Google




Мiсто Старокостянтинiв




1165

каталог сайтів





УПЦ Київського Патрiархату



Загальні
Загальні
18-Dec-2002
Тактика залякування посилюється в Україні

Sharon LaFraniere, "The Washington Post", 18.12.2002, 10:12,
повна версія
Scare Tactics On the Rise In Ukraine

Демократія в Україні розподіляється дозовано, за дозволом можновладців

Створивши впродовж останнього десятиріччя підприємство вартістю багатьох мільйонів доларів з виробництва і продажу черепиці та руберойду, Володимир Шандра знає все, що можливо знати про бізнес покрівлі дахів.

Саме в справі політики - він зараз є новим членом парламенту і критиком президента України Леоніда Кучми, який знаходиться в біді - відбулося так, що дах впав йому на голову.

39-річний бізнесмен, обраний до парламенту в квітні як член фракції "Наша Україна", головна опозиція до правління Кучми, яке стає дедалі авторитарнішим. Він каже, що в липні його друг передав послання від одного з вищих посадових осіб в уряді Кучми: якщо Шандра не приєднається до законодавців, що підтримують Кучму, його завод зіткнеться з глибокими проблемами.

Через місяць, як він каже, когорта офіцерів у масках з автоматами з'явилися на заводі, що розташований в західноукраїнському місті Славута. Вони захопили десятки комп'ютерів та 3000 фунтів (1360 кілограм) документів.

Завод був майже повністю паралізований під час критичного літнього сезону будівництва, як він сказав, що заподіяло переполох серед його клієнтів та дилерів. Тепер завод знаходиться в центрі кримінального розслідування за буцімто фінансові негаразди.

"Я ніколи не уявляв, що такі речі можуть відбутися", сказав Шандра.

Підштовхувати законодавців - це лише найбільш видимі серед різновиду важких прийомів, які, як кажуть критики, інтенсифікувалися тут в той час, коли уряд Кучми глибше застрягає в скандалі та втрачає вселюдну підтримку. До інших прийомів належать репресії проти недостатньо лояльних бізнесменів та незалежних суддів, та залякування ЗМІ.

"Відчувається постійний тиск всюди", каже Маркіян Білинський, директор діяльності для місцевої Фундації США-Україна. Для демократії в Україні, за його словами, "існують кордони встановлені людьми, що при владі. Демократія - це щось таке, що дозволяється і видається дозами".

Кучма, який повинен покинути посаду через два роки, говорить, що Україна знаходиться на дорозі до сучасної європейської демократії і лише потребує часу для розвитку. Його помічники не визнають, що уряд займається цензурою або використовує правоохоронні органи та суди в політичних цілях.

На даний час тактика важких прийомів допомагає Кучмі втримати хватку після того, як опозиційні сили спромоглися на найбільший показ сили до цього часу, зібравши десятки тисяч демонстрантів на вулиці у вересні. Після того, що критики називають кампанією погроз та вагомих хабарів, тонка, як лезо, більшість минулого тижня присягнула працювати з виконавчою владою.

Новини на телебаченні невтомно показують Кучму в позитивному світлі: коли минулого місяця його було принижено на самміті НАТО у Празі, наприклад, українські ЗМІ змалювали цю подію, як перемогу 64-літнього лідера.

Але декотрі аналітики кажуть, що від репресій Кучми насправді виграв їх архітектор: Віктор Медведчук, новий та постійно міцніючий глава адміністрації президента та один з найбагатших олігархів України.

"Існує справжнє почуття того, що цією адміністрацією керує Медведчук, і що він проводить певну пробу для того часу, коли він стане президентом", каже Білинський. "Я не думаю, що Кучма все це контролює. Але він його не зупиняє".

Тенденція турбує західних лідерів, які колись мріяли про українську демократію, яка б розцвітала. З майже 50 мільйонним населенням, територією розмірів Франції та арсеналом з ракетами та ядерною технологією Україна вважалася гідною підготовлення на демократичне майбутнє. Вона була однією з найбільших отримувачів допомоги та політичної підтримки з боку США.

Але це, можливо, змінюється. США повернулися до Кучми спиною після визначення цієї осені, що він схвалив підпільний план продати потужні станції слідкування за літаками "Кольчуга" Іраку з чітким порушенням міжнародного ембарго. В цьому місяці посол США Карлос Паскуале сказав, що скандал з Кольчугою та інші розбіжності призвели до "кризи довіри" у вищому керівництві України. Кучма не визнає схвали продажу.

Його адміністрація є безсилою замовчати американське бурмотіння. Але зростаючий список інцидентів, в яких замішані політичні опоненти, бізнесмени та журналісти, дає підстави думати, що вітчизняним критикам часом приходиться платити дорого.

Візьміть Сергія Данилова, видавничий дім котрого минулого лютого надрукував 900 000 примірників книжки про Юлію Тимошенко, лідера опозиції до Кучми. Тепер на його верстатах знаходиться інша книжка, яка, як він каже, документує покарання застосованого з того часу податковими службами: більш ніж 100 відвідань його офісу та застереження його клієнтам. Його бізнес майже зруйнований, він скоротив його колектив з 304 співробітників до 25.

"Я можу сказати, що КГБ у 1988 була набагато ласкавішою, ніж податкова адміністрація сьогодні в Україні", каже він.

Або зважте на Євгена Червоненка, законодавця, який провів останнє десятиріччя в розбудові фірми міжнародного транспортування вантажними машинами. Він каже, що його підтримка Віктора Ющенка, голови "Нашої України" та найпопулярнішого політика країни, до цього часу коштувала йому щонайменше 1 мільйонів доларів доходів після того, як міліція в цьому році заморозила банківські рахунки та вилучила вантажівки.

"Я був радником президента. Я був міністром", каже він. "Коли я там був, вони мене не чіпали. Але з того часу, коли я почав підтримувати Ющенка... мені кажуть, що я втрачу все".

Ющенко говорить, що кілька десятків компаній з фінансовими зв'язками з його партією знаходяться під прицілом.

Але якщо переслідування законодавців видається нахабним, то навіть декотрі з радників Кучми сказали, що вони були шоковані арештом міліцією Костянтина Григоришина, 37-річного російського бізнесмена, який інвестував більш ніж 370 мільйонів доларів в енергетику, метали та машинобудівничу промисловість України.

В інтерв'ю у Москві Григоришин сказав, що офіцери витягнули його з його машини після того, як він покинув ресторан в столиці України Києві 12 жовтня, підкинули наркотики в його піджак та запхали пістолет в його задню кишеню. "Вони навіть застібнули кишеню", сказав він.

Він покладає вину за свій арешт на помічника Кучми Медведчука та на Григорія Суркіса, який разом з Медведчуком керує Соціал-демократичною партією, політичним крилом бізнесового клану, який контролює значну частину багатства України. Впродовж останніх двох років, як сказав Григоришин, він намагався покласти край бізнесовому партнерству з цими двома особами через їхні фінансові вимоги.

Минулого літа, як він каже, вони попросили 50 мільйонів доларів для фінансування парламентської кампанії партії. Коли він відмовив, каже він, ці двоє почали систематично перебирати контроль над його українськими компаніями, однією за одною.

"Мені було сказано: "Ми не дозволимо тобі займатися бізнесом в Україні", сказав він. "Суркіс сказав: "Ми вкладемо тебе до багажника машини, відвеземо в ліс та закопаємо живцем". Медведчук сказав, що вони мене посадять до в'язниці".

Медведчук відмовляється від будь-якої участі в арешті бізнесмена, кажучи, що він ніколи не втручається в справи правоохоронних органів. Суркіс відкинув звинувачення Григоришина, як нонсенс.

Григоришина було звільнено за 10 днів у в'язниці після того, як Віктор Пінчук, його друг та зять Кучми, втрутився. Київський суд пізніше визнав його арешт та затримку незаконними.

Адвокати, які боролися проти режиму Кучми в судах, кажуть, що хоча справедливий вирок є можливим, судді більше й більше бояться, що їх покарають за політичну нелояльність. Юрій Василенко, суддя апеляційного суду, прикидає, що лише 10 з приблизно 200 суддів Києва є дійсно незалежними. "Як тільки суддя займає незалежну позицію, скарга подається до судової інстанції іншого відомства", - каже він.

Колишній районний суддя Микола Замковенко вважає себе зразковим прикладом такого.

В березні 2001 року він відпустив Юлію Тимошенко з в'язниці, скасовуючи звинувачення в підлозі та хабарництві поданих прокурорами Кучми. За два місяці міліція незаконно провела обшук його дому.

В липні Кучма його звільнив за некомпетентність. Він звинувачується у зловживанні його посадою та підробленні документів.

"Коли я видавав рішення, що їм подобалися, вони мовчали", сказав Замковенко. Тепер, як він каже, "Вони використовують мене для відлякування інших суддів".

Журналісти телебачення кажуть, що вони та їх компанії, більшість з яких контролюються олігархами, що підтримують Кучму, також піддаються репресіям якщо вони не дотримуються ще більш жорсткої лінії режиму. Тоді, коли декотрі теми завжди були табу, тепер опозиційні лідери, як Ющенко, просто позбавлені ефіру, каже Андрій Шевченко, лідер нової профспілки журналістів.

І, вперше, дозволені теми тепер визначаються у факсах від президентської адміністрації. Незалежна англомовна газета "Kyiv Post" опублікувала копію державної медіа-директиви від 13 вересня, за три дні перед запланованою опозиційною демонстрацією, що перетворилась на одну з найбільших, що будь-коли тут проходили.

"Прошу подавати події дня в такому порядку по всіх вечірніх випусках новин", вказано там. У верхній частині списку знаходилися заборона судді проводити демонстрацію в центрі Києва та рекомендація профспілкового лідера не брати участь.

Сергій Васильєв, помічник Кучми з питань інформації, каже, що директиви - лише рекомендації. "Декотрі журналісти інтерпретують їх в якості інструкцій тому, що вони походять від президента", - сказав він нещодавно. "Але це неправильно".

Шевченко сказав, що доказ знаходиться на екрані. Наприклад, сказав він, жоден з телевізійних каналів не транслював жодної хвилини сумнозвісних записів, у яких, як стверджується, записано багато годин приватних розмов Кучми.

Це може бути причиною, чому мало хто з українців знають історію Олексія Подольського, 45-річного колишнього члена парламенту.

6 червня 2002 року, в той час, коли Подольський завершував друк стопки анти-кучмівських листівок тут, як він сказав, його було захоплено трьома чоловіками і вивезено за 78 миль, до заміської місцевості Сум, де його було жорстоко побито.

Перед тим, як нападники залишили його в гайку, каже він, один з них застеріг його: "Якщо ти продовжуватимеш, ти заплатиш власним життям". Коли він повернувся до Києва, за його словами, він знайшов свої вхідні двері спаленими.

Кілька місяців пізніше, як сказав Подольський, він прочитав про своє викрадення та побиття в розшифровці, що начебто представляє ще один підпільно зроблений запис в офісі Кучми. Розшифровка була розміщеною на Інтернет сайті Олександра Жира, лідера анти-кучмівської партії.

"День тому, він опинився геть в Сумській області, той хто роздавав. І вони там йому так понадавали", каже чоловік, якого Жир визначає тодішнім Міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком.

Тоді Кравченко розповів Кучмі про спалені двері, згідно розшифровки.

"(Обоє сміються)", говориться в розшифровці.
"The Washington Post"