Мiсто Славута

  Після виходу у 2012 році збірника документів "Славута. Заснування та походження", дискусія навколо дати заснування нашого міста набирає все більших обертів. Власне з огляду на це спробуємо з'ясувати окремі спірні питання.
  І. Отже, питання перше - "коли засновано місто Славута"? Відповідаючи на нього, маємо розуміти, що датування кожного населеного пункту відбувається за декількома ознаками: а) першою письмовою згадкою про поселення на цій території;
  б) першою письмовою згадкою про населений пункт з такою назвою;
  в) першою письмовою згадкою про надання населеному пункту певного адміністративного статусу - містечка, міста.
  Стосовно нашого міста маємо зазначити, що перша письмова згадка про існуючий населений пункт на місці Славути відноситься до 1617 року. Саме під цією датою зафіксовано село Воля Деражнянська, спалене татарами. Вповні очевидним є, що село з цією назвою виникло раніше. Але наскільки раніше? Тут в нагоді нам стають описи маєтностей князів Заславських кінця XVI ст., де перераховуються усі населені пункті належні цьому князівському роду. Але ... жодної згадки про Волю Деражнянську у них немає! Отже, село Воля Деражнянська виникло на початку XVII ст., оскільки в іншому випадку село було б занотовано у переліку майна князів Заславських.
  Однак коли ж з'являється населений пункт з назвою Славутин? Поява населеного пункту з назвою Славутин пов'язана з процесом відбудови маєтностей, князями Заславськими, зруйнованих татарським нападом 1617 року. Фактично князі Заславські не відбудовують колишнє село Воля Деражнянська, а будують на його місці новий населений пункт, який отримує назву "Славутин". Перша письмова згадка про цей населений пункт відноситься до 1619 року. Прикметно, що в цій першій згадці про населений пункт з назвою "Славутин", говориться, що це новопостале - "новоосажене" містечко. Тобто, князі Заславські не відновили село, а відразу, "на його згарищі", будують нове поселення, яке в майбутньому, за їх задумом, мало б отримати адміністративний статус містечка.
  Від своєї першої згадки у 1619 році новопостале містечко Славутин розвивається поступово та невпинно. В пошуку кращої долі до Славутина переїжджають селяни з Кременеччини та Острожчини. З'являються вулиці та міські укріплення. І лише коли місто досягло певного рівня розвитку, 23 квітня 1633 року князь Юрій (Єжи) Заславський офіційно затверджує новий адміністративний статус населеного пункту у межах своїх володінь - містечко. Саме з цього моменту в усіх князівських та інших офіційних документах Славутин виступає як "містечко", а його мешканці, як "міщани".
  Отже, шановні читачі, ми маємо три дати, які стосуються найдавнішої письмово зафіксованої історії нашого міста.
  1) Перша письмова згадка про населений пункт на місці майбутньою Славути - 1617 рік, село Воля Деражнянська.
  2) Перша письмова згадка про населений пункт з назвою "Славутин" - 1619 рік.
  3) Перша письмова згадка про надання Славуті офіційного міського статусу - 23 квітня 1633 року.
  ІІ. Питання друге - "коли Славуті надано міське право - магдебурзьке право"? Фактично з 80-х рр. ХІХ ст. у науковий обіг було введено інформацію, що Славута отримала міський статус лише у 1753 чи 1754 р., в результаті надання їй магдебурзького права королем Августом ІІІ Фрідріхом. Зокрема, з видання у видання повторювалося, що король дозволив Славуту "огородити, запровадити право магдебурзьке, торги щотижневі, а також два річних ярмарки та склад "білої руської солі". При цьому сам королівський привілей ніколи повноцінно так і не був опублікований.
  Одначе історичні документи говорять про інше. Зокрема, своїм листом (локаційним привілеєм) від 23 квітня 1633 року, князь Юрій (Єжи) Заславський, як повновласний господар Славутина та навколишніх теренів, надав право славутчанам судитися магдебурзьким правом. Крім того, міщанам було надано звільнення на 20 років від сплати податків, зокрема від сплати податків з вироблення горілки, торгівлі, ремесла та шинкування. Надане місту магдебурзьке право, в першу чергу, підкреслювало міський статус Славутина, а подруге вилучало усіх міщан з-під безпосередньої влади князівського урядника та давало їм право обирати свого офіційного представника перед князем - міського війта. Крім того, війт отримує функції судді для міщан.
  Рівночасно з локаційним привілеєм Славутин отримав право на проведення щотижневих торгів та ярмарків, принаймні на це вказує інвентарний опис містечка 1637 року.
  Активний розвиток міста був перерваний в ході Визвольної війни 1648-1654 рр., оскільки, як вказується у описі Славутина від 1694 р., воно було "частково через різних ворогів, частково через орендарів майже зруйновано". Саме з цією метою у серпні 1699 року місту надано наступний привілей на самоуправління. Зокрема про це згадують королівські комісари, які інспектували місто, говорячи, що Славутину надано право проведення "вільних торгів та ярмарків, як і перед тим було", а також поновлено право вироблення горілки та інших алкогольних напоїв.
  Врешті наступний привілей з наданням місту Славуті магдебурзького права був виданий у 1754 році. Принаймні про це пишуть усі місцеві краєзнавці. Щоправда, реально такого привілею не існувало! А існує привілей від 17 грудня 1754 року, наданий королем Августом ІІІ Фрідріхом, на прохання князів Сангушко, підтвердження магдебурзького права місту Заславу! І саме в цьому привілеї зазначається, що за прикладом Заслава, таке ж саме "німецьке право" надається й іншим давнім містам Заславського князівства - Білогородці, Славуті, Шепетівці та Красному Корцю, які дуже постраждали від козацьких нападів. Зокрема у документі говориться:
  "Volentes et decernentes ut praedicta Oppida Bialogrodka, Slawuta, Karsny Korczyj, et Szepetowka cum suis Incolis et inhabitatoribus universis pro tempore existentibus intra Limites suorum Oppidorum et Jurisdictionis propriae non alio Jure quam Theuthonico Magdeburgensi cum ejus consvetis Praerogativis et libertatibus prout et Cives Zaslavienses juxta resonantiam praesentis Privilegij desuper iam expresam in Causis per Magistratus Civiles at Advocatos Judicandis ac alijs Negotijs Civitatensibus." - "Повідомляємо, що вищезгадані міста Білогородка, Славута, Красний Корчик та Шепетівка з їх мешканцями, а також усі їх мешканці в даний час, в межах своєї юрисдикції, а не іншої, отримують німецьку магдебургію з усіма прерогативами та свободами, за зразком міщан Заслава, з вище зазначених причин отримують привілей на місто та міський суд, а також на міську торгівлю".
  Насамкінець маємо зазначити, що неодноразово цитована частина з привілею 1754 року - "Коли знищене татрами і козацькими набігами місто починає підійматися, дозволяємо його зміцнити, користуючись міськими вольностями", насправді не стосується міста Славути, а відноситься до міста Заслава.
  Таким чином, на сьогодення маємо 3 привілеї для міста Славути
  1) Привілей Юрія (Єжи) Заславського від 23 квітня 1633 року. Цим привілеєм надано:
  а) дозвіл судитися магдебурзьким правом;
  б) право вільно займатися купецтвом та ремеслом;
  в) право вільно шинкувати та виготовляти горілку;
  г) звільнення від податків на 20 років.
  2) Королівський привілей, серпень 1699 р. Цим привілеєм надано:
  а) підтвердження привілею 1633 року;
  б) право вільно шинкувати та виготовляти горілку;
  в) право провадити торги і ярмарки, як давніше було.
  3) Привілей короля Августа ІІІ Фридриха, 17 грудня 1754 р. Цим привілеєм надано:
  а) дозвіл судитися магдебурзьким правом за зразком м. Заслава;
  б) щотижневі торги та 2 річних ярмарки;
  в) право на утримання складу "білої руської солі".
  Підсумовуючи дане дослідження, хочу сподіватися, що наведені вище факти лише сприятимуть позитивній та обгрунтованій дискусії навколо того що ж вважати днем народження Славути, як міста - дату першої письмової задки про село на теренах якого пізніше було засновано місто? Чи дату першої письмової згадки про населений пункт з назвою Славутин? Чи дату надання місту магдебурзького права?

  Берковський В.Г.
  канд.іст.наук, директор
  Центрального державного архіву зарубіжної україніки