не погодитися з твердженням російського історика М. Єріна, що фактично як в радянській, такі і надалі в російській, українській чи білоруській науковій літературі, основну масу складають дослідження, присвячені темі концентраційних таборів. Натомість, поза увагою дослідників залишилася проблема діяльності системи таборів для військовополонених. Так, наприклад, до сьогодення не існує жодної узагальнюючої наукової роботи, присвяченої створенню та функціонуванню на території України системи таборів для військовополонених, її кадрового та матеріально-технічного забезпечення, врешті-решт не існує роботи щодо життя та трагічної долі самих військовополонених. Що більше, навіть в сучасних дослідженнях доволі часто плутають або ототожнюють поняття "концтабір" та "табір для військовополонених".
Натомість, в працях західноєвропейських дослідників, передусім німецьких, дана проблематика опинилася в центрі історико-політичних досліджень вже з середини 1970-х рр. Фактично за період з 1970-х по 2009 рік опубліковано було роботи К. Штрайта, А. Штрайма, У. Херберта, X. Вайшера, Г.-А. Якобсена, Р. Фоссера, Р. Келлера, В. Боргзена та К. Волланда, К. Х’юзера та Р. Отто, М. Зіденханса, Б. Бонвеча, Й. Остерлоха, Г. Моммзена, А. Харітонова, К.-Д. Мюллера, в яких на підставі глибокого аналізу наявної джерельної та мемуарної бази досліджено було не лише долю радянських військовополонених у німецькому полоні та ситуацію, в якій вони опинилися після повернення на батьківщину, але й історію окремих концентраційних таборів та таборів для військовополонених...
Місто