Мiсто Славута

  Весною 1919 року в село Миньківці з Одеси повернувся наш односільчанин Дементій Корнійович Гаврилюк із своєю дружиною Фанею. Більшовик Гаврилюк зразу очолив сільську Раду. Він розпочав ділити панську землю і панське майно серед населення села. Його дружина зайнялася лікування миньківчан. Але йшла братовбивча громадянська війна. На початку осені того ж року в Миньківці прийшли загони генерала Тютюнника. Вони заарештували Гаврилюка, батька багатодітної єврейської сім'ї Шльому і в урочищі Сухарі, що на шляху до села Великий Хутір, їх убили. Потім односельчани забрали їхні тіла і Д. К. Гаврилюка поховали, на сільському кладовищі, а Шльому - у Славуті. Після цього випадку група миньківчан пішла в партизанський загін, щоб продовжувати справу своїх земляків, Цей партизанський загін, діяв в районі м. Звяголь (нині Новоград-Волинський).
  Пройшли роки. І ось влітку 1936 року з ініціативи комуністів - голови сільради А. П. Кривенка і голови колгоспу Є. Г. Пацаловського на сільському кладовищі у Миньківцяк було організовано і проведено поминальний мітинг на могилі захоронення Д. К. Гаврилюка. Я тоді вже був молодим комсомольцем і чув, як виступаючі розповідали про свого славного односельчанина, бачив, як вшанували його пам'ять, поставивши новий пам'ятник. Це наша історія. І теперішнє покоління людей має знати імена своїх земляків, які в роки громадянської війни зі зброєю в руках боролися за встановлення радянської влади на Україні, збирати про них матеріали для музейних кімнат.

  Трудівник Полісся 1990. - # 130
  П. БАЛАНЧУК,
  с. Миньківці