Перші письменні відомості про Славуту знаходять своє відображення у документах ХVІ-ХVII століть.
Славута, як містечко, було засноване в 1633 році на місці давнього українського поселення - Деражня Воля (або Воля Деражнянська, як воно виступає у джерелах початку XVII ст.), котре належало князю Єжи Заславському. Спочатку містечко носило назву Славутина.
В 1673 році Славута перейшла у володіння князя Йосипа-Карла Любомирського. Віддаючи заміж свою дочку за маршала великолитовського князя Павла-Карла Сангушка, він подарував молодим Славуту, яка залишалася власністю князів Сангушків до жовтня 1917 року.
У 1754 році місто отримало магдебурзьке право.
З 1797 року Славута стала містечком Ізяславського повіту Волинської губернії, а пізніше - волосним центром Волинської губернії.
У 1819 році побудована церква Різдва Пресвятої Богородиці, а в 1825 - костьол Святої Дороти.
У 1873 році через місто прокладена залізниця Шепетівка - Здолбунів.
У серпні 1795р. князем Сангушком заснована суконна фабрика. До кінця XIX століття в місті з'явились миловарний, толевий і пивоварний заводи, папірня (1818 р.) лісопильня (1836 р.) каретна майстерня, красильний і чавуноливарний (1840 р.) заводи.
У 1903 році почав діяти фаянсовий завод.
У 1905 році населення міста складало 8000 жителів. У місті було дві православні церкви, три синагоги, костьол, кірха (німецький лютеранський храм). Над містом височіла ратуша, збудована ще у XVIII столітті. Діяли гімназія, двокласне народне училище та церковно-приходська школа, лютеранська приходська школа, приватне комерційне училище, єврейська релігійна школа Талмуд-Тори, єврейська школа рабинів. У 1914 році відкрито парафіяльну польську школу.
У 1918-1919 роках місто входить до складу Української Народної Республіки.
З 15 березня 1923 року містечко Славута перетворилося у районний центр Шепетівського округу, в 1932 році увійшло до складу Вінницької області, у 1937 - Кам'янець-Подільської, а 1954 - до складу Хмельницької області. В 1938 році Славута стала містом, а в 1979 - містом обласного підпорядкування.