Місто
Район
ТП "Край"
Дослідження
Візитка міста та району
Бібліографія
Проект "джерела"
Презентація
Голодомор 32-33
ОУН на Славутчині
Джерела з історії
Геральдика
Карти
Нетішин
Нетішинський музей
Села району
Пам'ятки Славутчини
Статті про місто і район
"Сангушківські читання"
Славута військова
Авторська сторінка
Історія міста в фото
Малюнки Н.Орди
Славутчани
Храми
Школи
Українська Повстанча
Ліси
Преса про місто
Політика
Мистецтво
Лінія фронту
Новини
Гостьова книга
Online-Бібліотека

ПОШУК
Для пошуку потрібно
використовувати
не більше одного слова
або його частини







Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату


Статті про місто і район:   Населення у XVII ст. Історія Славути 1633-1863 р. Оборонні споруди міста Славути у XVII - XVIII ст. Матеріали з історії Славутчини в архівах України Джерела соціально-економічної історії Славутчини Джерела з історії уніатської церкви на Волині. З історії міста 375 річниця славутської магдебургії Навколо назви нашого міста Заснування Славути Як Славута ставала містом Джерела з історії Славутчини Кумисо-лікувальний заклад Фабрики міста Лесине літо в Славуті Наукові дослідження у 1920-х рр. Рапортичка Депортація 30-х Вони боролися за радянську владу Партизани Таємниці славутського Грос-лазарету 301 Нацистські табори в Славуті 25 років за фотопортрет Маразм директора крєпчал чи крєпчає? Історія міліції Як називатися вулицям Пісенний фестиваль

Оборонні споруди міста Славути у XVII - XVIII ст.

  Одним з напрямків в сучасній історичній науці, що лише почав розвиватися є міська тематика. Поза незначною кількістю робіт присвячених головно загальним тенденціям в історії українського містобудування (А. Заєць, П. Ричков, П. Сас) фактично є відсутніми комплексні дослідження історії окремих міст України. Не виключенням в даній ситуації є й проблема дослідження історії міста Славути. При цьому зазначимо, що якщо окремі питання з історії міста, яке з середини XVIII і до 1917 року було центром магнатської латифундії князів Сангушко, розглянуті у низці наших статей та публікацій, то питання розвитку архітектурної спадщини міста практично не досліджувалося. Разом з тим, розвиток міської архітектури Славути є типовим для більшості містечок Південно-Східної Волині і може слугувати для формування певних узагальнюючих підходів та поглядів на розвиток місто будівничих традицій усієї Правобережної України. Також зазначимо, що наявна джерельна база дозволяє послідкувати розвиток міської забудови Славути практично від дати заснування цього населеного пункту.
  Отже населений пункт під назвою Славута (Славутин) виник на місці села Воля Деражнянська, знищеного татарським нападом в 1617 р. [2, c.276] Даний напад був настільки нищівним для округи, що окремі населені пункти так і не змогли відновитися після нього. До одного з таких населених й відноситься Воля Деражнянська, у якому з 24 димів було спалено 13, до полону потрапило 200 осіб [4, c.233,237]. Тим не менше вигідне економічне та географічне положення місцевості, сприяло тому, що вже у 1619 році вперше у джерелах з’являється інформація про існування населеного пункту з назвою "Славутин" [5, арк. 299-299зв.]. Наступною писемною згадкою є скарга галицького підчашого Яна Коморовського від 9 липня 1626 р. в справі втечі його селян з села Сушна "з жонами з детми и зовсею маєтностю.. рухомою до маєтності ємст [князя Владислава Хризостома Заславського. - В. Б.] мєста Шепетіна аліас Славутіна"[6, арк.170].
  Розбудова населеного пункту та перетворення його на містечко вимагала, в своєрідних умовах ранньомодерного волинського прикордоння, в першу чергу побудови оборонних споруд. Власне починаючи з 1620-х рр. офіційний осадник містечка - Авель Тошковський, з дозволу свого патрона - князя Юрія-Єжи Янушовича Заславського, провадить роботи з побудови міських укріплень. Як результат, станом на квітень 1633 року, тобто на час надання місту локаційного привілею і магдебурзького права, було оточено місто муром та зведено укріплений замок. Загалом у 1633-1637 рр. оборонна система Славути складалася з двох ліній оборони, розташованих по обох берегах річки Деражня (сучасна річка - Утка). До першої ліній належали міські укріплення, які складалися з дерев’яних стін покритих драницями та складених з колод у два ряди з в’їзною брамою зі сторони м. Заславля та 8 башт, з яких 4 було безверхих [1, c.390-398; 7, k.58].
  Щоправда у такому вигляді міські укріпленні та замок пробули до середини XVII ст. Натомість наступний історичний період, друга половина XVII ст., приніс Славутину-Славуті лише розруху та знищення, оскільки як вказали 19 серпня 1694 року новий комісар (управитель) містечка Йосип Цереброцький та житомирський скарбник Атанасій Глібович Пероцький, містечко "частково через різних Речі Посполитої Неприятелів, частково через панів посесорів колишніх до великого прийшло занепаду" [8, k.1]. Особливо нищівним для Славути був період 1650-1653 рр., коли, в результаті військових дій чисельність населення практично усіх міст і сіл Східної Волині зменшилося у 3-4 рази. Для прикладу у сусідніх зі Славутою Корцю з селами за цей період чисельність населення зменшилася з 4731 до 541 диму, у Старому Заславі з навколишніми селами - з 301 до 45, у Острозі з волостю - з 1097 до 205 [3, c.5]. В самій же Славуті з майже 1000 димів зафіксованих у 1646 році після військових дій середини - другої половини XVII ст. залишилося заледве 43 [8, k.4-5].
  Отже наприкінці XVII і в середині XVIII ст. "містечко Славута розташоване нижче Заслава над річкою Горинню, а з іншого боку над меншою річкою Деражнею" було оточено старими стінами з соснових паль. В’їзд до міста відбувався через брами зі сторони Заслава та зі сторони Корчика. Крім того кожен з в’їздів був ззовні, від річок Горинь та Деражня, та всередині, від міста, відгороджений огорожею - "kobylicami" [8, k.2]. Щоправда, уже в 1701 р. інвентатори зазначили, що Заславська брама обвалилася, а від міських стін залишилися лише залишки, які оточували місто - "від ставу до огородів" [9, k.5].
  Саме через Заславську та Корчицьку брами проходив т.зв. Острозький гостинець, який виводив до Острога через міст на р. Горинь. Щоправда, наприкінці XVII ст. рух Острозьким гостинцем був не дуже активним, про що опосередковано говорять інвентатори зазначаючи, що у 1694 р. цей міст потребував значного ремонту, який так і не був проведений. Більш того, у 1700-1701 рр. даний міст через поганий стан обвалився і через повінь від нього залишилися лише самі палі [9, k.3].
  За цим мостом вправо розташовувалося містечко, а вліво гребля та став на річці Деражня. На греблі розташовувалося два замкових млини, з яких, станом на 1694 р., лише один був у робочому стані, натомість другий - "без жодного начиння стояв зарослий" [8]. Млини побудовані з круглих колод були розраховані на 5 мучних каменів. В кінці греблі, у напрямку замку та на краю ставу розташовувалася невеличке озерце-„sadzaweczka", де, за свідченням інвентаря 1701 р., розводилася риба на замкові потреби [9, k.3]. Від цього озерця виходила віднога, яка йдучи попід замком впадала до Горині. Крім того дана віднога відділяла Славутський замок від передмістя Мокра Воля.
  Розглядаючи оборонний комплекс Славутського замку може відзначити, що він був побудований за класичною для українських замків схемою: призамкові укріплення - т.зв. Пригородки та власне сам замок.
  Як видно з інвентарних описів, перший Пригородок розташовувався у межиріччі Горині, Деражні та відноги останньої річки. Вже наприкінці XVII ст., Пригородок був оточений дерев’яними стінами та за оборонною структурою виглядав, як укріплений острог. Саме через Пригородок проходив т.зв. Український гостинець з Межирича Корецького до Полонного. До Пригородку можна було потрапити від містечка через греблю на р. Деражня. Безпосередній в’їзд до Пригородку відбувався через браму з подвійними воротами, від яких вже у 1701 р. залишилася одна дуже зіпсована половинка. Власне від цієї брами вправо, на розі стін, над відногою Деражні, знаходилася дерев’яна башта т.зв. "Бойніца", у якій в 1694 р. знаходилися дві залізні шмігівниці [8, k.3]. Однак вже у 1701 р. дана башта потребувала значного ремонту, оскільки була підгнившою, без даху та похилена [9, k.3]. Принагідно маємо відзначити, такий важливий факт, як той, що у 1701 р. на даній башті було вивішено прапор-штандарт [9, k.3].
  За Баштою розташовувалася невелика не накрита брама з підйомним мостом та воротами на дерев’яних завісах. Перед брамою знаходився міст через відногу р. Деражні. У 1701 р. саме через цю браму, з огляду на зруйнування моста через Горинь, проходив Острозький гостинець.
  Врешті на пагорбі над Пригородком розташовувався Славутський замок. Як зазначили, при описуванні містечка Славути у 1694 та 1701 рр., Славутський замок мав дерев’яні стіни-палі - "той Замок на річкою Горинню мур дерев’яний палями складений … який вода обтікає колом" [9, k.3]. Приблизно у другій 1720-х - на початку 1730-х рр. замкові стіни було відремонтовано, про що зазначено у інвентарі 1731 р. - "Dwor Circum circa Palami Ostawiony sosnowemi nad rzeką noviter Ostawionemi" [11, k.36]. Однак, вже у 1738 р. щодо замкових укріплень зазначалося, що усі замкові стіни, окрім ділянки від стайні до винниці, складалися зі старих паль - "palami antiquitis osadzone". Натомість означена ділянка захищалася новозбудованим парканом - "parkanem nowym zabudowany" [12, k.85].
  В’їзд до замку відбувався через подвійні ворота у двоповерховій дерев’яній башті-брамі. Як зазначалося у 1731 р. ворота висіли на дерев’яних завісах-"бігунах" [11, k.35]. Сама ж башта-брама була крита ґонтом ( "dranicami w kwadrat pobita") й побудована з круглих соснових колод. Ймовірно, що у період між 1701 та 1738 рр. брама-башта була перебудована, оскільки у інвентарі 1738 р., вказується, що вона побудована з квадратних, а не круглих тесаних колод [12, k.83]. На другому поверсі брами розташовувалася стрільниця з прорізаними в стінах бійницями. У 1730-х рр. дана стрільниця була перебудована на альтанку трьома вікнами, що засувалися [12, k.83].
  Аналізуючи внутрішню забудову Славутського замку маємо, перш за все, відзначити її несталість. Зокрема, збережені до сьогодення інвентарні описи, вказують на постійні зміни пов’язані, у першу чергу, зі знесенням старих будівель та побудовою нових. Так, якщо у інвентарних описах 1694 та 1701 рр. башта-брама згадується без жодних добудов, то вже у 1731 р. фіксуються зміни. Зокрема до неї прибудовується шпихлірчик, а з двору, на другому поверсі добудовується альтанка з зовнішніми сходами та подвійними дверима [11, k.35].
  Отже, наприкінці XVII - у XVIII ст. внутрішній двір замку виглядав наступним чином - по ліву сторону від брами розташовувалася "Башта над Горинню". У 1701 р. ця башта була охарактеризована, як накрита дранкою, а в середині її були дерев’яні помости, що спиралися на два центральні стовпи. Щоправда у 1694 р. зазначалося, що між брамою та баштою знаходилися стара впавша вінниця та солодовня.
  Далі за баштою розташовуються дві комори-шпихліри побудовані у період між 1694 та 1701 рр. Власне за цими шпихлірами розташовувався панський або житловий будинок. Будинок складався з двох невеличких світличок. До однієї зі світлиць була прибудована комора у вигляді алькова. Слід також зазначити, що житловий будинок був інтегральною частиною замкових укріплень, оскільки його задня стіна була рівночасно й стіною замку [9, k.4]. Зазначимо, що у 1731 р. житловий будинок згадується як старий двір критий ґонтом, який розташовується відразу біля башти-брами. Даний факт свідчить, що усі попередні будівлі були зруйновані та знесені.
  За житловим будинком знаходилася велика пекарня, побудована ймовірно у 1693-1694-х рр., оскільки у інвентарі 1694 р. вона визначається, як нова. Поряд з пекарнею, згідно даних 1694 р., розташовувалася у напрямку башти-брами - криниця, панський шпихлір, нова частково накрита соломою стайня, три невеличкі комори та світлиця-кордегардія. Однак, у інвентарі 1701 р. вказується, що на відстані від житлового будинку до башти-брами знаходилася лише т.зв. "палацова кухня", яка у 1731 р. зазначена була, як напівзруйнована та потребуюча ремонту [11, k.35]. Власне за цією кухнею, у період з 1701 по 1731 рр. було побудовано новий житловий будинок - "Dwor Nowy", стайню та возовню. Також між новим житловим будинком та пекарнею, у 1731 р., було розбито невеличкий огород.
  Вже у інвентарному описі 1738 р. зазначалося, що відразу біля башт-брами, по праву руку, було зведено невелику обору з шопою для сіна [12, k.83]. За цією оборою йшли, на той час вже старі стайня та возовня побудовані з соснових колод. У тому ж році фіксується поява в замковій стіні окремої хвіртки, що виводила безпосередньо до Горині і знаходилася за замковою кухнею.
  Доволі цікавим є той факт, що у 1738 р. між стайнею та житловим будинком знаходилася в’язниця-"inkarceracya" для селян [12, k.83].
  По середині замку було побудовано шпихлір з підвалом, який у 1694 р. був засміченим та заболоченим, та господарськими приміщеннями - залами на другому поверсі. Що цікаво одна з цих зал нотується, як "Військова зала", в якій розташовувалися у 1694 р. невеликі нові котли-тулумбаси, стара полотняна хоругва з вишитим білим хрестом, дві повздовжних гаківниці, одна коротка гаківниця, дві рушниці-яничарки, один мушкет з кресалом, півтори бочки пороху та кілька десятків олов’яних куль [8, k.3]. Практично подібний вигляд мала замкова амуніція і у 1701 р. - чотири довгих ґнотових гаківниці, одна маленька гаківниця, дві яничарки турецькі на польських ложах, дев’ять фунтів пороху та один фунт селітри [9, k.5]. Також згадується й про існування старої замкової хоругви на фарбованому полотні.
  Врешті у 1730 та 1738 рр. на замковому озброєнні знаходилися: дві гаківниці, одна пів гаківниця та дві шмігівниці [10, k.27; 12, k.85]. В 1745 р., останній згадці про наявність військової амуніції у Славутському замку, розміри замкового озброєння зменшилися до 2 шмігівниць та 2 гаківниць [13, k.112].
  Насамкінець розглядаючи Славутські замкові укріплення слід вказати, що за пекарнею біля житлового будинку знаходилася невелика хвіртка, яка виводила до другого Пригородку, який розташовувався за греблею на віднозі р. Деражні у напрямку передмістя Мокрої Волі [9, k.4]. У порівнянні з першим Пригородком укріплення другого у 1701 р. визначалися, як старі та "zwietszałe". Хоча інвентар 1694 р. й характеризує їх, як палісад, однак вже у наступні роки це лише стіни-палі. З цього Пригородку через браму та міст попри млин дорога виводила до Мокрої Волі. Що цікаво, у 1694 р. даний виїзд був "загублений та заболочений" [8, k.4]. Також маємо зазначити, що вихід на греблю зі сторони Мокрої Волі був перекритий невеликим дерево-земляним укріпленням - "шанцем" [8, k.4].
  Підсумовуючи дану розвідку слід зазначити, що якщо міські укріплення було розібрано, згідно з розглядуваними джерелами, в період від 1701 до 1731 рр., то славутський замок проіснував набагато довше. Останню згадку про його існування містить у собі інвентар 1764 року, а в інвентарі 1767 р. вже чітко вказується на існування т. зв. “панського двору", що постав на місці замкових укріплень [1, 390-398].
  
  Список використаних джерел та літератури.
  1.Берковський В.Г. Інвентарні описи міст і сіл північної Хмельниччини періоду XVII - XVIII ст. в складі Архіву князів Сангушко // Матеріали XI Подільської історико-краєзнавчої конференції. - Кам’янець-Подільський, 2004.
  2.Берковський В.Г. Історія міста Славута від заснування в 1633 до 1863 р. // Місто Хмельницький в контексті історії України. Матеріали наукової конференції, присвяченої встановленню дати "1431 рік" датою найдавнішої згадки про Хмельницький в історичних документах / Студії Кам’янець-Подільського Центру дослідження історії Поділля. Т.2. - Хмельницький-Кам’янець-Подільський, 2006.
  3.Владимирский-Буданов М. Передвижение Южно-Русского населения в эпоху Богдана Хмельницкого. - К.,1888.
  4.Ворончук І. О. Демографічні наслідки татарського нападу 1617 року на Краснокорецьку волость Волині // "Осягнення історії". - Острог-Нью-Йорк, 1999.
  5.Центральний державний історичний архів, м. Київ (Далі - ЦДІАУК). - Ф. 21 "Кременецький гродський суд". - Оп. 1. - Спр. 60. - Арк. 299-299зв.
  6.ЦДІАУК. - Ф. 21. - Спр. 73.
  7.Archiwum Państwowe w Krakowie. Oddział I na Wawelu. - Archiwum Sanguszków (далі - APK.AS). - sygn.64/13.
  8.APK.AS. - sygn. 259.
  9.APK.AS. - sygn.342/1.
  10.APK.AS. - sygn.342/2.
  11.APK. AS. - sygn.342/2-2.
  12.APK.AS. - sygn 342/3.
  13.APK.AS. - sygn. 342/4.
  
  Берковський В.Г.
  Кандидат історичних наук, директор Центрального державного архіву зарубіжної україніки
  Опубліковано в: "Воєнна історія України. Волинь та Полісся: зб. наук. праць за матеріалами Всеукр. наук. військово-історичної конф., 25-26 квітня 2013 р. - К., 2013. - С.148-150"