Пiсля завершення виборiв у селi Довжки змiнилася людина на посадi сiльського голови. I почала пiдбивати пiдсумки дiяльностi попередника. Отже: двi вiдрiзанi водогiннi башти, знищена лiсопосадка, дерева на цвинтарi зрубанi, зламана огорожа на тому ж цвинтарi, з 2000 гектарiв угiдь засiяно лише 400. При цьому жодної копiйки в бюджетi за знищенi дерева. Схiд села вже був, але люди поки що не дiйшли згоди, iз чого ж починати вiдновлювати руїну...
***
Анекдот
Прямо як старовинний вiйськовий анекдот, коли завдання перекидалося вiд командира й аж до рядового, який не мав повноважень на виконання завдання. Те ж сталося, коли група вiйськових-лiквiдаторiв наслiдкiв аварiї на ЧАЕС звернулася до Президента України з питанням - чому тi, хто направлявся на лiквiдацiю з пiдприємств та органiв мiлiцiї, були вiдзначенi на 20-у рiчницю iнакше, анiж лiквiдатори-вiйськовi. Iнформацiя з Секретарiату Президента дiйшла до Мiнiстерства оборони, звiдти до обласного вiйськкомату, а потiм до Славутського ОВК. Тут питання доручили прапорщику С. Останнiй пояснив, що установа готова зробити необхiднi записи усiм тим, хто мав отримати вiйськовi звання. При цьому було зрозумiло, що заявники мали на увазi iнше - чому у Шепетiвському ОВК вручили i погони, i грошову премiю тим, хто отримав чергове звання. Що завадило зробити це у Славутi - невiдомо...
***
Фiнiш?
Два роки славутчанка С.С.Розумiй бореться за право на роботу. Вона займається реалiзацiєю товарiв на мiсцевому ринку вже 15 рокiв. Жiнка має двох дiтей, що вчаться її коштом. I от заявниця дiзналася, що її торгове мiсце перепродали iншому пiдприємцю. Ще у 2004 роцi жiнка звернулася до обласної держадмiнiстрацiї й отримала вiдповiдь, що має право працювати на попередньому мiсцi.
Але лише пiсля звернення громадсько-полiтичного об'єднання "Демократична Славутчина" на адресу Президента України той пiдприємець, що зазiхає на мiсце С.Розумiй, погодився обговорити ситуацiю...
***
Пам'ятку природи рятує громадськiсть
Частинка колишнього княжого "Звiринцю" затиснута зараз мiж руберойдовим та склозаводами, залiзничною гiлкою та автошосе.
У 2002 роцi громадсько-полiтичне об'єднання "Демократична Славутчина" домоглося вiд мiської ради рiшення про оголошення земельної дiлянки територiєю 1,7 гектари пiд назвою "Сангушкова криничка" територiєю заповiдного фонду мiсцевого значення. Пiсля цього мiська рада нiчого не зробила, аби справу завершити рiшенням уже обласної ради.
Тим часом, заступник голови мiської органiзацiї Української Народної Партiї В.Крушевський за власною iнiцiативою та допомогою головного лiсничого Славутського держлiсгоспу Л.Грубого та заступника голови правлiння ВАТ "Славутський руберойдовий завод" В.Гринчука, розчистили ставок, що живиться джерелами. Окрiм того, В.Крушевський облаштував криницю, яка була тут ще за часiв князя Р.Сангушка. Власним коштом вiн запустив у ставок рибу. Але "вдячнi" славутчани тут же перебили електровудкою рибу - а в гайку поблизу озера почалося справжнє паломництво на пiкнiки. З усiма наслiдками у виглядi смiття. Всi звернення до мiської ради з проханням допомогти наводити в гаю елементарний порядок результатiв поки що не дають...
Місто