Продовжується персональна вiйна мiського голови М.О.Полiщука проти депутата мiської ради В.Л.Пономарьова. Причина банальна - останнiй має замовкнути (разом з депутатською групою "Справедливiсть") Пiсля провальної для мера конференцiї мiської ветеранської органiзацiї, де не пройшла спроба усунути вiд керiвництва нею В.Л.Пономарьова, фронт змiстився. Цього разу (при допомозi мiської територiальної виборчої комiсiї та частини виборцiв) мiський голова заповзявся вiдкликати Пономарьова з депутатiв. З порушенням усiх термiнiв стовроюється дiльнича виборча комiсiя, призначається день проведення голосування пропозицiї про вiдкликання В.Л.Пономарьова. Комiсiя, в свою чергу, не уточнює списки виборцiв i на ознайомлення виборцям їх не дає (логiчно буде запитати - це кожен перехожий матиме право зайти i висловитись з приводу "за" чи "проти"?) Сам мiський голова та завiдуючий органiзацiйно-контрольним вiддiлом та кадрової роботи М.В.Матвiйчук - найактивнiший помiчник мера у цiй безкорисливiй патрiотичнiй справi - їдуть у 97 ОМБР, оскiльки частина офiцерiв та прапорщикiв є виборцями того самого округу 14, який планується звiльнити вiд В.Л.Пономарьова. Тут вийшла невелика накладка - агiтацiя велася практично напередоднi 14 листопада, дня голосування, i вчасно втрутилися депутати-колеги з групи "Справедливiсть".
I от - сюрприз: день голосування. Результати: 106 голосiв за вiдкликання, 135 - проти.
Крапка?
Нiчого подiбного. Вже наступного ранку голова територiальної виборчої комiсiї оголосив результати недiйсними, оскiльки "виявилися порушення". В силу чого призначенi новi перевибори - 7 грудня 2003р.
В.Скомороха, координатор громадсько-полiтичного об'єднання "Демократична Славутчина"
Вiд адмiнiстратора.
За часiв Горбачова в одному iнтерв'ю з колишнiм помiчником Л.Брежнєва кореспондент запитав його - "От з трибун лунало - героїчний радянський народ, будiвельники комунiзму, те, се - а як насправдi називали цей народ вождi? Не з трибун, а мiж собою."
Вiдповiдь була - "бiогумус".
Зрештою, важко не очiкувати чогось подiбного вiд партiї, яку очолює один з вбивць дисидентів, спiвголовує автор гасла "маємо те, що маємо", а парламентським мегафоном є колишнiй директор м'ясокомбiнату. Вже набридло повторювати про гнилi болота замiсть озер, пустки замiсть лiсiв, ями замiсть дорiг, темряву замiсть лiхтарiв - все це Славута. Але останнiм часом з'явилися iншi нюанси - найкраще це характеризує вiдома епопея "або я ставлю автозаправку, або вiдключаю тепло". Те, що було за лаштунками, вийшло не сцену - i гасло "быдлу нада указать на его место" зримо затрепетало у повiтрi. Аж до того, що те бидло не має навiть права голосувати так, як вважає за потрiбне. Аж до того, що теє бидло має ходити бiля стiн кабмiну, де працює теж не кришталево чистий товариш (двiчi судимий), i славити мудре рiшення про зниження мiнiмальної зарплати.
...а не багато буде, товаришочки?
Звiсно, на мiсцi все вирiшиться. Буде одне, два, десять "потрiбних" переголосовувань - i не лише по цьому округу. Будуть вiронопiдданi статтi в газетi вiрнопiдданих журналiстiв. Будуть "правильнi" рiшення кишенькових судiв. Буде все бiльше пусток i все бiльше болiт навколо мiста.
Але є один нюанс: мiж ними, "елiтою нацiї" (як вони самi себе називають), i нами - "фашистами", "екстремiстами" etc. - просто бидлом - проведена межа. Так сказано з усiх екранiв i газет. Так вчить кожного вечора вусата або тлуста потвора в телевiзорi.
I межа ця чiтко вiдбита на мiсцевостi: лiнiя фасаду рай- чи мiськадмiнiстрацiї.
Що ж - якщо такi умови гри, i ми так повиннi себе вести, то ось початок казки:
"В однiй далекiй кавказькiй країнi Груз..., що на березi Чорного м..., був собi президент Шев..., що вважав свiй народ безсловесним бидлом..."
Місто