Якщо булгаковських москвичів, свого часу, зіпсувало квартирне питання, то деяких шепетівчан, полончан і навіть славутчан - звичайна "гречка". А, ще - байдужість до всього, окрім власного шлунку:
Як відомо, за результатами остаточного підрахунку голосів виборців по 190-му одномандатному виборчому округу, народним депутатом України став відомий київський олігарх Сергій Буряк. Єдиний опозиційний кандидат Василь Сидор посів друге місце. Констатую - єдиний, бо навіть представниця "Удару" Анна Побережна, в кінцевому рахунку, відверто спрацювала на користь Буряка, відтягнувши у Сидора шість із "хвостиком" відсотків голосів. Цього виявилося більш ніж достатньо, аби той не дотягнув до першого місця.
Скажу одразу: вітати Сергія Буряка з перемогою у цих виборчих перегонах - не буду. Назвати чистим і величним словом банальну купівлю останнім свого п'ятого парламентського крісла, якось не повертається язик. А ось із дорогою покупкою - будь-ласка! Тільки чи до прийому вітань самому пану Сергію? Чи не збентежений він сьогодні головним, як для банкіра питанням: яким чином "відбити" близько 30-ти мільйонів гривень, "вбуханих" у норовливий виборчий округ?
Сказати про те, що опосередкований підкуп виборців від імені знаного добродія мав місце, і що головним чином саме завдяки ньому Сергій Васильович став депутатом - не сказати нічого. Це треба було бачити на власні очі: катання християнського люду святими місцями України; надання матеріальної допомоги церквам і монастирям, реконструкція криничок, відкриття дитячих майданчиків, закупівля медичного обладнання в лікарні, розгортання соціальних програм, концерти, фестивалі, подарунки школярам, - і все безкоштовно, тобто - даром, але в межах виборчого округу, звісно.
Не скупився Сергій Васильович і на відверту "джинсу" в місцевій пресі. На цій нелегкій ниві особливо відзначився міськрайонний тижневик "Трудівник Полісся". Починаючи з липня місяця в світ вийшло шість двадцятитисячних спеціальних випуски цієї газети - всі про благодійні діяння знаного добродія. Не розкритою для читача залишилася тільки одна загадка: чому цей "благодатний дощ" з ковша мецената лився виключно під час його виборчої кампанії, і чому він припинився одразу після її завершення?
Схоже на те, що далі, до кращої долі разом із Сергієм Васильовичем підуть лише обрані. Решта, як заведено у таких випадках, чекатимуть наступних виборів.
Ігор Піголь, громадський активіст, позапартійний, м.Славута
Місто