Наразі невідомо, яку "Америку" намагалася відкрити читачам голова Асоціації редакторів комунальних ЗМІ Хмельниччини, передруковуючи статтю п'ятирічної давнини під назвою: У "Трудівника Полісся" повинно бути демократичне майбутнє", але якщо вже моя тодішня позиція виявилася для Віри Олександрівни "прозорливою", то на її місці я не поспішав би з радісними висновками.
Так, як і більшість мешканців нашого краю, я хотів і хочу(!) бачити цю газету неупередженим, вільним і демократичним виданням. Але чи є вона сьогодні такою насправді? Чи дотримується теперішній головний редактор колись доволі об'єктивного тижневика вимог чинного законодавства України, не кажучи вже про моральні орієнтири прописані Етичним кодексом українського журналіста? Стаття 37 ЗУ Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні чітко визначає: Громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. І далі: Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою...
Стаття 1 Етичного кодексу українського журналіста недвозначно гласить: Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем.
Що ж ми бачимо натомість?
11 жовтня 2012 року газетою зазначено недостовірний факт щодо присвоєння тоді ще кандидату в народні депутати України Сергію Буряку звання "Почесного громадянина міста Славути" з врученням йому відповідного свідоцтва. У зв'язку з чим, за підписом секретаря Славутської міської ради, на адресу редакції направлено відповідний лист з вимогою спростувати вищезгадану інформацію в найближчому номері. Замість спростування, головний редактор надрукувала знервовану відповідь про недоцільність такого кроку.
18 жовтня 2012 року в газеті опублікована так звана "офіційна інформація" щодо результатів ревізії Держфінінспекцією України бюджету міста Славута за 2010-2011 роки та завершений звітний період 2012 року. У зв'язку з чим, за підписом першого заступника міського голови, на адресу редакції направлено аналогічний лист з вимогою спростувати недостовірні дані. Замість спростування, світ побачила чергова відмова за підписом того ж таки головного редактора.
18 жовтня 2012 року газетою розміщена неправдива і водночас брудна публікація щодо колишньої виконуючої обов'язки головного редактора Т.В.Скрипнюк. У зв'язку з чим, останньою надіслано спростування з вимогою його оприлюднення в найближчому випуску газети. Вимоги Скрипнюк Т.В. залишилися не задоволені.
8 листопада 2012 року газетною заміткою І.Гайдука спаплюжено державний символ України - Тризуб. У зв'язку з чим, під час засідання чергової сесії Славутської міської ради, депутат Р.В. Бачинський виголосив відповідне звернення. Редакція на нього не відреагувала.
20 грудня 2012 року газетою надруковано відверто брехливий допис В.Гапонюка щодо господарської діяльності міської влади. У зв'язку з чим, 28 грудня 2012 року за підписами депутатів Славутської міської ради, на адресу редакції спрямовано спростування з вимогою його негайного оприлюднення. Вимоги 21-го представника територіальної громади міста були виконані з порушенням вимог ЗУ "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"...
І після цього у Віри Олександрівни повертається язик просторікувати про якусь чесність перед Богом і людьми?!
Чи не забула, бува, кавалер Ордену "Бездоганна ділова репутація", як у 1997-му та 2010-му роках небайдужі славутчани та незалежна профспілка працівників КП "Редакція газети Трудівник Полісся" пікетували редакцію в особі тієї ж таки Віри Олександрівни, протестуючи проти незаконного звільнення шістьох "неугодних" працівників?!..
Так, я щиро вдячний редакції "Трудівника Полісся" за неабияку увагу до моєї скромної персони. Більше того! Другий поспіль випуск газети "про Піголя" забовязує мене не зупинятися на власних досягненнях. Разом із тим, як бувший громадський кореспондент цього тижневика, я не можу обійти стороною проблему його очевидного виродження.
Отже, на моє глибоке переконання, ця проблема лежить у двох взаємопов'язаних площинах. Відтак вважаю, що редакційна політика газети по відношенню до міської влади змінилася не лише через особисте прагнення її головного редактора приватизувати майно і приміщення редакції (про що детально писала у своєму спростуванні Тетяна Скрипнюк), але й у зв'язку зі зміною політичних уподобань самої пані Віри. Точніше - свідоме підлаштування цих самих уподобань під певну політичну кон'юнктуру. Нагадаю, що в "помаранчеві часи" Віра Олександрівна була палкою прихильницею тодішнього президента України Віктора Ющенка. Подейкують, що за особливі заслуги перед "любими друзями", остання навіть отримала легковий автомобіль. В подарунок. Для потреб редакції... Незабаром "стійкі" громадянські переконання головного редактора, якимсь дивним чином змінилися разом із приходом до влади Віктора Януковича. Змінились настільки, що в 2010-му році вона очолила список Партії регіонів під час виборів до Славутської районної ради. З тих пір, в статусі депутата, Віра Олександрівна славить вже іншого президента, небезпідставно сподіваючись на новий, не менш розкішний подарунок. Звісно, винятково для потреб редакції...
Нічого особистого, але чи можна з повагою ставитись до видання, редакційна політика якого змінюється в залежності від політичної кон'юктури та корисливих прагнень однієї людини, - нехай навіть ця людина - голова Асоціації редакторів комунальних ЗМІ Хмельницької області?!
P.S. А чи не пов'язана, насправді, "творча істерія" головного редактора, з наближенням планової перевірки господарської діяльності КП "Редакція газети "Трудівник Полісся"? Адже це так зручно - завбачливо вилити декілька відер бруду на голову "не тієї влади", аби в разі виявлення фінансових зловживань, заволати про чергові "утиски" свободи слова!
Ігор Піголь, громадський активіст, позапартійний, м.Славута
Місто