Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату



Загальні
Загальні
03-Oct-2006
3 жовтня 2006р.

МIЖ ЛЬВОВОМ ТА КИЄВОМ
День Незалежностi пройшов у м.Славутi, яка знаходиться майже на однаковiй вiдстанi мiж Львовом та Києвом, не так, як у попереднi роки. Мiська влада прийняла рiшення нагородити медаллю до 15-ї рiчницi Незалежностi України депутата Верховної Ради України першого скликання, тодiшнього першого секретаря Славутського райкому КПУ Г.Архiпову. Нагороду Ганнi Григорiвнi вручив мiський голова за її внесок у проголошення Незалежностi Української держави - вона, мовляв голосувала 24 серпня 1991р. за це у Верховнiй Радi. При цьому слiд додати, що 19 серпня 1991р. саме Г.Архiпова зiбрала у м.Славутi усiх тодiшнiх керiвникiв пiдприємств, а також мiсцевих силовикiв на нiчну нараду, аби пiдтримати виступ ДКНС у м.Москвi. Нарада увiйшла в iсторiю мiста як приклад iстинного ставлення до Незалежностi України так званого партiйно-господарського активу. До речi, пiсля падiння влади Компартiї i власне самого СРСР, майже усi чiльники райкому перейшли на керiвнi посади рiзного рангу. Вони у бiльшостi i нинi займають такi посади i намагаються впливати на суспiльне життя мiста. Це навiть видно по списку нагороджених в День Незалежностi 2006 року. Слiд також сказати i про те, що авто, на якому привезли видатного державного дiяча Г.Архiпову, пропустили мiлiцейськi кордони аж до iмпровiзованої сцени, де вiдбувалося нагородження. Ось такий привiлей натхненницi нинi дiючого мiськрайонного комiтету КПУ.
Ще одна деталь. Майже напередоднi святкового дня Незалежностi на засiданнi виконкому мiської ради, серед питань було i змiна назв мiських вулиць. Адже поки що, завдяки зусиллям громадськостi, змiнено лише двi. Замiсть вулицi Мануїльського з'явилася назва - Князiв Сангушкiв, а провулок Енгельса став iменуватися провулком Здоров'я. Окрiм того, у 2001р. громадськостi мiста вдалося переконати мiську раду прийняти рiшення про перейменування ще п'ятьох вулиць - Ленiна, Дзержинського, Комiнтерну, Радянської та Газети "Правда". Виконкому залишилося лише виконати прийняте рiшення - що ось вже 5 рокiв не робиться. Бiльше того, були спроби переглянути вищезгаданi рiшення (2002р.) або поставити його в залежнiсть вiд кiлькостi пiдписiв мешканцiв будинкiв цих вулиць. На засiданнi ж виконкому напередоднi 15-ї рiчницi Незалежностi України, за активностi присутнiх двох депутатiв мiської ради (вiд КПУ), бiльшiсть складу виконавчого органу мовчки погодилася, що таке питання, як змiну назв вулиць мiста, потрiбно зняти з порядку денного.
Потiшив присутнiх у День Незалежностi i сам мiський голова В.Б.Сидор. Спочатку вiн отримав булаву з рук "гетьмана Б.Хмельницького". Зрозумiло, що це було театралiзоване дiйство, але вийшло воно як переоцiнка посади мiського голови i приниження значення Гетьмана України.
Цiкаво, що новоявлений козацький отаман Славутської паланки Волинського округу Мiжнародної громадської органiзацiї "Козацтво Запорiзьке", контр-адмiрал В.Б.Сидор, за кiлька годин до мiського заходу (24 серпня ц.р.) приїхав до пам'ятника загиблим воякам УПА поблизу с.Стригани Славутського району, де поклав вiнка, знявся на вiдеокамеру на фонi пам'ятника i людей, якi приїхали вшанувати борцiв за незалежнiсть України, i поїхав. Ось i виникає запитання - що то за козацтво таке? Чому воно мiжнародне? Адже, як вiдомо, козаки були в Українi i на Дону, тобто в Росiї. В iнших країнах козацтва не було. Виходить, у славутського козацтва є корiнцi з сусiдньої країни. Ось тому i органiзацiя "Мiжнародна" i "Козацтво Запорiзьке", а не українська. Саме тому на вiтання "Слава Українi", цi козаки разом зi своїм отаманом вiдповiдали "Добрий день".

***

ПОКИ ЩО БЕЗ ЗМIН
Стан житлового фонду вiйськового мiстечка 21 (як його ще називають у Мiнiстерствi оборони України), м'яко кажучи, незадовiльний. Ось чому для передачi цього фонду, вже не перший раз, до речi, надаються кошти з Державного бюджету. Так у 2000р. було надано 979 тисяч гривень (цiльовим призначенням для пiдготовки до передачi житлового фонду Мiноборони у комунальну власнiсть). Цi кошти були витраченi завдяки головному фiнансовому управлiнню Хмельницької облдержадмiнiстрацiї та тодiшньому мiському головi так, що жодна гривня не пiшла за призначенням.
Минуло шiсть рокiв. Невiдомими громадськостi шляхами, нинiшньому мiському головi Мiнiстерство оборони надало майже 9млн. гривень на ту ж саму передачу житлового фонду до власностi мiської громади. Нинi iснує велика загроза, що наданi кошти будуть використанi на розсуд мiсцевих виконавчих структур мiсцевого самоврядування. В усякому разi, все йде абсолютно таким чином, як i у 2000р. В кабiнетах мiськвиконкому вже вирiшено - куди, на що, скiльки i навiть хто буде витрачати державнi кошти. Враховуючи досвiд попереднього перiоду, було б логiчно створити комiсiю (не обов'язково лише з числа депутатiв мiської ради), а й представникiв громадських органiзацiй та полiтичних партiй, якi проживають на територiї вiйськового мiстечка, для того, аби контролювати, як ведуться роботи по переведенню котелень на газ, ремонтуються мережi мiж будинками. Особливо теплопостачання, бо вiд цього залежить - буде тепло в квартирах будинкiв по вул. Газети "Правда", Фрунзе, Садовiй чи нi. Це стосується i ведення робiт у пiдвальних примiщеннях цих будинкiв, включаючи водопостачання та водовiдведення, благоустрою та освiтлення територiй довкола. Адже мережi на вiйськовому мiстечку iснують вже 30-35 рокiв i реально не ремонтувалися.

***

ПРЕМIЇ МIСЬКОГО ГОЛОВИ. ХIБА?
Нещодавно мiсцеве та обласне радiо iз захватом розповiли про славутську iнiцiативу. Точнiше, мiського голови. Вона складається з того, що встановленi премiї для учнiв мiських шкiл, якi досягають найкращих досягнень у навчаннi. Здавалося б, гарна iдея. Ось лише її виконання викликає сумнiв. Премiї, якими мають нагороджувати переможцiв, будуть виплачуватися з мiського бюджету. Це означає, що право на встановлення премiй має мiська громада, яка i наповнює бюджет мiста через податки та збори. Ось тому то саме мiська рада повинна бути дiйсним засновником премiй. Тодi кожен житель мiста буде добре пам'ятати своє мiсто, його громаду i саме тодi тут буде дiюче мiсцеве самоврядування, а не рiшення мiського голови, який використав можливiсть територiальної громади для власного возвеличування.

***

ЩО Ж ВИРIШИЛА СЕСIЯ МIСЬКРАДИ?
12 вересня ц.р. вiдбулася, так би мовити, перша частина сесiї Славутської мiської ради. Серед численних питань порядку денного - оголошення територiї колишнього вiйськового шпиталю пам'яткою iсторiї. На перший погляд iдея виглядає цiлком прийнятною. Однак, якщо придивитися уважнiше, то за цiєю пропозицiєю проглядається iнше.
По-перше. Вiд колишнього маєтку князiв Сангушкiв, якi були практично засновниками м.Славути, залишилися лише допомiжнi примiщення. Наприклад, для утримання коней тощо. Саму територiю, за часiв радянської влади, забудували примiщеннями вiйськових складiв. З iншого боку набудували житлових будинкiв, баракiв, сараїв, що остаточно спотворило колишню княжу садибу. Таким чином немає що оголошувати пам'яткою iсторiї. Було б зрозумiлим кроком, аби сесiя мiськради прийняла вiдповiдне рiшення стосовно будiвель костьолу Св.Дороти або колишнього народного реального училища. Однак в цьому випадку, iнiцiативи мiської ради немає.
Друга причина раптової уваги до iсторiї мiста - це спротив намiрам Мiноборони України виставити на продаж колишнi примiщення вiйськового шпиталю. Причина банальна. Є мiсцевi бажаючi, явно не з середнiм статком, придбати цi будiвлi i земельну дiлянку - отже, пiд виглядом вболiвання за iсторiю мiста, потрiбно залишити все це для своїх.
I ще одне - для новоявлених патрiотiв мiської iсторiї, а точнiше, землi та власностi. Для того, аби Мiнiстерство культури та туризму України прийняло рiшення про iсторичну цiннiсть нинiшнiх будiвель на територiї колишнього маєтку князiв Сангушкiв, потрiбно показати - що ж конкретно представляється. Княжий палац спалений, а рештки розiбрано на будiвництво нового соцiалiстичного життя, бiблiотека, архiв, картини частково знищенi, частково пограбованi у перiод 1917-1920р.р. Нинi немає жодного фрагменту архiтектурного стилю на будiвлях колишнього вiйськового шпиталю Отже, немає i пiдстав представляти допомiжнi примiщення за iсторичну цiннiсть. Ранiше потрiбно було це робити...

***

ДЕНЬ МIСТА
Вперше за всю iсторiю вiдзначення мiського свята проводилося воно у буднiй день. Щоправда, практика у мiсцевих чиновникiв вже є. Наприклад, День Незалежностi проводити у будь-який день, окрiм 24 серпня. Не хочуть працювати у вихiдний день мiський голова i його пiдлеглi, а тому i намагаються провести заходи у робочий день. Нiби й святкували, нiби й попрацювали.
Водночас є й iншi приклади. Вже вдруге за цей рiк, поруч з пам'ятником загиблим славутчанам у Другiй свiтовiй вiйнi (на розi вулиць Радянської та Дзержинського), виконком дає дозвiл на роботу пересувних атракцiонiв. Окрiм цього, персонал який обслуговує цi атракцiони i проживає у вагончиках, вигулює собак тощо на травi трохи вище пам'ятника.
У цiй ситуацiї, хотiлося б спитати у мiського керiвництва - чому саме поблизу службових примiщень органiв мiсцевого самоврядування розмiщуються атракцiони? Невже у мiстi немає iнших площ? Адже є врештi-решт парк, який називається - "культури та вiдпочинку" i в якому вже практично немає нiяких стацiонарних атракцiонiв. А може це так навмисно робиться - мiсце роботи мiського голови i працюючi атракцiони, аби не забули, хто надав таку можливiсть.

***

ПАМ'ЯТНИКИ СОБI?
Не щастить тим, хто загинув у славутському "Грослазаретi-301". Не повезло, коли потрапили сюди i загинули, не має спокою i вже пiсля смертi. Це - через мiське керiвництво. Спочатку, за часiв СРСР та КПРС, встановили високу тумбу (iнакше i не назвеш), з написом про жертви фашизму у 1941-1944р.р. Не хотiли згадувати радянських вiйськовополонених, нехай i загиблих. Встановили i забули. З часом це мiсце заросло хащами. Потiм прийшов мiський голова П.А.Дзюнь, який за час свого керiвництва, за допомогою архiтектора В.Iгнащенка, теж iнiцiював встановлення пам'ятника загиблим вiйськовополоненим у стилi модернового змiшування символiв. З'явився багатометровий залiзний кiстяк, розп'ятий на бетонному хрестi. Попереднiй пам'ятник пiдiрвали сапери.
Минув час i ще один мiський голова - вже В.Б.Сидор теж вирiшив увiйти в iсторiю i ось тепер, за державний кошт, створюється Меморiал пам'ятi.
Шановнi панове! Скiльки ж можна знущатися з пам'ятi загиблих? Дайте їм нарештi спокiй. Адже пам'ять - це не змагання у вишуканностi витрачання не своїх коштiв на пам'ятники чи меморiали. Це ви собi ставите пам'ятника, а не загиблим.

***

ВИДАННЯ НОВЕ - IНФОРМАЦIЯ ЧИ ДЕЗIНФОРМАЦIЯ?
Добре, що кiлькiсть друкованих видань у мiстi зростає. Щоправда, не менш важливо аби кiлькiсть переросла у якiсть. На жаль вже є приклад, коли i у новому виданнi - iнформацiйному вiснику Славутської мiської ради, до цього ще дуже далеко.
Ось iнформацiя радника-консультанта мiського голови Т.С.Матвiйчук "Меморiалу бути", де вказується, що "минуле не можна забувати, бо iсторична пам'ять - це дзеркало душi народу". Що казати, дiйсно так. Ось лишень треба бути об'єктивними до усiєї iсторiї. Адже окрiм "Грослазарету-301", iсторiя мiста має 372 роки, однак жодного знаку, проте, що було до 1917р., немає. Чому, наприклад, не встановити пам'ятнi знаки бiля iсторичного мiсця - "Сангушкiвська криниця"? Адже це теж iсторiя мiста.
I ще про одне. Радник-консультант вказує, що iнiцiатором меморiального комплексу для увiковiчнення пам'ятi замордованих вiйськовополонених є мiський голова В.Б.Сидор. Цiкаво, а що на це скажуть В.К.Гапонюк та К.В.Шептицький, який до речi, є президентом фонду "Пам'ять нащадкам"? За них вже i не згадує Т.С.Матвiйчук. Мiський голова має бути першим усюди.

***

ДЕЩО ПРО IСТОРIЮ МIСТА
Серед чисельних вiтань до цьогорiчного Дня мiста, найбiльше можливостей надано було мiському головi В.Б.Сидору. Це не лише великi можливостi але й вiдповiдальнiсть за те, що говориться чи пишеться. Для прикладу, висловлювання мiського голови у новому iнформацiйному вiснику мiської ради. Ось автор вказує, що "у XVIII столiття Славута стала значним торговельним центром Волинi. Торгiвля сформувала i архiтектурний облiк мiста: центром Славути служила велика ринкова площа з кам'яною ратушею i торговими рядами". Ось тут хотiлося б спитати мiського голову - а де зараз той iсторичний архiтектурний облiк? Зрозумiло, В.Б.Сидор нова людина у мiстi, однак, якщо вже про щось говориться, то бажано аби iнформацiя була об'єктивною. Адже є у мiстi вулиця Червона площа (ми торкнемося другої частини цiєї назви). Справедливостi заради слiд зазначити, що нинi i для вулицi вже замало. Вся проблема в тому, що iсторичний торгiвельний ряд опинився у запiллi нинiшньої лiнiї розташування магазинiв. Iсторична частина рядiв була частково знесена, частково перебудована. Знищена i сама ратуша. Все це робилося не 200 i не 100 рокiв тому. Це було зроблено саме в той час, про який мiський голова нiчого не сказав. В його вiтаннi час, вiд початку XX столiття i до 1941 року, взагалi вiдсутнiй. Так Славута, маючи майже чотири столiття iсторiї, не може похвалитись своїми пам'ятками.

***

"КОЗАЦТВО ЗАПОРIЗЬКЕ" У СЛАВУТI
Нарештi тi, хто стоїть за цiєю назвою, розповiли про себе. Якщо не враховувати зовнiшнi "ефекти", на зразок "маршал козацтва" - такого звання нiколи не було у козакiв, а подивитись на внутрiшнi засади iснування нинiшньої громадської органiзацiї сучасних козакiв, то виникає кiлька цiкавих моментiв.
Отже робота новiтнiх запорожцiв будується на пiдтримцi канонiчної Православної церкви, тобто УПЦ Московського патрiархату. Отже цi козаки визнають зверхнiсть Москви. Це пояснює i те, що у жодному випадку - метi та завданнях цiєї громадської органiзацiї немає i згадки про Україну. А є лише батькiвщина (написана саме з маленької лiтери).
Слiд також сказати i про те, хто увiйшов у таке козацтво у Славутi. Це - мiський голова В.Б.Сидор, начальник управлiння з питань iнформацiйно-аналiтичного забезпечення та внутрiшньої полiтики мiськвиконкому О.П.Свiдзiнський, його пiдлеглий, завiдуючий вiддiлом Р.В.Бачинський, керуючий справами мiськвиконкому А.О.Перестюк, начальник районного управлiння працi та соцiального захисту С.М.Степанюк. Цi чиновники ще й використовують службовi можливостi для роботи громадської органiзацiї. Про це свiдчать i номери контактних телефонiв - 2-16-01 та 2-11-67.
Окрiм того, славутськi козаки, пiдтвердили свою прихильнiсть до УПЦ Московського патрiархату, пiдтримавши iнiцiативу громади Свято-Богородичної церкви про святкування - Дня мiста саме 21 вересня. Цей день був обраний саме УПЦ Московського патрiархату. Ось така рiвнiсть у ставленнi до усiх конфесiй у мiстi.

***

"ЛIКИ" ДЛЯ МIСЬКОГО ГОЛОВИ
Прикро, але їх доводиться виписувати ось вже третьому мiському головi, у Славутi. Першим був В.М.Жук, потiм М.О.Полiщук i ось тепер В.Б.Сидор. Причина "хвороби" в тому, що усi цi найвищi посадовцi в мiстi iгнорують виконання Закону України "Про звернення громадян" та ст.40 Конституцiї України.
Для прикладу, бiля примiщення УТОС у Славутi, мешканцi сусiднiх будинкiв нанесли побутового смiття, а ще тут стояли два всохлi дерева, якi потребували зняття через загрозу падiння та руйнацiї будинкiв, що розташованi навколо. Через органiзацiйнi заходи керiвництво УТОС знаходиться у м.Шепетiвцi i не має можливостi вiдвiдувати Славутського мiського голову. Через це громадсько-полiтичне об'єднання "Демократична Славутчина" i звернулося до мiського керiвництва аби воно допомогло органiзацiї iнвалiдiв. Перший раз у червнi ц.р., другий - у серпнi. Реакцiї нiякої. Ось тут i довелося згадати про "лiки", у виглядi звернення до Славутського мiжрайонного прокурора В.С.Мушинського про те, що всупереч Закону України "Про мiсцеве самоврядування в Українi", мiський голова не дотримується своїх обов'язкiв. Адже згiдно цього Закону, мiський голова зобов'язаний контролювати дотримання вимог законодавства щодо звернення громадян на територiї мiста, а вiн сам порушує це. Виписанi "лiки" подiяли, i наприкiнцi вересня питання, якi ставилися керiвництвом УТОС, були вирiшенi.

***

МIЛIЦIЯ ВIДПОВIЛА ЗА ВСIХ
9 травня ц.р., невiдомi зловмисники облили пам'ятник загиблим воякам УПА поблизу с.Стригани лайном. З того часу вiдповiдати довелося багатьом особам - вiд дiльничного iнспектора до старшого дiзнавача обласного управлiння МВС. Ось лише мiсцевi посадовцi - голова райдержадмiнiстрацiї Г.I.Душнюк та голова районної ради В.В.Кардаш уникнули вiд будь-якої роботи i це за наявностi мiсцевої газети та мiськрайонного радiо. Нiхто з вищезгаданих чиновникiв i слова, привселюдно, не сказав аби дати оцiнку тому, що сталося 9 травня 2006р. Мовчанка лише спонукає до повторення подiбного.
I ще про одне. Крупецька сiльська рада надала довiдку до мiлiцiї, що пам'ятник загиблим воякам УПА, на її територiї, не значиться. Мусимо "порадувати" керiвництво Крупецької сiльради, що у липнi 2004р. Славутська районна рада прийняла рiшення про реєстрацiю цього пам'ятника як пам'ятку iсторiї мiсцевого значення.

***

ЧИ ВСI РIВНI У ПРАВАХ?
Дивним чином дотримуються у Славутi Основного закону України, зокрема його частини 5 ст.36. Там йдеться про те, що усi об'єднання громадян рiвнi перед законом. Для прикладу проаналiзуймо ставлення мiської влади до релiгiйних конфесiй на територiї мiста.
Зовсiм недавно сесiя мiської ради пiшла назустрiч громадi церкви Рiздва Пресвятої Богородицi, яка належить до УПЦ Московського патрiархату i своїм рiшенням об'єднала святкування дня мiста i престольного свята цього храму, як офiцiйне святкування у мiстi. Що це означає? А ось що. Вiдтепер мiська влада затвердила своє вибiркове ставлення до громади однiєї конфесiї. Це та конфесiя, предстоятель якої, на святкування 15-ї рiчницi Незалежностi України, єдиний, хто не взяв участi в молебнi за Україну. Вiн особисто перебував у Грецiї i всi його пiдлеглi - вiд настоятеля церкви чи каплицi на територiї України не взяли участi у подiбних молебнях. Це мало мiсце i у Славутi 24 серпня 2006р., коли нi сам благочинний УПЦ Московського патрiархату Петро Мельничук, нi настоятель монастиря Святої Анни, нi будь хто iнший з числа священикiв, не були разом з громадою мiста. Якщо до цього ще й додати i рiшення сесiї мiськради про передачу земельної дiлянки колишньої вугiльної котельнi на територiї школи 4 пiд будiвництво каплицi УПЦ Московського патрiархату, то це ще один доказ прихильностi мiського голови, виконкому та мiської ради лише до однiєї конфесiї. До того ж майбутня культова споруда буде єдиною, яка розташована поблизу шкiл мiста. Ось так дотримується Конституцiї України мiська влада.

***

НЕЗАЙВА КРИТИКА ПIДХОДIВ
Просто вражають "демократичнiстю" деякi дiї славутської мiської влади.
Здавалося б, ну вирiшили ви цогорiч об'єднати святкування Дня мiста iз славутським престольним святом, ну прийняли до уваги пропозицiю прихожан Рiздво-Богородичної церкви... Iдея в принципi непогана, ось тiльки виконання кульгає... Адже брати до уваги потрiбно думки представникiв усiх конфесiй, радитись (засвiдчуючи таким чином елементарну повагу) необхiдно зi всiєю громадою. Бо питання нерядове i доволi делiкатне, особливо в свiтлi iншого "повiдомлення" козацької старшини Славутської паланки МГО "Козацтво Запорiзьке" про "вiдродження й розвиток козацької справи на звичаєвих традицiйних засадах Вiйська Запорiзького (канонiчної Православної Церкви, доброї волi, рiвноправностi тощо)" ("Трудiвник Полiсся" 39 вiд 22.09.06 р.).
Незрозумiла вiдвертiсть владо-козацької старшини породжує логiчне запитання: "А на що тепер розраховувати "неканонiчним" церквам i чи не є це мiжнародне козацтво вцiлому ще однiєю структурою нашого невгамовного сусiда?"
А як прозоро гутують нас до "можливого" пiдвищення тарифiв? Складене розлоге повiдомлення з аналiзом регуляторного впливу... Особливо цiкавими є "альтернативи". Пункт 1-й: збереження iснуючого стану, тобто без змiни дiючих тарифiв для населення. "Дана альтернатива" - пишуть автори документу, - "є неприйнятною, оскiльки ситуацiя, що скалася на пiдприємствi(ах), є досить критичною i потребує негайного вирiшення. В iншому випадку, порушується режим..." - далi перераховуються всi жахи, що чекають данi пiдприємства в разi збереження iснуючих тарифiв. Що ж, нiчого не вдiєш - ситуацiя з енергоносiями вiдома. Iнше питання: "Чому, знаючи про цю саму ситуацiю заздалегiдь, про пов'язанi з нею потенцiйнi загрози, якi з року в рiк рано чи пiзно стають незворотнiми, мiська влада разом iз директорами-начальниками "не ворушить пальцями", аби своєчасно вiднайти необхiднi кошти потерпаючим пiдприємствам?" Адже справжнiх альтернатив у вирiшеннi даної проблеми значно бiльше. Чому не спробувати, наприклад, максимально використати положення Закону України "Про мiсцеве самоврядування в Українi", де зокрема в статтях 68 i 70 роздiлу 3 йдеться: "Органи мiсцевого самоврядування можуть мати позабюджетнi цiльовi (у тому числi валютнi) кошти; порядок формування та використання цих коштiв затверджується вiдповiдною радою; рада або за її рiшенням iншi органи мiсцевого самоврядування можуть отримувати кредити в банкiвських установах; ОМС можуть створювати комунальнi банки, виступати гарантами кредитiв пiдприємств, установ та органiзацiй i т.д."
А якi результати участi нашого мiста у декiлькох проектах реформування i розвитку, окрiм допомоги у пiдготовцi рiшення "Про бюджет мiста за бюджетними програмами на 2006-2008 рр.?" Що нам може дати вже сьогоднi "Асоцiацiя територiальних громад 30 км зони ХАЕС?"
Якi енергозберiгаючi технологiї вводяться у виробництво найближчим часом? Нарештi, на чому ми сьогоднi можемо просто економити? Наприклад, на броньованих дверях з кодовими замками в пiд'їздах (пропозицiя корисна, проте не на часi), на концертах Iгоря Поповича - вартiстю в декiлька десяткiв тисяч гривень (наша "Перлинка" аж нiяк не гiрша), на тендерах щодо придбання автомобiля "Шкода" для ЖКО (об'єднання обiйшлося б поки що "Славутою"), на зменшеннi роздутого штату мiськвиконкому (з 142-х чоловiк до 90-та, як було ще пiвроку тому), на т.д. i т.п.
Звiсно, пiдвищувати тарифи потрiбно, особливо, коли "зростає" якiсть послуг... Проте також дуже хочеться, аби це пiдвищення вiдбувалося лише пiсля iншого пiдвищення - мiнiмальних зарплат i пенсiй, пiсля широких громадських слухань з цього приводу та з урахуванням потреб i запитiв усiх верств населення нашого мiста.
Iгор Пiголь